Заказать курсовую или диплом

Заказать курсовую, заказать диплом

Бесплатное скачивание работ



АВТОРИЗАЦИЯ






Подробнее о работе:  Дипломная работа. Особливості роботи соціального педагога з неповними сім

Описание:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Центр доуніверситетської підготовки та післядипломної освіти

 

 

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему: «ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З НЕПОВНИМИ СІМ”ЯМИ»

 

слухача   центру доуніверситетської

підготовки і післядипломної освіти

галузь знань – 0101 – педагогічна освіта, спеціальності - 7. 010106 – соціальна    педагогіка

Чабан Тетяна Іванівна

 

 

Керівник:  кандидат  педагогічних наук,                доцент   Демиденко Т.М.

 

Національна шкала ________________

Кількість балів: _______Оцінка: ECTS _____

Члени комісії:___________________________

(підпис)                  (прізвище та ініціали)

____________________________

(підпис)                  (прізвище та ініціали)

____________________________

(підпис)                  (прізвище та ініціали)

ЧЕРКАСИ - 2014

ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. НЕПОВНА РОДИНА ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГЧНА ПРОБЛЕМА................................................................................................................6

1.1. Особливості виховання дітей в неповних сім”ях..............................................6

1.2. Соціально-педагогічна робота з неповними сім”ями у загальоосвітньому навчальному закладі................................................................................................. 17

Висновки до першого розділу................................................................................24

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З НЕПОВНИМИ СІМ”ЯМИ....................................................................................26

2.1. Розробка програми, спрямованої на соціально-педагогічну підтримку неповних сімей...........................................................................................................26

2.2 Аналіз результатів впровадження програми, спрямованої на соціально-педагогічну підтримку неповних сімей у Смілянському навчально-виховному  комплексі “Загальноосвітня школа І ступеня - гімназія ім. В.Т.Сенатора” Смілянської  міської ради Черкаської області.........................................................34

Висновки до другого розділу..................................................................................40

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ...........................................................................42

  1. .Характеристика нормативної документації по охороні праці у роботі соціального педагога..................................................................................42
  2. 2. .Охорона праці в процесі роботи соціального педагога з неповними сім”ями........................................................................................................43

Висновки до третього розділу................................................................................45 

ВИСНОВКИ..............................................................................................................46 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................49 

ДОДАТКИ..................................................................................................................54 

ВСТУП 

Актуальність проблеми З самого народження людина потрапляє в суспільство. Вона росте, розвивається і вмирає в ньому. На розвиток людини впливає безліч різних чинників, як біологічних, так і соціальних. Головним соціальним фактором, що впливає на становлення особистості, є сім'я. В останні десятиліття зростає кількість малих сімей, що складаються з одного з батьків, частіше за все матері - неповних. На думку фахівців, адекватна соціалізація дітей в сім'ї з одним із батьків неможлива. «Для щасливого дитинства дитина має потребу в будинку, де є батько, і мати», - пише відомий соціолог І. Кон [16]. При цьому статистичні дані показують, що в  Україні кожна сьома дитина, яка не досягла вісімнадцятирічного віку, росте в сім'ї з одним батьком, як правило, з матір'ю. Причинами даної тенденції є:

- зростання розлучень. В 2000 р. було зареєстровано 197,3 тис. розлучень, в 2009 р. –145,4 тыс. Показник дещо зменшився, але досить високий [42].

- збільшення кількості народжень поза зареєстрованого шлюбу. У 2000 році частка дітей, що народилися у жінок, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, становила 17,3% від загальної кількості новонароджених, у 2011 році майже в  півтора рази більше — 21,9%[42].

- висока смертність чоловіків працездатного віку. У 2000 році коефіцієнт смертності чоловіків працездатного віку (від 14 до 65 років) на 1000 населення склав 11,0 (жінок - 3,9), а в 2011 році - 15,1 (жінок - 4,8). Згідно з даними Держкомстату  України, середня тривалість життя у чоловіків складала в 2000 році 62 року (у жінок - 73,8). До 2011 року вона скоротилася у чоловіків до 58,5 року (у жінок до 71,9 року) [43].

Виховання дітей у неповних сім”х є важливою проблемою,  розв”язанням якої зайняті педагоги, психологи, юристи, лікарі, економісти, представники багатьох інших наук. Учені і практики вивчають проблеми і труднощі, що виникають у сім'ях різного складу. Серед них такі вчені як Ю.П.Азаров, Т.Ю.Василькова, М.А.Галагузова, В.М.Дружиніна, С.В.Ковальов, З.Матейчек,  М.С.Мацковская, Р.В.Овчарова, В.Сатир, А.С.Співаковська, Б.Спок, З.Фрейд,  Е.Г.Ейдеміллер та інші.

При вихованні дитини перед овдовілою або розлученою жінкою, незаміжньою матір'ю стоять неоднакові проблеми. Характер труднощів по-різному ускладнює їх життя незалежно від того, що основа, по суті, одна - вихованням дитини в сім'ї займається тільки одна людина. Відсутність батька у вихованні  посилює формування комплексів у дітей, невпевненості в собі. Це сприяє появі порушень у поведінці та психіці дитини. Тому тут необхідно надати самотній матері допомогу у вихованні майбутнього чоловіка або жінки.

Враховуючи актуальність проблеми, та зважаючи на недостатню дослідженість проблеми нами було обрано тему дипломної роботи: «Особливості роботи соціального педагога з неповними сім'ями.». 

Мета дослідження: вивчення особливостей соціально-педагогічної роботи з неповними сім”ями. 

Завдання дослідження:

1. На основі аналізу соціально-педагогічної та психолого-педагогічної літератури проаналізувати поняття “неповна родина” та дослідити проблеми виховання в них.

2. Розробити програму соціально-педагогічної допомоги неповним сім'ям, які виховують хлопчиків.

3. Перевірити ефективність розробленої програми на практиці.

4. Виявити особливості охорони праці у процесі соціально-педагогічної роботи з неповними сім”ями. 

Об'єктом дослідження є неповні сім'ї,  в яких виховуються хлопчики.

Предмет дослідження: особливості роботи соціального педагога з неповними сім'ями, які виховують  хлопчиків.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети використано загальні та соціально-педагогічні методи наукового дослідження: 

теоретичні : аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення з метою вивчення сутності основних понять дослідження, аналізу основних методів, форм і технологій роботи з неповними сім”ями. 

емпіричні : анкетування матерів та дітей, спостереження за дітьми, бесіда з батьками з повних сімей, матерями та дітьми з неповних сімей, аналіз документів, соціальна паспортизація з метою визначення основних методів і критеріїв діагностики щодо виявлення неповних сімей та перевірки ефективності способів соціально-педагогічної роботи з дітьми.  

Дослідження проводилося на базі Смілянського навчально-виховного комплексу “Загальноосвітня школа І ступеня - гімназія ім.В.Т.Сенатора” Смілянської міської ради Черкаської області. В експерименті брало участь 6 учителів, 13 батьків і 10 учнів. 

Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні сутності основних понять, аналізі нормативно-правової бази соціально-педагогічного супроводу дітей з неповних сімей, розкритті змісту методів, форм і технологій соціально-педагогічної  роботи щодо  роботи з неповними сім”ями. 

Практичне значення дослідження полягає в тому, що перевірено ефективність методів, форм і технологій соціально-педагогічної роботи щодо  роботи з неповними сім”ями і підготовлено методичні рекомендації для соціальних педагогів, вчителів школи та батьків. 

Структура дослідження. Дипломна  робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків . Загальний обсяг роботи складає 80 сторінок. Список використаних джерел - 49 найменувань. Робота містить  4  ілюстрації, 1 таблицю, 3 додатки.

 

РОЗДІЛ 1. НЕПОВНА СІМ”Я ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1.Особливості виховання дітей в неповних сім”ях.

Сім’я є одним з головних інститутів виховання. Це пояснюється тим, що в ній дитина перебуває протягом значної частини свого життя, і по тривалості  свого впливу на особистість жоден з  інших інститутів виховання не може зрівнятися з сім’єю. У сім’ї формуються основи особистості дитини. Неповна сім’я це гостра проблема сучасного суспільства. За останні роки різко збільшилось число дітей, які виховуються в неповних сім’ях. Життя й умови виховання дитини в неповній сім’ї мають явну специфіку й істотно  відрізняються від життя дитини в повній сім’ї. Ці особливі умови життя дитини відбиваються на особливостях її особистісного розвитку, її емоційному самопочутті, самооцінці, відношенні до інших людей. Неповною називається така сім’я, яка складається з одного з батьків з одним або декількома неповнолітніми дітьми [15]. Т.С.Зубкова відзначає, що неповна сім’я – мала  соціальна група, спільно мешкаючих одного з батьків і його дітей (дитини), що  утворилася  в результаті розлучення, смерті чоловіка або жінки, народження  або всиновлення дитини поза шлюбом, у якій відповідальність за виховання й  соціалізацію дітей несе, як правило, один з батьків [13].

І.Дементьєва вважає, що неповна сім’я, яка виникає в результаті розлучення, є найбільш уразливою з погляду її виховного потенціалу. Крім того, для багатьох дітей, які втратили рідного батька, перспектива отримати іншого в результаті повторного заміжжя матері є досить незначною. Це пов'язане з тим,  що лише невелика частина жінок, які мають дітей, вступають у повторні шлюби, а i з тим, що не завжди вітчим для дитини стає дійсним батьком [12].

На думку А.Д.Андреєвої, що згідно даних вітчизняних дослідників,  реалізація функцій родини в умовах виховання дітей у неповній сім’ї має наступні особливості:

а) утруднена економічна підтримка неповнолітніх членів сім’ї, тому що  часто неповна сім’я - малозабезпечена або нужденна; середній матеріальний доход у неповній сім’ї нижче, ніж у повні. Матеріальні утруднення можуть  привести до порушення фізичного здоров'я дітей з неповної сім’ї в силу неповноцінного харчування, відсутності необхідного одягу та взуття й  викликати  труднощі у відновленні здоров'я дитини, її лікуванні;

б) зниження можливості реалізації репродуктивної функції, не задовольняється потреби батьків у дітях, дітей - у братах і сестрах;

в) зниження можливості в організації змістовного дозвілля й відпочинку в силу недостатності матеріальних засобів і зайнятості самотнього батька (матері);

г) «подвійна» відповідальність одного з батьків за матеріальне  забезпечення й соціалізацію дитини часто зрушує орієнтири на матеріальне  забезпечення, а не на духовні цінності, тобто можуть відбутися порушення в оволодінні дитиною соціальними нормами й правилами;

д) відсутність у неповній родині емоційно-психологічного тла, що  створює повноцінні подружні й батьківські відносини;

е) порушення емоційного зв'язку з відсутнім батьком, нереалізованість потреби в прихильності до нього;

ж) порушення  процесу  формування  психологічної  основи  дитини  в  силу ускладнення розвитку подань про культуру спілкування між поколіннями . Кон І.С. відзначає, що в неповній родині виховне, навчальне середовище й те, що соціалізує дівчинок і хлопчиків, різне [2,16].

Як відмічає С.А.Корольова у неповній сім’ї для майбутнього чоловіка й жінки відсутнє головне - приклад шлюбних відносин. Тому відсутні для дітей - майбутнього чоловіка, жінки й батьків - певна можливість формування культури почуттів, відносин, характерних для взаємин чоловіка й дружини. Майбутні чоловіки, які виховуються без батька, нерідко засвоюють жіночий тип поведінки або ж у них формується перекручене розуміння чоловічої поведінки як агресивної, різкої, жорстокої. А в майбутніх дружин, які виросли без батька, гірше формуються уявлення про ідеал майбутнього чоловіка, у подружньому житті їм значно важче адекватно розуміти чоловіка й синів. Тому в таких сім’ях свідомо більше причин для конфліктів, розлучень [19].

Існування неповних сімей обумовлюється в основному наступними причинами: смертю чоловіка або жінки; відносно широко розповсюдженою позашлюбною народжуваністю; розпадом шлюбів. У зв'язку із цим розрізняють  наступні різновиди неповних сімей: осиротіла, позашлюбна, розведена, яка  розпалася. Залежно від того, хто з батьків займається вихованням дитини,  виділяють: материнські й батьківські неповні сім’ї. По кількості поколінь у сім’ї розрізняють: неповну просту - мати (батько)з дитиною або декількома дітьми й неповна розширену - мати (батько) з одним або декількома дітьми й іншими родичами. Останні становлять абсолютну більшість серед неповних сімей [9].

Осиротіла неповна сім’я - утвориться в результаті смерті одного з  батьків. Незважаючи на те, що втрата близької людини - це страшний удар для сім’ї, її члени, які залишилися здатні згуртуватися й підтримати цілісність сімейної групи. Родинні зв'язки в таких сім’ях не руйнуються: зберігаються взаємини з усіма родичами, які продовжують залишатися членами сім’ї.

Неповна розведена сім’я – сім’я в якій батьки з якоїсь причини не захотіли або не змогли жити разом. Дитина, яка виросла в такій сім’ї, одержує  психологічну травму, спричиняється появи почуття неповноцінності, страху, сорому. Тому є природні бажання, особливо маленьких дітей, надія на  возз'єднання, відновлення шлюбних відносин між батьком і матір'ю.

Позашлюбна сім’я (самотня мати) має свої особливості. У силу якихось  обставин жінка приймає рішення мати дитину не одружуючись. Це може бути бажання скрасити самітність, прагнення задовольнити потребу в материнстві  або залишити дитину як нагадування про людину, яку вона жагуче любила  тощо [41].

Особливості сучасної неповної сім’ї багато в чому обумовлені змінами в співвідношенні тих або інших функцій, їх перегрупуванням і визначаються своєрідністю укладу життя, відносин, властивих кожній конкретній сім’ї. Так  неповна сім’я має досить специфічні умови життєдіяльності, відрізняється своєрідними умовами виховання й соціалізації дітей. Під соціалізацією  розуміється розвиток дитини у взаємодії з навколишнім середовищем у процесі  її засвоєння й відтворення соціальних норм і культурних цінностей, а також розвиток і саморозвиток у тому суспільстві, до якого вона належить. Провідна роль сім’ї в процесі соціалізації дитини незаперечна, тому що родина визначає  фізичний,  розумовий і емоційний розвиток особистості,відіграє визначальну роль у формуванні психологічної основи дитини, має велике значення в  оволодінні людиною соціальними нормами й фундаментальними ціннісними орієнтаціями, виконує функцію соціально-психологічної підтримки й захисту  своїх членів від негативного впливу навколишнього світу [3].

Виховні можливості в неповній сім’ї обмежені: ускладнюється контроль і нагляд за дітьми, відсутність одного із батьків позбавляє дітей можливості знайомити з різними варіантами сімейних відносин і спричиняє однобічний характер психічного розвитку. Це пов'язане з відсутністю зразків сексуальної поведінки дорослої людини, які можна було б наслідувати в майбутньому. Хлопчик, який одержав «охоронне» материнське виховання, нерідко позбавлений необхідних чоловічих рис: твердості характеру, дисциплінованості, самостійності, рішучості. Дівчинці спілкування з батьком допомагає формуванню образа чоловіка. Якщо батька в родині немає, то образ чоловіка  виходить перекрученим - збідненим або, навпроти, ідеалізованим, що  приводить згодом або до спрощеності в особистих відносинах із чоловіком, або  до непереборних складностей. Опираючись на негативний досвід батьківської  сім’ї, чоловік і жінка з неповних сімей легше йдуть на розрив і у власній      сім’ї [6].

І.В.Гребенніков вважає, що основне призначення сім’ї – задоволення суспільних, групових і індивідуальних потреб. Будучи соціальним осередком суспільства, сім’я задовольняє ряд його найважливіших потреб, у тому числі й  у відтворенні населення. У той же час вона задовольняє особистісні потреби кожного свого члена, а також загальносімейні (групові) потреби. Із цього й можна виокремити основні функції сім’ї: репродуктивна, економічна, виховна, комунікативна, організації дозвілля й відпочинку. Між ними існує тісний  взаємозв'язок, взаємопроникнення й взаємодоповнюваність. В неповній сім’ї дані функції виконуються на недостатньому рівні, що негативно впливає на формування особистості дитини.

Репродуктивна функція сім’ї складається у відтворенні життя, тобто в народженні дітей, продовженні людського роду. В неповній сім’ї дана функція відсутня, якщо мати не хоче другий раз виходити заміж, щоб не травмувати  дитину. Діти в неповних сім’ях, часто не мають молодших братиків або сестричок, в них не формуються навички поведінки з молодшими дітьми.

З економічною функцією тісно зв’язана проблема керування сім’єю,  тобто питання верховенства в сім’ї. В сім’ї, звичайно головним є батько, йому  належить необмежена влада. В неповній сім’ї найчастіше головною є матір,  тому дитина непереймає приклад поведінки батька та чоловіка в сім’ї.

Можна назвати наступні компоненти комунікативної функції сім’ї: посередництво сім’ї в контакті своїх членів із засобами масової інформації (телебачення, радіо, періодична преса), літературою й мистецтвом; вплив сім’ї на різноманітні зв’язки своїх членів з навколишнім природним середовищем і  на характер його сприйняття; організація внутрісімейного спілкування. В  неповній сім’ї комунікативна функція  не виконується в повній мірі.

Діапазон впливу сім’ї на виховання дітей настільки ж широкий, як і  діапазон суспільного впливу. В неповній сім’ї виховна функція покладена на одну людину матір або батька, й вони не в змозі виконувати її в повному обсязі.  Активний вплив сім’я робить на розвиток духовної культури, на соціальну спрямованість особистості, мотиви поведінки. Будучи для дитини  мікромоделлю суспільства, сім’я виявляється найважливішим фактором у  виробленні системи соціальних установок і формування життєвих планів. Суспільні правила вперше усвідомлюються в сім’ї, культурні цінності суспільства споживаються через сім’ю, пізнавання інших людей починається з сім’ї.

Функція організації дозвілля та відпочинку має велике значення для  розвитку дитини, проведення часу з батьками зближує їх. В неповній сім’ї дана  функція не виконується в повній мірі [10,24].

Неповна сім'я - це сім'я, де немає одного з батьків. Найчастіше  зустрічаються ситуації, коли в сім'ї немає батька. Звичайно це стає якоюсь проблемою у віці 3 років, тому що саме в цьому віці діти починають  відвідувати дитячий садок, або активніше спілкуються з однолітками й  починають зауважувати, що в інших сім'ях є батько. В цьому  випадку  матері,  відповідаючи на запитання дитини, потрібно уникати сильного негативу або  занадто різких, грубих зауважень убік батька дитини. Звичайно, діти з неповної  сім'ї можуть вирости небагато більше сором'язливими, ранимими, чим діти з повної сім'ї, але звичайно це буває у випадку занадто складного емоційного стану матері. Мати, яка упевнена, що впорається із завданням виховання своєї дитини, що підтримує й у всьому намагається зрозуміти свою дитину, і не губить своєї щиросердечної рівноваги, зможе виростити чудового сина або доньку.

Особливо актуальна проблема в вихованні дитини в неповній сім'ї - це  поява нового батька. Якщо дитина ще дуже маленька, то цей період не є чимось  складним для маляти. Якщо тато з'являється в більше свідомому віці дитини, то  вона може відреагувати по-різному. В 3 роки період знайомства з новим  членом  сім'ї може протікати більш-менш спокійно, але у віці від 6 років, коли дитина  вже звикла жити тільки з мамою вдвох, вона може починати протестувати. Батьки повинні розуміти, що дитина не ставиться негативно до конкретної людини, хоч це й здається так, а під його негативними емоціями часто  ховається страх, що тепер усе буде інакше, а значить погано. Дитина починає боятися, що його мама почне любити його менше, буде більше проводити  часу  із цією незнайомою людиною тощо. У такій ситуації розуміння й терпіння  варто виявити як матері, так і новому батькові. Необхідно проводити більше часу всім разом, батькам говорити, як вони люблять дитину, пояснювати, що в  новій сформованій ситуації немає нічого поганого тощо.

Така ж складна ситуація і у тих сімей, де з'являється нова мама. Багато жінок упевнені в тім, що завжди зможуть знайти спільну мову з дитиною свого чоловіка, але часто зіштовхуються із зовсім протилежною ситуацією, виявляючись до цьому зовсім не готові. Спочатку необхідно налагодити гарні й довірчі відносини з дитиною, а вже потім обережно  спрямовувати її. Жінка  може зштовхнутися з особливими сильними ревнощами, якщо в чоловіка є донька. Тут важливо особливо поступово налагоджувати взаєморозуміння, не намагатися давити, загрожувати або сварити дитину, це ні до чого не приведе й тільки ускладнить ситуацію.

Якщо дитина зіштовхнулася з розлученням батьків, і добре пам'ятає свого батька або матір, тут можуть виникнути додаткові проблеми, такі як порівняння нового члена сім'ї. Висловлення вголос порівняльних фраз, які звичайно завжди будуть не на користь нового батька або матері, можуть вивести з рівноваги, але  цього ніколи не можна допускати. Навпаки, варто докладніше розпитати  дитину про ті гарні якості, які вона пам'ятає про своїх батьків й можливо навіть щось відтворити [20].

Існує певна різниця у вихованні та соціалізації дитини в материнських та батьківських неповних сім'ях.

Розгорнута інтерпретація терміну “материнська неповна сім'я” означає  більш широку категорію матерів, що виховують дітей у сім'ях без батька, у  тому числі розведених і вдових. Як правило, у повсякденній свідомості людей  поняття «самотня мати» ототожнюється із самотнім материнством, а сім'ї  самотніх матерів різного шлюбного статусу є неповними або материнськими сім'ями. Більша частина таких сімей виникає через відхід батька. Тому жінки  своє розчарування стосовно колишнього чоловіка іноді несвідомо проектують на дитину. У ряді випадків мати прагне заповнити недолік батьківської турботи,  оточуючи дитину надмірним пещенням й опікою. У материнських неповних  сім'ях  хлопчики не бачать прикладу чоловічої поведінки в сім'ї, що заважає  формуванню в процесі їхньої соціалізації адекватного подання про рольові функції чоловіка, батька. Хлопчик не має можливість на найближчому прикладі  спостерігати особливості чоловічої поведінки й мимоволі переймає жіночі риси. Психічний і сексуальний розвиток дівчинки в неповній сім'ї також відрізняється суперечливістю. Поведінку незаміжньої матері в сім'ї багато в чому обумовлено відсутністю батька. Це впливає і на соціалізацію дівчаток, що виховуються  в  материнських неповних сім'ях, спотворює їхнє уявлення про рольові функції  жінки, дружини, матері. Часто в неповних сім'ях даного типу виникає таке явище, як фемінізація (перевага жіночого впливу). Матері, що виховують дітей  у неповній сім'ї, часто змушені витрачати більше часу й сил на матеріальне забезпечення сім'ї й відповідно менше часу й сил залишається в них на заняття з дітьми, їхнє виховання. Діти в цьому випадку часто залишаються без усякого догляду, що обертається нерідко проблемою бездоглядності дітей [21].

Серед населення існує думка про те, що батько, що виховує дитину без матері, це рідке явище. Неповна батьківська сім'я це не цілком традиційна модель сім'ї, тому весь уклад життя, включаючи звички суспільного сприйняття, не цілком до неї пристосовані. Серед батьків, що виховують дітей без матері  часто зустрічається думка, що жінка більше компетентна в питаннях виховання дітей. Існуючий стереотип про те, що жінка повинна бути «охоронницею домівки», а чоловік є домінуючим на ринку праці, «єдиним годувальником» сім'ї, ускладнює й без того складну подвійну відповідальність батька. Однією  з  основних причин виникнення неповної батьківської сім'ї є смерть жінки. Іноді  причиною виникнення самотнього батьківства є розлучення чоловіка й жінки, або результат судового рішення про позбавлення або обмеження рідної матері дитини батьківських прав. В останні роки виявляється тенденція змушеного самотнього батьківства в результаті невиконання матір'ю своєї материнської  ролі (халатне відношення до питань життя й виховання дитини, добровільно  обране роздільне проживання матері й дитини). Причиною виникнення  неповної батьківської сім'ї може бути фактор соціального батьківства - опікунство, піклування, коли чоловік у силу сукупності причин виконує батьківську роль у житті дитини, не будучи її біологічним батьком. Крім того, не варто забувати, що існує велика кількість батьківських сімей, які перебувають у шлюбі тільки фактично й виховують дитину поодинці, тобто без  участі рідної матері дитини [15].

Численні дослідження неповних сімей, в яких тільки батько займається вихованням дитини, дозволили виявити низку проблем, властивих батьківській сім'ї.

По-перше, це поєднання ролі обох батьків в одній особі. Тому що сучасна сім'я характеризується поділом експресивної (виховної) і інструментальної (економічно продуктивної) ролей, батько при сполученні цих ролей зазнає  істотних труднощів, що впливають на стан сім'ї в цілому. Наприклад, батьки  більше чим матері схильні допомагати 6-літній дитині й поблажливіше ставитися до проявів її нестриманості, проте матері з більшою готовністю  відгукуються на заклик виявити увагу, і більше сприйнятливі до  статеворольових розходжень. Очевидно, існує якась загальна взаємодоповнюваність батьків, так що батьки є більше поблажливими  вихователями в одних сферах і більше строгими - в інших. Сучасні ринкові відносини характеризуються повною зайнятістю матеріальним забезпеченням і  мінімальною кількістю часу, виділюваного батьками для сімейних відносин. На  виховання, як правило, часу не залишається. Діти в неповній сім'ї часом відчувають гостру нестачу уваги з боку батька, формуючись при цьому, як більше самостійні особистості, чим їхні однолітки, пізнаючи світ методом власних проб і помилок.

По-друге, неповну батьківську сім'ю характеризують утруднення в статеворольовій орієнтації дітей. Зростає ризик неуспішного формування  власної сім'ї, тому що стереотипи чоловічої й жіночої поведінки в сім'ї формуються на ранньому етапі соціалізації  дитини. Якщо нестача чоловічого  стереотипу поведінки в сім'ї досить розповсюджене явище в сучасному  російському суспільстві, то недолік материнського впливу, особливо для дівчат,  істотно утрудняє процес формування уявлень про себе як дівчинку, жінку й матір. Дівчатка більше часу проводять у товаристві матерів, більше зайняті прибиранням будинку, готуванням їжі й іншими домашніх справ під доглядом матері. Більша частина цих завдань прямо спрямована на благополуччя інших  членів сім'ї, привчає дівчинок передбачати й задовольняти потреби інших - виховують «турботливу» поведінку. При відсутності матері в сім'ї, стереотип жіночої поведінки формується впливом інших значущих дорослих, або списується з жіночої складової батька.

По-третє, для неповної батьківської сім'ї характерні й властиво  особистісні проблеми самотнього батька. Чоловіки часто приховують свої любовні рани за мужнім самовладанням і мовчанням, замість того, щоб шукати підтримку серед оточуючих. Існує два різних погляди про чоловічу самотність. Один - це героїчний образ, що асоціюється із сильним, незалежним чоловіком,  що проходить або мріє пройти випробування на мужність. Інший протилежний  образ чоловічої самітності - трагічний чоловік, переможений невдаха, що замкнув свої двері й сидить на самоті за кухонним столом зі склянкою алкоголю. Важкі почуттєві втрати коливають основи всього існування і буття. Чоловік починає сумніватися у власній здатності робити оцінку, боїться помилитися й тому боїться майбутніх відносин.

По-четверте, неповній батьківській сім'ї часто властиві труднощі при створенні вторинної сім'ї, що виникають у відносинах між дітьми й новою  дружиною батька та, можливо, її дітьми. З однієї сторони при формуванні вторинної сім'ї з'являється надія на поліпшення, з іншої, виникає тривога,  переживання чогось чужорідного в будинку: дитина переживає за своє місце в  сім'ї. Як правило, причини формування неповної батьківської сім'ї викликає  глибокі трагедії - або смерть матері, або алкоголізм тощо і діти можуть бути сильно педагогічно занедбаними. Але, з іншого боку, і прагнення до тепла в  них виражено сильніше. Тому багато чого у формуванні вторинної сім'ї буде залежати від позиції дорослих стосовно дітей.

Наступною характеристикою неповної батьківської сім'ї є період адаптації сім'ї при зміні її структури до нових умов існування, які притягають за собою зміну способів взаємодії, функції сім'ї й переконань. Така адаптація вимагає масу сил і батько, що несе головну відповідальність за дітей, часом має потребу в нагадуванні про те, що йому треба поїсти, відпочити, поспати й піклуватись за себе. Таким чином, у центрі уваги повинен бути новий образ повсякденного життя. У батьківських неповних сім'ях до перерахованого вище проблемам  додається відсутність материнського пещення, без якого виховання дітей теж не  може бути повноцінним [24].

Найбільші проблеми з вихованням дітей, як правило, виникають у  неповних сім'ях, що утворилися в результаті розлучення. Тут своє вкрай негативний вплив робить як сам факт розлучення, так і звичайно попередня йому конфліктна ситуація в сім'ї. Як закордонні, так і відчизняні дослідження виховної дієздатності неповної сім'ї зафіксували ряд істотних відмінностей у  поведінкових установках дітей розлученого чоловіка й жінки. Негативний  вплив розлучення на соціальну адаптацію дітей проявляється не тільки в рамках міжособистісної взаємодії з батьками, але й поширюється на інші сфери життєдіяльності. У ряді публікацій відрізняється, зокрема, зниження  пізнавальних установок у дітей після розлучення, низька шкільна успішність і слабка виразність прагнення до досягнень.

Переважна більшість соціальних характеристик дітей, що переживають розлучення, свідчить, на жаль, про негативний характер його наслідків на  розвиток особистості дитини. Фахівці відрізняють більше виражені негативні наслідки ситуації в неповній сім'ї в дітей після розлучення, на відміну від дітей, що втратили батьків у результаті передчасної смерті. Якщо останні пережили  втрату батька як наслідок нещасного випадку, то в батьків, що пережили  розлучення, відхід одного з них пов'язаний з поданням про зрадництво, відсутність любові й власної незначущості. Діти після розлучення більше сприятливі до психологічної деформації особистості, вони частіше мають низьку самооцінку, вище індекс тривожності, більше підвласні комплексам [2].

 

 

 

 

 

1.2.Соціально-педагогічна робота з неповними сім”ями у загальноосвітніх закладах.

 

У роботі з неповною сім’єю соціальному педагогу слід усвідомити, що кожна конкретна сім’я, у кожному конкретному випадку потребує конкретної допомоги. Соціальний педагог має проводити реабілітаційну роботу з матерями і дітьми після розлучення, допомагати розв’язувати життєві та виховні проблеми, урегулювати питання, що торкаються інтересів дитини. Вони мають брати участь у судових засіданнях, де йде мова про розлучення й вирішується доля дитини - з ким її залишити.

Вивчення неповної сім’ї дає соціальному педагогу можливість з’ясувати, які взаємовідносини складаються в ній. Якщо мати значну кількість часу приділяє домашньому господарству, надмірно опікає дитину, намагається задовольнити всі її потреби, щоб вона не відчувала відсутності батька, матеріальних нестатків, і це стає сенсом її життя - необхідна індивідуальна педагогічна допомога. Соціального досвіду дитина набуде швидше, якщо сім’я розширюватиме коло знайомств, спілкування з друзями. Надмірна орієнтація матері лише на матеріальну забезпеченість сім’ї призведе до того, що дитина буде позбавлена материнської турботи [46].

Як показують дослідження, спілкування з батьком, який покинув сім’ю, може складатися по-різному. Якщо батько сплачує лише аліменти, тактовно треба привернути його увагу до виховання дитини. Можливо, запросити до школи, поговорити, роз’яснити, що дитині і молодшого, і підліткового віку потрібна не тільки матеріальна допомога, а й дружнє спілкування, розказати, який вплив має батько на формування особистості дитини.

Буває, що мати категорично заперечує, щоб дитина бачилася з батьком, вважаючи, що він негативно впливає на виховання, стан здоров’я, нервову систему дитини. Батька розглядають лише як того, хто матеріально забезпечує дитину. Таких жінок у літературі називають амазонками: у них незалежність переходить у самоціль, а інстинкт материнства - в інстинкт власності. Батьківські почуття чоловіка ігноруються повністю. У таких умовах доля дитини складна. З її свідомості викорінюється поняття "батько", про нього розповідають тільки погане. Це не може не впливати на психіку дитини, її духовність, розвиток емоційної сфери [47].

Матері слід роз’яснити, що тільки волею вона не може заборонити батькові бачитися з дитиною. Конвенція ООН про права дитини, Сімейний Кодекс України підтверджують це: дитина не може бути предметом спекуляцій, використовуватися для зведення рахунків між батьками. Стверджуючи рівні права розлучених батьків на виховання дитини, Кодекс ставить обох у рівні права і обов’язки. Отже, суперечливі питання участі розведених батьків у вихованні дитини допомагають розв’язувати органи опіки і піклування [35,40].

Соціальний педагог, працюючи з неповною сім’єю і регулюючи непорозуміння між батьками, які розійшлися, ставить мету - захист інтересів дитини. Він має бути не пасивним спостерігачем того, що відбувається з дитиною, а активним, терплячим провідником педагогічної доцільності своїх порад і пропозицій.

Певна складність виникає у роботі з одинокими матерями. Звичайно, таким матерям важко виховувати дитину внаслідок невпорядковуваності особистого життя, вони обмежують свої можливості у задоволенні духовних, культурних і моральних потреб. Діти в таких сім’ях більше страждають від недогляду, відсутності повноцінного спілкування з матір’ю, зовсім не знають батька. Усе, це, звичайно, позначається на формуванні їх особистості (діти з таких сімей більш знервовані, закомплексовані). Крім того, виховання дитини залежить від культурного освітнього рівня матері, способу її життя, ставлення до виховання дитини, до свого становища одинокої матері, від її ціннісних орієнтацій. Така жінка може бути постійно у стані хронічного стресу, що негативно позначається на її здоров’ї, самопочутті.

Одинокі матері хворобливо ставляться до того, коли цікавляться їхнім особистим життям, хоч і потребують педагогічних порад і допомоги. Тому потрібний особливий педагогічний такт, чуйність, доброзичливість, довіра до матері і дитини. Важливо допомогти таким матерям знайти роботу з більш високою оплатою у режимі неповної зайнятості, розв’язати юридичні проблеми, залучити дітей до занять у гуртках, секціях безплатно.

Отже, неповні сім’ї мають багато різних проблем, складностей і тому потребують допомоги соціальних педагогів.

Соціально-педагогічна робота з різними типами сімей у контексті реалізації ними функцій має передбачати допомогу в розв’язанні відповідних проблем, суперечностей внутрішньо-сімейних взаємин, консультування в разі неспроможності або виникнення труднощів з виконання певних ролей (батьком, матір’ю) тощо.

На сьогодні соціально-педагогічна робота з сім’єю в Україні має певні досягнення. Проте основна увага соціальних педагогів має бути спрямована на найбільш проблемні, неблагополучні, неповні сім’ї. Хоча і досі система цієї роботи не має чітко визначеної для українського суспільства програми реалізації, відсутні комплексний, системний підходи до вивчення відповідних проблем.

Метою соціально-педагогічної роботи з неповною сім’єю є забезпечення нормальних умов для функціонування неповної сім’ї, її розвитку та задоволення потреб її членів. Завдання соціального педагога полягає насамперед у тому, щоб забезпечити певний рівень самодостатності сім’ї щодо отримання соціальних послуг та належний рівень соціальної взаємодії. Річ в тім, що в деяких випадках власний потенціал сім’ї є достатнім для того, щоб, використовуючи внутрішні ресурси, поліпшити свій стан за всіма життєво важливими для неї показниками. Але не всі сім’ї здатні до цього. Тому виникає необхідність відповідного аналізу з боку соціального педагога, на основі результатів якого може розгортатися згодом його відповідна діяльність [21].

І.О.Титаренко визначає ряд принципів роботи соціального педагога з неповною сім’єю. Серед них: індивідуальний підхід, постійний контакт з сім’єю протягом тривалого періоду часу, довірливі відносини між працівниками служби і членами сім’ї, незвинувачення (замість нього реальна допомога, захист), повага, ділове співробітництво, орієнтація на розвиток на основі позитивного потенціалу сім’ї, її здатності до самодопомоги, гнучкість у виборі методів, підходів і засобів впливу [48].

У соціально-педагогічній роботі з неповною сім’єю реалізуються всі найважливіші функції діяльності соціального педагога, серед яких, на наш погляд, варто виділити: діагностичну, прогностичну, захисну, консультативну, профілактичну, соціально-перетворювальну, організаційну. Реалізація діагностичної функції передбачає вивчення соціальним педагогом особливостей сімейного мікросередовища, постановку соціального діагнозу і прогнозування розвитку ситуації. Прогностична функція реалізується шляхом програмування і прогнозування впливу на об’єкт роботи (неповну сім’ю) всіх соціальних інститутів суспільства, формування певної моделі поведінки сім’ї. Профілактична функція дозволяє привести в дію соціально-правові, юридичні, психологічні, соціально-медичні, педагогічні та інші механізми попередження і подолання негативних явищ, організувати всебічну допомогу і підтримку сім’ї, щоб попередити подальші можливі негативні наслідки її становища і поведінки. Захисна функція доповнює попередню і передбачає не тільки надання допомоги, але і захист прав дитини. Реалізуючи консультативну функцію, психолог і соціальний педагог встановлюють необхідні контакти з членами сім’ї, організують обмін інформацією, сприяють правильному сприйманню людьми один одного, досягненню взаєморозуміння, забезпечують контакти сім’ї з представниками соціальних служб. Організаційна функція може бути виділена як окрема, але разом з тим вона тісно зв’язана з іншими. Її реалізація полягає в тому, щоб сприяти координації дій різних соціальних служб в наданні допомоги неповній сім’ї [7,8,14].

Під формою соціально-педагогічної роботи у науковій літературі розглядається упорядкована певним чином структурна діяльність соціального педагога, яка зумовлена метою, завданнями, логікою і методами роботи на конкретних етапах діяльності, в конкретних обставинах і характеризується особливими способами керування, організації та співробітництва соціального педагога з клієнтами у професійній діяльності. Іншими словами – це варіанти організації діяльності і спілкування соціального педагога і клієнта.

Розглянемо і коротко проаналізуємо основні форми роботи із неповними сім’ями, які найчастіше використовують в практичній діяльності соціальні педагоги:

а) за складом і кількістю учасників: індивідуальні (з окремою сім’єю чи конкретним членом сім’ї); групові (з гетеро- чи гомогенними групами чи окремими членами кількох сімей); масові (із значною кількістю сімей або членів сімей);

б) за тривалістю: одноразові заходи (акції, свята); постійно діючі (лекторії, клуби, обстеження, консультпункти); «пульсуючі» (діючі за потребою, щоб зняти загострення проблеми, привернути до неї увагу з подальшим переходом до роботи в постійно діючих чи одноразових заходах);

в) за перспективою: розраховані на близьку перспективу – до 2 тижнів (частково розв’язуються гострі проблеми, привертається увага до них); розраховані на середню перспективу – до 2 місяців (розв’язуються певні функціональні проблеми сім’ї, усуваються наслідки); розраховані на віддалену перспективу – від 2 місяців і більше (розв’язуються комплексні проблеми сім’ї, усуваються причини і наслідки);

г) за місцем проведення: стаціонарні (на одному місці багаторазово); виїзні (на одному місці одноразово); пересувні (на різних місцях одноразово); циклічні (на різних місцях багаторазово);

д) за ступенем самостійності учасників: групи самодопомоги, взаємодопомоги сім’ям; тим, які працюють за допомогою консультанта; сім’ї, які працюють під безпосереднім керівництвом соціального працівника;

е) за рівнем творчості: інформаційні (спрямовані на засвоєння інформації); репродуктивні (спрямовані на відтворення знань, способів дії: лекторії, семінари, диспути); тренувальні – тренінги, практикуми тощо (спрямовані на застосування на практиці знань, формування вмінь, навичок, звичок); творчі (спрямовані на вироблення нових рішень, нових знань та способів дії);

є) за видом діяльності: ігрові; комунікативні; трудові; навчальні;

ж) за умовами здійснення: екстрені; звичайні;

з) за характером спілкування: безпосередні (усні); опосередковані (письмові, за допомогою технічних засобів);

и) за метою: спрямовані на збір та аналіз інформації; участь у формуванні сімейної політики і завдань соціальної роботи; участь у реалізації сімейної політики і проведенні соціального супроводу сім’ї; профілактику неблагополуччя та його рецидивів; узагальнення результатів; контроль за якістю соціально-педагогічної роботи;

і) за складністю побудови: прості (використовуються методи: бесіда, диспут, вікторина, попередження, зустріч); складні (свято, творча гра, ярмарок тощо); комплексні (тематичний день, тиждень, місячник, фестиваль) [49].

Кожна неповна сім’я дуже своєрідна, зі своїми конкретними проблемами і, відповідно, індивідуальним підходом. Проте в роботі можна виділити ряд загальних етапів, характерних для роботи з будь-якою неповною сім’єю.

Так, перший етап – це знайомство з дитиною та сім’єю, визначення необхідності і можливостей роботи з даною, оцінка реальної ситуації в сім’ї.

Другий етап – налагодження контакту з дитиною, входження в сім’ю, метою якого є створення мотивації до тривалої роботи, підвищення відповідальності сім’ї. Тут відбувається встановлення доброзичливих контактів, започатковується ділове співробітництво.

Третій етап – детальне глибоке вивчення проблем дитини та сім’ї, формування правильних уявлень про різні аспекти їх функціонування, створення необхідної інформаційної бази для подальшого забезпечення необхідних змін.

Четвертий етап – аналіз інформації, вибір відповідних напрямків, способів і засобів роботи. При цьому дуже важливо співставити інформацію, отриману з різних джерел, різними методами і правильно узагальнити дані.

П’ятий етап – соціально-педагогічна (корекційна) робота, яка полягає у створенні нових або відновленні зруйнованих позитивних взаємовідносин дитини з сім’єю, контактів з соціумом, підвищенні рівня соціальної компетентності і відповідальності сім’ї та її членів.

Шостий етап – підведення підсумків роботи з дитиною, вихід із сім’ї в результаті досягнення мети роботи: стабілізації внутрісімейного мікроклімату, підвищення відповідальності і т. п. Дуже важливо забезпечити поступовість виходу, уникати раптового припинення контактів із сім’єю.

Сьомий етап передбачає контроль за сім’єю протягом певного періоду часу [23].

Педагог повинен знати не тільки вузьку інформацію про сім'ю (склад, місце роботи батьків, професія, матеріальна забезпеченість, житлові умови і т. д.), але і культурний рівень сім'ї (освіта, домашня бібліотека, сімейні традиції, свята і т. д.), які інтереси, нахили, здібності виявляє дитина вдома; особливості виховних можливостей сім'ї (стосунки батьків, батьків і дітей); рівень батьківського авторитету; стиль, методи і форми виховання; традиційні форми похвали і покарання; сімейні обов'язки дітей; наявність єдиних виховних взаємодій дорослих членів сім'ї і рівень виконання вимог інколи; вплив на сім'ю друзів, сусідів, знайомих батьків, які відіграють важливе значення у вихованні дитини [44].

У своїй роботі з дітьми, що виховуються одним із батьків,  соціальний педагог повинен звернути увагу на молодших школярів і підлітків, оскільки саме в молодшому й середньому шкільному віці неповна родина впливає на індивідуальність дитини. Необхідно враховувати, що сім'я після розлучення чинить різні впливи на хлопчиків і дівчат. З огляду на виявлені в дітей з неповних родин тривожність, низьку самооцінку, корекційна робота може бути спрямована на зниження тривожності й підвищення самооцінки й упевненості в собі [49].

 

 

 

Висновки до першого розділу

Неповна сім”я – це мала соціальна група, спільно мешкаючих одного з батьків і його дітей (дитини), що утворились в результаті розлучення, смерті чоловіка чи дружини, народження або всиновлення дитини поза шлюбом, в якій відповідальність за виховання і соціалізацію дитини покладається на одного з батьків. Тому розрізняють такі види неповних сімей: розведена, осиротіла, позашлюбна. Крім того, існують неповна материнська та неповна батьківська сім»ї.

Батькові або матері самостійно складно виконувати основні функції в такій сім”ї: репродуктивну, економічну, виховну, комунікативну, організацію дозвілля та відпочинку.

До основних проблем, з якими стикаються неповні сім”ї належать:

  • поєднання ролі обох батьків в одній особі;
  • утруднення статево рольової орієнтації дітей;
  • особистісні проблеми самотнього батька чи матері;
  • труднощі при створенні вторинної сім»ї.

З вище перерахованих сімей, найбільш негативний вплив на формування дитячої особистості є неповні розлучені сім”ї. Дітям з цих сімей складно налагодити міжособистісні стосунки з батьками, в них знижується успішність, слабне прагнення до досягнень, крім того, в них занижена самооцінка, підвищена тривожність, більше піддаються комплексам.

Соціальний педагог в роботі з неповною сім”єю ставить собі мету – захист інтересів дитини. Він має проводити реабілітаційну роботу з матерями і дітьми після розлучення, допомагати розв”язувати життєві та виховні проблеми, сприяти урегулюванні питань, що стосуються інтересів дитини.

Тому соціальний педагог в роботі з неповними сім”ями реалізує всі свої найважливіші функції. Це діагностична, прогностична, захисна, профілактична, консультативна, соціально-перетворювальна, організаційна функції.

Соціально-педагогічна робота з неповними сім”ями будь-якого типу та складу полягає в наступному:

  • знайомство та налагодження контакту з дитиною та сім”єю;
  • детальне вивчення проблем в сім”ї;
  • аналіз зібраної інформації, вибір відповідних напрямків, способів та засобів роботи;
  • соціально-педагогічна (корекційна) робота;
  • підведення підсумків роботи з дитиною та сім”єю;
  • контроль за сім”єю протягом певного періоду часу.

Проте соціальний педагог повинен усвідомити, що кожна конкретна сім”я, в кожному конкретному випадку, потребує конкретної допомоги.

 

 

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З НЕПОВНИМИ СІМ”ЯМИ 

2.1.Розробка та впровадження програми, спрямованої на соціально-педагогічну підтримку неповних сімей.

Дослідницька робота, метою якої було виявлення особливостей сімейного виховання в неповних сім'ях, проводилася на базі Смілянського навчально-виховного комплексу “Загальноосвітня школа І ступеня — гімназія ім.В.Т.Сенатора” У дослідженні взяли участь 2 педагоги (соціальний педагог і практичний психолог). У процесі реалізації програми брали участь 6 фахівців (соціальний педагог, практичний психолог, класні керівники, тренер спортивної секції, керівники гуртків). Дослідженням було охоплено 10 сімей, в яких матері виховують синів самі. Таким чином, у дослідженні брали участь 10 хлопчиків. Всі хлопчики є учнями 6-А (4 хлопчика) та 6-Б класів (6 хлопчиків). Батьки цих дітей перебувають у розлученні. У всіх хлопчиків спостерігається схильність до спілкування у колі хлопчиків. Вони займаються у вільний від навчання час в гуртку ”Спортивне орієнтування”(5 хлопців), відвідують клуби спортивного танцю “Шторм”(4 хлопці) та “Ладенс” (3 хлопці). Зі слів матерів, не хочуть спілкуватися з дівчатками свого віку. Цих хлопчиків цікавлять телевізійні передачі, в яких можна було б познайомитися з військовою і автомобільною технікою. Вони люблять дивитися кримінальні серіали і фільми. Вони в своїй поведінці є частково жорстокими, дещо агресивними, можуть матерям виставляти ультиматуми. Основними захопленнями даних хлопців є комп”ютерні ігри, так звані “стрілялки”. Таким чином, була розроблена програма, спрямована на соціально-педагогічну підтримку неповних сімей.

Програма призначена для роботи соціального педагога з неповними сім”ями, де вихованням хлопчиків займається одна мати. Метою програми є максимальна допомога матерям у корекції свого ставлення до сина та допомога дітям у формуванні навичок чоловічої поведінки. Дана програма складається з двох частин: діагностичної та корекційної.

Основне завданя діагностичного етапу було з”ясувати особливості взаємин у сім”ях та сімейного виховання до та після впровадження корекційного етапу програми. На цьому етапі були використані такі методи :

  • Тест “Кінетичний малюнок сім”ї”, розроблений Р. Бернсом та С.Кауфманом. (Додаток А)
  • Тест-опитувальник батьківського ставлення до дітей, представлений А.Я.Варною та В.В.Століною. (Додаток Б)
  • Опитувальник “Аналіз сімейного виховання”. (Додаток В)
  • Спостереження за хлопцями на уроках та позаурочний час.

Основні завдання корекційної частини програми

1. Забезпечити спілкування хлопчиків, які виховуються одними матерями , з дорослими чоловіками для передачі чоловічого досвіду.

2. Допомогти матерям краще зрозуміти поведінку своєї дитини.

3. Допомогти хлопчикам скоригувати свою поведінку.

4. Об'єднати зусилля соціального педагога, практичного психолога, класного керівника по роботі з неповними сім'ями, які виховують хлопчиків.

На даному етапі програми застосовувались такі форми роботи, як батьківські збори, індивідуальні та групові консультації, екскурсії, туристичні походи.

Основні заходи програми представлені у табл. 2.1.

Таблиця 2.1.

Основні заходи програми

№ п / п

Заходи

Мета

Учасники

Час проведення занять

1

2

3

4

5

1

Бесіди з матерями

Сприяти формуванню навичок виховання хлопчиків.

Соціальний педагог, практичний психолог, класні керівники

1 рази на місяць по 40 хвилин

(5 бесід)

1

2

3

4

5

2

Суботник з залученням чоловіків

Познайомити хлопчиків з проявом чоловічого характеру, мужності. Дати можливість зрозуміти, що повинен робити чоловік.

Класні керівники, батьки чоловічої статі.

1 раз на місяць

3

Супровід хлопчиків чоловіками в кіно

Сформувати у хлопчиків на прикладі навички чоловічої поведінки, урізноманітнити їх дозвілля

Батьки чоловічої статі , класні керівники

1 раз на місяць

4

Туристичні походи

Сформувати у хлопчиків навички чоловічої поведінки, урізноманітнити їх дозвілля

Класні керівники, батьки чоловічої статі

1 раз на місяць

5

Спортивні секції (футбол)

Сформувати у хлопчиків тягу до чоловічих видів спорту, урізноманітнити їх дозвілля

Тренер спортивної секції

2 рази на тиждень по 60 хвилин

6

Гурток “Спортивне орієнтування”

Сформувати у хлопчиків тягу до чоловічих видів спорту, урізноманітнити їх дозвілля

Керівник гуртка

2 рази на тиждень по 60 хвилин

7

Гурток “Правила етикету”

Сформувати у хлопчиків правила поведінки в громадських місцях, навчити їх правильно спілкуватись з дівчатками

Керівник гуртка (жінка)

1 раз на тиждень по 60 хвилин

8

Участь в класних та загальношкі-льних святах

Сформувати у хлопчиків правила поведінки в громадських місцях, навчити їх правильно спілкуватись з дівчатками

Класні керів-ники, соціа-льний педагог, практичний психолог

1 раз на місяць

Представлені в рамках програми заходи передбачають участь в них батьків чоловічої статі з інших родин. Слід зазначити, що не всі чоловіки відреагували позитивно на участь в програмі. Але ті з них, які погодилися, сприйняли можливість надати допомогу у вихованні позитивно і з інтересом. Чоловіки-батьки із задоволенням готові були приділяти увагу хлопчикам у досягненні і формуванні особистості майбутнього чоловіка

Тимчасові ресурси. Програма розрахована на 4 місяці. Заходи проводились 1 раз на тиждень протягом 40 хвилин.

Матеріальні ресурси. До реалізації програми запрошуються батьки чоловічої статі з повних сімей. Також необхідні матеріали для проведення суботників і туристичних походів, кошти на оплату перегляду фільму в кінотеатрі та на організацію та проведення свят.

До передбачуваних результатів корекційної частини програми  відносяться:
- формування умінь і навичок практичного застосування знань з самовиховання і застосування соціальних чоловічих ролей у хлопчиків з неповних сімей;

- виховання необхідних для життя в сучасному соціумі чоловічих якостей особистості (мужність)

- формування умінь і навичок виховання хлопчиків у матерів з неповних сімей.

Для виявлення особливостей взаємин у сім'ях та сімейного виховання, нами були вибрані і проведені такі методики, як тест «Кінетичний малюнок сім'ї», розроблений Р.Бернсом і С.Кауфманом, тест-опитувальник батьківського ставлення до дітей представлений А.Я. Варгою та В.В. Століним, а також опитувальник «Аналіз сімейного виховання».

На етапі діагностики для визначення ситуації в неповних родинах по тесту «Кінетичний малюнок сім'ї» [45] були отримані результати, за якими можна стверджувати, що переважаючими для внутрішньосімейних взаємин є наступні типові ситуації. Сприятлива сімейна ситуація спостерігалась лише у  2-х сім”ях (20 %). Тривожні стосунки (30%) 3-х сім”ях, у 30 % сімей виникають конфліктні ситуації. Як показали результати методики у 50 % дітей виникає почуття неповноцінності, 20 % респондентів відчувають ворожість у ставленні до себе з боку матерів.

Отримані дані представлені на рис. 2.1

 


Рис. 2.1. Результати дослідження внутрішньосімейних відносин у неповних сім”ях на діагностичному етапі за методикою “Кінетичний малюнок сім”ї”.

 

Тест «Кінетичний малюнок сім'ї» дозволив виявити, наскільки благополучно складаються взаємини в сім'ях дітей. Дані результати підтверджують, що взаємини між матір'ю і сином в 80% сімей складаються неблагополучно. Цьому, в першу чергу, сприяють порушені відносини між матір'ю і відсутнім батьком. Крім того, можна припустити, що в сім'ях 50-ти% дітей взагалі відсутня соціальна роль батька. У малюнках цих дітей простежується почуття неповноцінності через несформованість відносин між хлопчиком і його батьком.

Для визначення типу батьківського виховання провели тест-опитувальник батьківських відносин А.Я.Варги — В.В.Столина [22]. Цим тестом було виявлено, що найбільш часто використовуються такі типи батьківського ставлення, як

- «симбіоз» - 70%

- «авторитарна гіперсоціалізація» - 30%.

- «маленький невдаха» - 20%.

- «відкидання» - 20%.

 


Такий тип батьківських відносин як «кооперація» виявлено не було.

 

Отримані результати представлені на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Результати дослідження типу батьківського ставлення у неповних сім”ях на діагностичному етапі за методикою теста-опитувальника батьківських відносин А.Я.Варги — В.В.Столина.

З представлених результатів можна зробити висновок, що у 20% матерів присутні ”відкидання” у типі батьківського ставлення до дітей. Ймовірно, що такі відносини спостерігаються через те, що син нагадує матері свого колишнього чоловіка, з яким не так давно було розлучення. У результаті чого на дитину може виплескуватися агресія, яка  спрямована на колишнього чоловіка.

Для того, щоб визначити адекватність отриманих результатів, нами був проведений порівняльний аналіз отриманих малюнків хлопчиків і відповідей їх матерів. У ході аналізу було виявлено, що у 20% неповних сімей стосунки матері до сина і сина до матері збігаються. В отриманих малюнках простежується сприятлива сімейна ситуація, а матері у своїх відповідях вказують на «симбіоз» у відносинах з дитиною. Діти в цьому віці потребують емоційноїх підтримки та міжособистісного спілкування. Тому таке батьківське ставлення матері до сина як «симбіоз» в даному випадку є адекватним поведінкою. При порівняльному аналізі було визначено, що в 20% неповних сімей хлопчики відчувають почуття неповноцінності в сімейних відносинах. Отримані результати підтверджуються відповідями при опитуванні мам. 20% матерів відносяться до своїх синів як до «маленьких невдах», тобто приписують йому особисту і соціальну неспроможність.

У 30% малюнках хлопчиків простежується тривожність у сімейних відносинах. Також 30% матерів цих дітей у відносинах з синами дотримуються авторитарної гіперсоціалізації. Це проявляється в тому, що матері вимагають від своїх дітей досягнення високих соціальних успіхів. У зв'язку з цим у хлопчиків підвищується рівень тривожності, який може сприяти психологічним порушень в особистості дітей. Відсутність допомоги з боку батька лише посилює виникнення тривожності в особистості дитини.

Ще один тип відносин, який вимагає порівняння, це «відкидання» з боку матерів. Дана ситуація простежується у відповідях 20% матерів. Хлопчики, чиї матері відчувають відкидання до дітей, у своїх малюнках відзначають ворожість в сімейній ситуації. Ця тенденція спостерігається у всіх хлопчиків з цієї частини сімей.

Для вираженості типів порушень у сімейному вихованні хлопчиків у неповних сім'ях нами було проведено додаткове опитування матерів з допомогою опитувалиника «Аналіз сімейного виховання» [25]. Результати представлені на рис. 2.3.

 


Рис. 2.3 Результати дослідження типів сімейного виховання у неповних сім”ях на діагностичному етапі за методикою “Аналіз сімейного виховання”.

 

Результати за даною методикою показують, що у 20% матерів з досліджуваних сімей явно виражені порушення типів сімейного виховання. Цьому, в першу чергу, сприяє відсутність у сімейному вихованні ролі чоловіка. Крім того, цьому також сприяє те, що матері одній дуже важко виховати у хлопчика чоловічі якості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Аналіз результатів впровадження програми, спрямованої на соціально-педагогічну підтримку неповних сімей у Смілянському навчально-виховному комплексі “Загальноосвітня школа І ступеня - гімназія ім.В.Т.Сенатора” Смілянської міської ради Черкаської області.

На початку реалізації програми чоловіки-батьки відзначали, що хлопчики з неповних сімей не відмовлялися від чоловічого спілкування. Батьки стверджували, що 80% хлопчиків були налаштовані позитивно на взаємне спілкування з ними, а 20% не хотіли брати участь у заходах.

Перший захід, де батьки побачили позитивний результат, це був  туристичний похід. Чоловіки-батьки відзначили інтерес і захоплення в очах хлопчиків від  подій того дня. З цього походу у хлопчиків і чоловіків склалися міцні дружні взаємини.

Іншим заходом, реалізованим в ході програми, було відвідування  кінотеатру хлопчиків спільно з чоловіками з повних сімей. Хочеться відзначити, що особливого позитивного значення напрямок обраного фільму не принесло. Але позитивним моментом цього заходу стало те, що хлопчики змогли засвоїти навички моральної поведінки, яке проявилося в манері і стилі одягу чоловіків-батьків. Стриманість хлопчиків під час усього  перегляду була відзначена чоловіками як позитивний чинник у формуванні чоловічої поведінки.

Ще один захід, який чоловіки відзначають як успішне, це спільна участь хлопчиків і чоловіків у спортивних змаганнях. Чоловіки-батьки вважають, що   такі спортивні змагання як футбол надають величезне значення у формуванні мужності. Чоловіки відзначили, що 80% хлопчиків з неповних сімей з цікавістю виявляли участь у футболі.

Наступний захід, який об”єднав хлопців з неповних сімей та батьків з повних сімей, був суботник. Його мета була прибрати територію НВК, закріплену за класами та дрібний ремонт меблів у класах.

Крім того, досліджувані хлопці досить активно співпрацювали з батьками з повних сімей в командних конкурсах на Святі 6 грудня.

У цілому, чоловіки позитивно відгукувалися про проведені заходи і готові надалі брати участь у таких програмах. Вони відзначали, що у 50% хлопчиків прояв чоловічої поведінки. 30% батьків продовжують ведення спортивних  змагань для цих хлопчиків з неповних сімей.

Класними керівниками було залучено хлопців до активної участі в загальношкільних святах: Новий Рік та День Святого Валентина. Дівчата з 6-А та 6-Б класів помітили більш дружелюбну та галантну поведінку хлопців [39].

У ході реалізації програми було проведено п”ять бесід з матерями, які виховують хлопчиків.

Бесіда 1.

Мета: познайомитися з сім'ями, провести діагностичне дослідження особливостей сімейного виховання, познайомити батьків з основними цілями реалізації програми.

У ході цієї бесіди був налагоджений контакт з матерями їх досліджуваних неповних сімей. По початку реакція 70% сімей на проведення цієї програми була негативна. Вони вважали, що самостійно можуть впоратися з сформованими проблемами. Деякі з них стверджували, що у їхніх синів немає проблем, пов'язаних з порушенням чоловічої ролі. Але після проведення бесіди, де матері познайомилися з чоловіками, які будуть брати участь у даній програмі, матері погодилися в участі.

Бесіда 2.

Мета: проаналізувати у ході бесіди з матерями особливості зміни поведінки хлопчиків після реалізації таких заходів як суботник за участю інших батьків чоловічої статі, а також спортивні змагання.

Питання бесіди:

- Чи змінилося поведінка Вашого сина після суботника на території школи?

-  Як Ви оцінюєте зміни позитивно чи негативно?

- Як змінилася поведінка Вашого сина і в чому це проявилося в першу чергу?
- Чи вважаєте даний захід необхідною умовою у вихованні хлопчика і чому?

-  Які зміни Ви помітили після проведення  спортивного змагання?

-  Як Ви сприяєте розвитку у Вашого сина чоловічих якостей?

-  Чи виконує Ваш син домашні доручення? Чи є в цьому елементи суто чоловічої роботи?

Бесіда 3.

Мета: проаналізувати у ході бесіди з матерями особливості зміни поведінки хлопчиків після реалізації таких заходів як супровід хлопчиків чоловіками в  кіно, а також туристичний поход з чоловіками.

Питання бесіди:

- Чи змінилося поведінка Вашого сина після походу в  кінотеатр спільно з батьками інших дітей?

- Як Ви оцінюєте зміни позитивно чи негативно?

- Як змінилася поведінка Вашого сина і в чому це проявилося в першу чергу?
- Як Ваша дитина оцінює туристичний похід?

- Як змінилася поведінка Вашого сина і в чому це проявилося в першу чергу?

Бесіда 4.

Мета:проаналізувати у ході бесіди з матерями особливості зміни поведінки хлопчиків після відвідування занять гуртка “Правила етикету” та після участі їх синів у класних та загальношкільних святах.

Питання бесіди:

- Чи змінилося поведінка Вашого сина після відвідування занять гуртка?

- Як Ви оцінюєте зміни позитивно чи негативно?

- Чи змінилась поведінка хлопців після їх участі в класних та загальношкільних заходах ?

- Як змінилася поведінка Вашого сина і в чому це проявилося в першу чергу?
Бесіда 5.

Мета: оцінити реалізацію програми в цілому.

Питання бесіди:

- Як Ви оцінюєте зміни позитивно чи негативно?

- Чи подобається Вашій дитині відчувати себе в чоловічій ролі?

- Як Ви оцінюєте проведені заходи з Вашим сином в цілому?

- Чи є у Вас зауваження до проведення заходів? Які?

- Чи задоволені Ви поведінкою Вашого сина зараз? Якщо ні, то чому?

- Хотіли б надалі брати участь у таких заходах?

У ході проведення бесід було встановлено, що 90% (9 осіб) матерів визначають реалізацію програми як позитивну. Дані мами вважають, що в поведінці їхніх дітей відбулися серйозні позитивні зміни. Хлопцям сподобалося проводити час у чоловічому товаристві. Хлопці знайшли свої нові інтереси, такі як,  футбол, спортивний туризм. Також мамам сподобалось, що їх сини стали спілкуватися з дівчатками, і стали добрішими і ніжнішими у спілкуванні з мамами. Особливими заслугами позитивної реалізації програми мами вважають участь в ній інших батьків чоловічої статі. 50% досліджуваних матерів вважають, їхні сини навчилися деяким видам чоловічої роботи від інших батьків. У число таких робіт вони відносять роботу із застосуванням чоловічих інструментів (молоток, цвяхи, викрутка, болти, гайки). У ході реалізації програми хлопчиками з досліджуваних сімей були полагоджені з допомогою батьків парти, стільці.

Після реалізації вищезгаданої програми, яка дозволила максимально скорегувати своє ставлення до поведінки зі своїм сином, був проведений повторний зріз з використанням тесту-опитувальника батьківського ставлення до дітей (А. Я. Варга, В. В. Столін). Порівняльні результати до реалізації програми і після представлені на рис.2.4.

 

 

 

 


 

Рис. 2.4. Результати дослідження типу батьківського ставлення до дітей

(А.Я. Варга, В.В.Столін) після реалізації програми

З представлених даних можна побачити, що 30% батьків в ході проведення програми і, зокрема, бесід, переглянули своє ставлення до дітей. Також хочеться відзначити, що 20% досліджуваних матерів не відзначають позитивних змін у поведінці своїх дітей. Найімовірніше, що дані родини не змінили свого ставлення до виховання хлопчиків і без зацікавленості підійшли до реалізації всіх заходів, передбачених програмою. З такими сім'ями необхідно проводити роботу із залученням фахівців практичної психології та психотерапії. Можна лише сказати, що погіршення в поведінці в ході реалізації програми у хлопчиків з цих сімей не було.

На основі вищевикладеного  були сформульовані методичні рекомендації для матерів:

1. У вихованні хлопчиків необхідно враховувати наступне:

- запорукою ефективного виховання є атмосфера любові і доброзичливості в сім'ї;

- при спілкуванні з дитиною важливо вміло поєднувати поваги до його особистості з високою вимогливістю;

- треба вміти зрозуміти і прийняти свою дитину такою, якою вона є, і сприяти розвитку в ньому кращого;

- виховні впливу потрібно будувати з урахуванням вікових, статевих та індивідуальних особливостей дітей і з опорою на позитивне в дитині.

2. Потрібно уважно ставитися до думки та суджень дитини, намагайтеся її зрозуміти. Потрібно постаратися не примушувати дитину, а переконати його, вчити розмірковувати і аналізувати разом з ним можливі наслідки його дій.

3. В основі сімейних конфліктів з дітьми, як правило, лежить невідповідність батьківських відносин і вимог бажанням і можливостям дитини. Необхідно приділити особливу увагу обгрунтованості заборон для дитини і можливо дати йому трохи більше свободи і самостійності.

 

 

Висновки до другого розділу


Головне в спілкуванні матері з сином є підтримка його прагнення до майбутньої ролі чоловіка. Необхідно пам'ятати і використовувати важливу перевагу сімейного виховання - мати має можливість добре вивчити внутрішній світ своєї дитини, її потреби інтереси і на основі цього максимально індивідуалізувати процес виховання, тим самим, забезпечити сприятливе перебіг процесу становлення хлопчика чоловіком.

Як показують дані проведеного дослідження, основною причиною формування неправильної поведінки у хлопчиків сприяють помилки сімейного виховання, зокрема, відсутність в сім'ї прикладу чоловічої поведінки.
Запобігання та профілактики неправильної поведінки може сприяти реалізація спеціальних програм організації спільної діяльності соціального педагога, педагогів та батьків.

Нами була розроблена програма, спрямована на соціально-педагогічну підтримку неповних сімей, яка була  реалізована у Смілянському навчально-виховному комплексі “Загальноосвітня школа І ступеня — гімназія ім.В.Т.Сенатора” Смілянської міської ради Черкаської області. У досліджені брали участь 10 хлопців з мамами. Діагностичну частину програми здійснювали соціальний педагог та практичний психолог, які досліджували особливості взаємин в сім”ях та сімейного виховання до та після впровадження корекційного етапу програми за допомогою таких методів: тест “Кінетичний малюнок сім”ї”, тест-опитувальник батьківського ставлення до дітей, опитувалник “Аналіз сімейного виховання”. За результатами діагностик було з”ясовано, що сприятлива сімейна ситуація спостерігалась лише в двох сім”х, а в інших 80% сімей відносини між матір”ю та сином складались неблагополучно. У двох сім”ях існував такий тип батьківського ставлення як відкидання. Після реалізації корекційної частини програми результати дещо змінились, зникло таке ставлення як відкидання, і з”явилось таке ставлення як кооперація, яке раніше в жодній з досліджуваних сімей не було виявлено.

Корекційна частина програми має за мету допомогти матерям краще зрозуміти свою дитину, володіти більш дієвими засобами впливу на неї; хлопцям допомогти скорегувати свою поведнку.

Корекційние етап містив наступні заходи: бесіди з матерями та дітьми; суботник, відвідування кінотеатру, туристичний похід в ліс, відвідуваня футбольного клубу хлопцями разом з батьками з повних сімей; відвідування хлопцями занять “Правила етикету”, залучення хлопців до активної участі в класних та загальношкільних святах.

Всі дані заходи позитивно вплинули на хлопців, на що звернули увагу як батьки з повних сімей, так і матері цих хлопців. Хоча одна мати визначила результати реалізації програми як негативні, тобто вона не змінила свого ставлення до сина.

На основі вищевикладеного  були сформульовані методичні рекомендації для матерів:

1. У вихованні хлопчиків необхідно враховувати наступне:

- запорукою ефективного виховання є атмосфера любові і доброзичливості в сім'ї;

- при спілкуванні з дитиною важливо вміло поєднувати поваги до його особистості з високою вимогливістю;

- треба вміти зрозуміти і прийняти свою дитину такою, якою вона є, і сприяти розвитку в ньому кращого;

- виховні впливу потрібно будувати з урахуванням вікових, статевих та індивідуальних особливостей дітей і з опорою на позитивне в дитині.

2. Потрібно уважно ставитися до думки та суджень дитини, намагайтеся її зрозуміти. Потрібно постаратися не примушувати дитину, а переконати його, вчити розмірковувати і аналізувати разом з ним можливі наслідки його дій.

3. В основі сімейних конфліктів з дітьми, як правило, лежить невідповідність батьківських відносин і вимог бажанням і можливостям дитини. Необхідно приділити особливу увагу обгрунтованості заборон для дитини і можливо дати йому трохи більше свободи і самостійності. 

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ 

3.1. Характеристика нормативної документації по охороні праці у роботі соціального педагога.

У своїй діяльності соціальний педагог керується Конституцією України[18], Законом України «Про освіту»[34], «Про загальну середню освіту»[32], «Про охорону дитинства»[35], «Положенням про психологічну службу системи освіти України»[27], «Положенням про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти»[26], наказом Міністерства освіти і науки «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України»[37], наказами органів управління освітою всіх рівнів; правилами і нормами охорони праці, техніки безпеки і протипожежного захисту, а також Статутом, Правилами внутрішнього розпорядку навчального закладу, Посадовою інструкцією, Етичним кодексом спеціалістів із соціальної роботи. Соціальний педагог дотримується Декларації ООН про права людини [11], Конвенції ООН про права дитини [17] 

Крім того, має знати основні закономірності становлення особистості, педагогіку, теорію та методику виховання, вікову, педагогічну, сімейну; соціальну психологію, етику, естетику, основи права, екології, культурно-освітні дисципліни; цілі, принципи, зміст, форми, методи, засоби освітньо-виховної роботи в соціальному середовищі, сім’ї; сучасний стан і тенденції розвитку дитячих організацій, їх вплив на особистість дитини; функції, права системи державних інститутів, установ, громадських, релігійних організацій у галузі освіти, навчання та виховання підростаючого покоління; культурні, економічні, демографічні, екологічні особливості соціального середовища, в якому організується робота.

 

3.2. Охорона праці в процесі роботи соціального педагога з неповними сім”ями.

В процесі роботи з неповними сім”ями соціальний педагог керується такими законами:

- Законом України «Про охорону дитинства». Цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері [35].

- Законом України “Про загальну середню освіту”, який визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти, що сприяє вільному  розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства в Україні [32].

- Законом України “Про позашкільну освіту”, він визначає державну  політику  у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні засади [38].

- Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», який встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям  з дітьми у загальній системі соціального захисту населення [28].

Також керується Указами Президента України:

- «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей», метою якого є  поліпшення соціального захисту дітей, у тому числі дітей-сиріт та дітей,   позбавлених батьківського піклування, розв'язання проблем дитячої  бездоглядності і безпритульності, створення належних умов для соціально-психологічної адаптації дітей, реалізацію їх права на сімейне виховання та  здоровий розвиток [36].

- «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей», за для посилення соціального захисту, поліпшення умов життя та державної підтримки багатодітних і неповних сімей, створення більш   сприятливих умов для виховання дітей у таких сім'ях [32].

- «Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності»,з метою запобігання дитячій бездоглядності, соціального захисту дітей і підлітків, які залишилися без батьківського піклування, та підвищення рівня профілактики правопорушень серед дітей [30].

- «Про додаткові заходи щодо захисту прав та законних інтересів дітей», метою  якого є забезпечення захисту прав та законних інтересів дітей, особливо дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, створення сприятливих умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім'ї та гармонійний розвиток  [31].

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі заходи щодо підтримки здоров'я сім'ї, безпечного материнства і відповідального батьківства». Завданням даної постанови є надання важливого значення проблемам сучасної сім'ї, безпечного материнства, питанням охорони материнства та дитинства, підвищенню рівня духовних і моральних цінностей сім'ї, вихованню в суспільстві відповідального батьківства [28].

До того ж, соціальний педагог при роботі з неповними сім”ями використовує Сімейний кодекс України , який визначає засади шлюбу, регулює особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів. Також Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком [40]. 

Висновки до третього розділу

У своїй діяльності соціальний педагог керується  Конституцією України, Законом України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про охорону дитинства», «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Указами Президента України: «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей», «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей», «Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності», «Про додаткові заходи щодо захисту прав та законних інтересів дітей» , «Положенням про психологічну службу системи освіти України», Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі заходи щодо підтримки здоров'я сім'ї, безпечного материнства і відповідального батьківства», «Положенням про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти», наказом Міністерства освіти і науки «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України», наказами органів управління освітою всіх рівнів; правилами і нормами охорони праці, техніки безпеки і протипожежного захисту, а також Статутом, Правилами внутрішнього розпорядку навчального закладу, Посадовою інструкцією, Етичним кодексом спеціалістів із соціальної роботи. Соціальний педагог дотримується Декларації ООН про права  людини, Конвенції ООН про права дитини, Сімейного кодексу України.

 

 

ВИСНОВКИ


1. Як показав аналіз наукової літератури, неповна сім”я – це мала соціальна група, спільно мешкаючих одного з батьків і його дітей (дитини), що утворились в результаті розлучення, смерті чоловіка чи дружини, народження або всиновлення дитини поза шлюбом, в якій відповідальність за виховання і соціалізацію дитини покладається на одного з батьків. Тому розрізняють такі види неповних сімей: розведена, осиротіла, позашлюбна. Крім того, існують неповна материнська та неповна батьківська сім»ї.

У дослідженні виявлено, що найбільш негативний вплив на формування  особистості дитини є неповні розлучені сім”ї. Дітям з цих сімей складно налагодити міжособистісні стосунки з батьками, в них знижується успішність, слабне прагнення до досягнень, крім того, в них занижена самооцінка, підвищена тривожність, вони більше піддаються комплексам.

Батькові або матері самостійно складно виконувати основні функції  в такій сім”ї: репродуктивну, економічну, виховну, комунікативну, організацію дозвілля та відпочинку.

У роботі проаналізовані основні проблеми неповних сімей, зокрема поєднання ролі обох батьків в одній особі; утруднення статево рольової орієнтації дітей; особистісні проблеми самотнього батька чи матері; труднощі при створенні вторинної сім”ї.

Доведена необхідність соціально-педагогічної допомоги таким сім”ям. Соціальний педагог в роботі з неповною сім”єю ставить собі мету – захист інтересів дитини. Він має проводити реабілітаційну роботу з матерями і дітьми після розлучення, допомагати розв”язувати життєві та виховні проблеми, сприяти урегулюванні питань, що стосуються інтересів дитини.

Головне в спілкуванні матері з сином є підтримка його прагнення до майбутньої ролі чоловіка.

Як показують результати дослідження, основною причиною формування неправильної поведінки у хлопчиків сприяють помилки сімейного виховання, зокрема, відсутність в сім'ї прикладу чоловічої поведінки.
2. Запобіганню та профілактиці неправильної поведінки може сприяти реалізація спеціальних програм організації спільної діяльності соціального педагога, педагогів та батьків.

Нами була розроблена програма, спрямована на соціально-педагогічну підтримку неповних сімей, яка була  реалізована у Смілянському навчально-виховному комплексі “Загальноосвітня школа І ступеня — гімназія ім.В.Т.Сенатора” Смілянської міської ради Черкаської області. Програма включала 2 етапи: діагностичний та корекційний. На корекційному етапі в роботу з дітьми ключались батьки з повних сімей.

3. Реалізація програми на діагностичному етапі показала, що сприятлива сімейна ситуація спостерігалась лише в двох сім”х, а в інших 80% сімей відносини між матір”ю та сином складались неблагополучно. У двох сім”ях існував такий тип батьківського ставлення як відкидання. Після реалізації корекційної частини програмирезультати дещо змінились, зникло таке ставлення як відкидання, і з”явилось таке ставлення як кооперація, яке раніше в жодній з досліджуваних сімей не було виявлено.

Результати дослідження на заключному етапі виявили позитивні зміни у поведінці хлопчиків з неповних сімей, а саме:

-       стриманість у поведінці з мамою (50%);

-       активна допомога мамам по господарству (70%);

-       толерантне ставлення до дівчаток та прагнення до налагодження дружніх відносин з ними (40%).

Впровадження програми соціально-педагогічної підтримкм неповних сімей в умовах загальноосвітньої школи дозволило сформулювати методичні рекомендації для матерів:

1. У вихованні хлопчиків необхідно враховувати наступне:

- запорукою ефективного виховання є атмосфера любові і доброзичливості в сім'ї;

- при спілкуванні з дитиною важливо вміло поєднувати поваги до його особистості з високою вимогливістю;

- треба вміти зрозуміти і прийняти свою дитину такою, якою вона є, і сприяти розвитку в ньому кращого;

- виховні впливу потрібно будувати з урахуванням вікових, статевих та індивідуальних особливостей дітей і з опорою на позитивне в дитині.

2. Потрібно уважно ставитися до думки та суджень дитини, намагайтеся її зрозуміти. Потрібно постаратися не примушувати дитину, а переконати його, вчити розмірковувати і аналізувати разом з ним можливі наслідки його дій.

3. В основі сімейних конфліктів з дітьми, як правило, лежить невідповідність батьківських відносин і вимог бажанням і можливостям дитини. Необхідно приділити особливу увагу обгрунтованості заборон для дитини і можливо дати йому трохи більше свободи і самостійності.

4. У роботі визначені основні особливості охорони праці у процесі соціально-педагогічної роботи з неповними сім”ями, нормативно-правові акти, на які спирається у цій діяльності соціальний педагог.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Алєксєєнко Т. Ф. Як сімейне середовище впливає на дитину /

Т. Ф. Алєксєєнко // Початкова школа. – 2000. – №10. – С. 57–60.

  1. Андреева  А.  Д.  Как  помочь  ребенку  пережить  горе : психол. консультация / А.  Д. Андреева // Вопросы психологии. – 1991. – № 2. –  С. 87–96.
  2. Архипова С. П. Соціальна педагогіка : [навчально-методичний посібник ] / Архипова С. П., Майборода Г.Я. – Черкаси-Ужгород, 2002. – 268 с.
  3. Бабенко К. У якій сім’ї ми живемо / К. Бабенко, О. Возіянова // Психологічна газета. – 2005. – № 11. – С.27-30.
  4. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях : [ навчальний посібник ] / О. В. Безпалько. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 134 с.
  5. Бондарчук  О.  Сім'я,  як  осередок  соціалізації  дитини / О. Бондарчук // Проблеми соціальної захищеності дітей в ринкових умовах. – К. : АЛД, 1998. – 186 с.
  6. Войцях Т. В. Організація та здійснення професійної діяльності соціальних педагогів закладів освіти Черкаської області у 2013-2014 н.р. : [ методичні рекомендації ] / Т. В. Войцях // Педагогічний вісник. – 2013. – № 3. – С. 85-89.
  7. Войцях Т. В. Сім’я та її соціально-педагогічний супровід: з досвіду роботи / Т. В. Войцях // Соціальний педагог. – 2013. – № 12. – С. 3-5. – Спецвипуск «Соціально-педагогічний супровід сім'ї на Черкащині».
  8. Галагузова М. А. Социальная педагогика / М. А. Галагузова. – М., 1999. – 330 с.

10. Гребенников И.В.Этика и психология семейной жизни / И.В.Гребенников,   Л.В.Ковинько /Учебник для старших классов. - М.: Просвещение, 1987. - 271 с.

11. Декларація ООН прав людини. – К., 1997 р. – 42 с.

12. Дементьева И. Негативные факторы воспитания детей в неполной семье / И. Дементьева // Соц. исслед. – М., 2001. − № 11. – С. 108 − 118.

13. Зубкова Т. С. Неполные семьи. Организация и содержание работы по социальной защите женщин, детей и семей : учеб. пособ. для студ. / Т. С. Зубкова. – М., 2003. – С. 75−80.

14. Кваліфікаційна характеристика «Соціальний педагог» [ Електронний ресурс ] // Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2006 № 864 «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України». – Додаток 1. – Режим доступу : http://www.uazakon.com/document/fpart04/idx04223.htm

15. Коваль Л. Г. Соціальна педагогіка : [ Навчальний посібник ] / Коваль Л. Г., Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. – К., 1997. – 275 с.

16. Кон І. Сучасне батьківство: міфи і проблеми / / Сім'я і школа. 2003. № 4. С. 17 - 20.

17. Конвенція ООН про права дитини. – К., 1997. – 32 с.

18. Конституція України [Електронний ресурс] / Основний Закон України. (Із змінами та доповненнями). Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96%E2%F0

19. Королева  С.  А.  Психологические  особенности  образа  себя  и  образа родителей  у  детей старшего  дошкольного  возраста  после  развода родителей / С.  А.  Королева // Психологическая наука и образование. - 2003. − № 4. − С. 15 − 19.

20. Максимович О. М. Особливості виховання дітей із розлучених сімей : [ Навчально-методичний посібник ] / Максимович О. М., Постовий В. Г. – К. : ДЦССМ, 2004. – 140 с.

21. Матейчик З. Некоторые психологические проблемы воспитания детей в неполной семье / перевод с чеш. Л. Н. Хваталовой; общ. ред.

Н. М. Ершовой // Воспитание детей в неполной семье. − М. : Прогресс, 1980. − С. 70 – 98.

22. Методика діагностики батьківського відношення А.Я.Варги, В.В.Століна. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://psyera.ru/4967/metodika-diagnostiki-roditelskih-otnosheniy-oro-ya-varga-i-v-v-stolina

23. Методика работы социального педагога / Под ред. Л. В.Кузнецовой. – М. : Школьная Пресса, 2003. – 96 с.

24. Николаева Я.Г. Воспитание ребенка в неполной семье./ Я.Г.Николаева.- М.: ВЛАДОС, 2006. 159 с.

  1. Опросник “Аналіз семейных отношений” (Методика АСО) (Е.Г.Ейдемиллер , В.В.Юстицкис )[Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://psycabi.net/testy/281-oprosnik-analiz-semejnykh-vzaimootnoshenij-e-g-ejdemiller-metodika-asv

26.  Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти від 19.01.2001 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uazakon.com/documents/date_2n/pg_itcfsl.htm

27. Положення про психологічну службу системи освіти України [Електронний ресурс] / Затверджено наказом Міністерства освіти України від 03.05.1999 № 127; у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 02.07.2009 № 616). – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0922-99

28. Про державну допомогу сім”ям з дітьми від 02.02.2014 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2811-12

29. Про деякі заходи щодо підтримки здоров”я сім”ї, безпечного материнства та відповідального батьківства від 01.01.2005 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/961-99-п

30. Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності від 13.11.2001 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/113/2000

31. Про додаткові заходи щодо захисту прав та законних інтересів дітей від01.06.2013 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/312/2013

32. Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних та неповних сімей від 30.12.2000 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uazakon.com/documents/date_2c/pg_isgnwc.htm

33. Про загальну середню освіту від 05.12.2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:/ ррорен/zakon2.rada.gov.ua/laws/show/651-14

34. Про освіту [Електронний ресурс] / Закон України від 23.05.1991 р. № 1060-XII. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1060-12

35. Про охорону дитинства [Електронний ресурс] / Закон України від 26.04.2001 р. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2402-14

36. Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей від 11.07.2005 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1086/2005

37. Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України [Електронний ресурс] / Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2006 р. № 864. – Режим доступу : http://www.uazakon.com/document/fpart04/idx04223.htm

38. Про позашкільну освіту від 05.12.2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1841-14

39. Робоча книга класного керівника / Упор. Драгун В. П., Омельяненко В. Л., Омельяненко С. В., Прокопенко Л. І. – Черкаси, 1996. – 172 с.

40. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14

41. Словник-довідник для соціальних педагогів та соціальних працівників / За заг. ред. А. Й. Капської, І. М. Пінчук, С. В. Толстоухової. – К. : 2000. – 256 с.

42. Слюсар Л. Браки и разводы в современной Украине // ДЕМОСКОП WEEKLY. 2013.№563-564 .[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.demoscope.ru/weekly/2013/0563/analit04.php

43. Смертность в Украине. Информационній портал “диБит” 2013.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dibit.ru/statistics/who/ukr/mortality.html

44. Соціальна педагогіка : [ Підручник ]/ За ред. проф. А.Й.Капської. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 256 с.

45. Тест Р.Бернса і С.Кауфмана «Кінетичний малюнок сім'ї»[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://psuhe.at.ua/publ/diagnostika_ mizhosobistisnikh_stosunkiv/test_kinetichnij_maljunok_sim_39_ji_dlja_ditej/8-1-0-176

46. Титаренко В. Л. Семья и формирование личности / В. Л. Титаренко. –

М. : Мысль, 1987. – 315 с. 

47. Токарева  С.  Н.  Социальные  и  психологические  аспекты  семейного воспитания / С.  Н. Токарева. – М. : изд-во Московского ун-та, 1989. – 264 с.  

48. Титаренко І. О. Соціальна робота з сім’ями в сучасній Україні: [Електронний ресурс] / Титаренко І. О., Черевко Н. А. // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право. – 2011. – №1. – Режим доступу: http://visnyk-psp.kpi.ua/uk/2011-1/11%20-%201_9_%20-%2024.pdf

49. Якубова Ю. М. Проблемні сім’ї: діти і батьки / Якубова Ю.М.,

Антонова-Турченко О.Г. – К., 1998. – 118 с.

 

 

 

 

 

Додаток А

Тест Р.Бернса і С.Кауфмана «Кінетичний малюнок сім'ї». Ця методика дає багату інформацію про суб'єктивної сімейної ситуації дитини. Допомагає виявити взаємини в сім'ї,  проблеми, які викликають тривогу у дитини, показує, як він сприймає інших членів сім'ї, яке місце в сімейних відносинах дитина відводить собі. Малюнок сім'ї не тільки відображає сьогодення і минуле, але також спрямований на майбутнє: при малюванні дитина інтерпретує ситуацію, по-своєму вирішує проблему актуальних сімейних відносин.

Тест складається з двох частин: малювання своєї сім'ї та розмова після малювання. Для виконання цього тесту дитині дається стандартний аркуш паперу для малювання формат А4, олівець твердістю 2мм і гумку. Після цього дорослий пропонує дитині намалювати свою сім'ю, так, щоб всі її члени були чимось зайняті. На все запитання тестує відповідає без будь-яких вказівок, наприклад: «Можеш малювати, як хочеш».

Під час малювання експериментатор повинен зазначати або записувати всі спонтанні реакції дитини, стежити за його мімікою, жестами, а також фіксувати послідовність малювання. Після того, як малюнок закінчено, з дитиною проводиться розмова за такою схемою:

1. Хто зображений на малюнку, що робить кожен член сім'ї?

2. Де працюють або навчаються члени сім'ї?

3. Як у сім'ї розподіляються домашні обов'язки?

4. Які взаємини дитини з іншими членами сім'ї?

В системі кількісної оцінки кінетичного малюнка сім'ї враховуються формальні і змістовні особливості малюнка. Формальними вважаються якість ліній, розташування об'єктів малюнка, стирання всього малюнка або його окремих частин, затушовування окремих частин малюнка. Змістовними характеристиками малюнка є зображувана діяльність окремих членів сім'ї, їх взаємодія і розташування, а також відносини людей і речей на малюнку.

При інтерпретації кінетичного малюнка сім'ї основна увага звертається на наступні аспекти:

1. Аналіз структури малюнка сім'ї: порівняння складу реальної і намальованої сім'ї, розташування і взаємодія членів сім'ї на малюнку.

Дитина не завжди малює всіх членів сім'ї, зазвичай ця доля спіткає тих, з якими він знаходиться в конфліктних відносинах. Розташування членів сім'ї малюнку часто показує їх взаємини; наприклад, важливим показником психологічної близькості є відстань між фігурками, іноді між ними малюються будь-які об'єкти, що позначають різного роду перешкоди.

Спільна діяльність всіх членів сім'ї на дитячому малюнку зазвичай свідчить про сприятливі внутрішньо сімейних стосунках, часто загальна зайнятість пов'язує декількох окремих членів сім'ї, що свідчить про наявність сімейних мікрогруп. Деякі діти схильні зображати себе на нижній частині листа, це може вказувати на деяку депресивність дитини, про його почуття неповноцінності в сім'ї. На деяких малюнках замість людей переважають речі, наприклад меблі, це також свідчить про емоційну заклопотаність дитини.

2. Аналіз особливостей малюнка окремих членів сім'ї: відмінності в стилі малювання, кількість деталей, схема тіл окремих членів родини.

Вважається, що дитина найбільш деталізує, найдовше малює і прикрашає постать самого улюбленого ним члена сім'ї. І навпаки, якщо він негативно ставиться до когось, то малює цієї людини неповно, без деталей, іноді навіть без основних частин тіла. Коли відносини дитини конфліктні, тривожні і емоційно забарвлені неоднозначно, він часто використовує штрихування в зображенні того члена родини, з яким у нього не склалася душевна близькість, в аналогічних випадках можна спостерігати повне стирання або перемальовування нелюбимого члена сім'ї.

Потрібно відзначити, що в малюнках, особливо дітей дошкільного віку, можна спостерігати кілька стилів малювання. Так, часто одним стилем малюються батько і брати, іншим - мати і сестри, особливо відрізняється тип прорисовування волосся, одягу. По тому, як дитина малює себе, можна зрозуміти, з ким він сильніший ідентифікується, з матір'ю або з батьком, чи адекватно це підлозі дитини.

3. Аналіз процесу малювання: послідовність малюнка, коментар, паузи, емоційні реакції під час малювання.

Аналіз процесу малювання дає багату інформацію не тільки про сімейні стосунки дитини, а й взагалі про стиль його роботи. Коли діти, особливо середнього шкільного віку і старше, відмовляють тим, що вони не вміють малювати, це цілком нормально і зрозуміло. Заспокійте їх, скажіть, що тут не стільки важливо красиво намалювати, скільки придумати діяльність для кожного члена сім'ї. Але не варто забувати про те, що численні і наполегливі відмовки, а також манера прикривати намальоване рукою можуть свідчити про невпевненість дитини у своїх силах, про його потреби в підтримці з боку дорослого.

Найчастіше свій малюнок діти починають із зображення того члена сім'ї, до кого вони дійсно добре ставляться, можуть виникати паузи перед тим, як дитина почне малювати одну з фігур. В окремих випадках це може бути симптомом емоційно неоднозначного або навіть негативного ставлення дитини. У спонтанних коментарях також може прозвучати його ставлення до родичів, але під час виконання тесту краще не розмовляти з дитиною.

Для тесту «Кінетичний малюнок сім'ї» була спеціально розроблена схема кількісної оцінки. У ній виділяють п'ять симптомокомплексів:

1) сприятлива сімейна ситуація;

2) тривожність;

3) конфліктність в сім'ї;

4) почуття неповноцінності в сімейній ситуації;

5) ворожість.

Симптоми:

1. Сприятлива сімейна ситуація

  • Загальна діяльність всіх членів сім'ї - 0,2
  • Переважання людей на малюнку - 0,1
  • Зображення всіх членів сім'ї - 0,2
  • Відсутність ізольованих членів сім'ї - 0,2
  • Відсутність штрихування - 0,1
  • Хороша якість лінії - 0,1
  • Відсутність показників ворожості - 0,2
  • Адекватний розподіл людей - 0,1

2. Тривожність

  • Штрихування - 2,3
  • Лінія підстави - підлога - 0,1
  • Лінія над малюнком - 0,1
  • Лінія з сильним натиском - 0,1
  • Стирання - 0,1
  • Підвищена увага до деталей - 0,1
  • Переважання речей - 0,1
  • Подвійні і переривчасті лінії - 0,1
  • Підкреслення окремих деталей - 0,1

3. Конфліктність в сім'ї

  • Бар'єри між фігурами - 0,2
  • Стирання окремих фігур - 0,1
  • Відсутність основних частин тіла - 0,2
  • Виділення окремих фігур - 0,2
  • Ізоляція окремих фігур - 0,2
  • Неадекватна величина фігур - 0,2
  • Невідповідність вербального опису - 0,1
  • Переважання речей - 0,1
  • Відсутність деяких членів сім'ї - 0,2
  • Член сім'ї, який стоїть спиною - 0,1

4. Почуття неповноцінності в сімейній ситуації

  • Непропорційне зображення автора - 0,2
  • Розташування фігур у нижній частині - 0,2
  • Слабка і переривчаста лінія - 0,1
  • Ізоляція автора від інших - 0,1
  • Маленькі фігури - 0,1
  • Нерухома фігура автора - 0,1
  • Відсутність автора - 0,2
  • Автор стоїть спиною - 0,1

5. Ворожість

  • Одна фігурка на іншій стороні аркуша - 0,2
  • Агресивна поза фігури - 0,1
  • Закреслена постать - 0,2
  • Деформована постать - 0,2
  • Зворотній профіль - 0,1
  • Руки розкинуті в сторони - 0,1
  • Довгі кінцівки - 0,1

Отримані результати можуть стати основою для проведення психокорректирующих робіт психолога і подальшої діагностики сім'ї і дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Б

Методика діагностики батьківського відношення А.Я.Варги, В.В.Століна.

Мета: визначення батьківського відношення.

Опис методики: тест-опитувальник складається з 61-го твердження з яким батьки погоджуються або не погоджуються. Він орієнтований на виявлення батьківського відношення у осіб, які звернулися за психологічною допомогою по питанню виховання дітей і спілкування з ними.

Батьківське відношення розуміється як система різноманітних почуттів по відношенню до дитини, поведінкових стереотипів, які практикуються у спілкуванні з нею особливостей сприйняття та розуміння характеру і особистості дитини, його поступків.

Опитувальник складається з 5 шкал:

1.Прийняття-відторгнення.

2.Кооперація.

3.Симбіоз.

4.Авторитарна гіперсоціалізація.

5.Маленький невдаха.

По кожній шкалі (тобто відповідних запитаннях, які до неї належать) потрібно підрахувати кількість відповідей Так. Високий тестовий бал по відповідних шкалах інтерпретується як:

№1 - нехтування;

№2 - соціальна бажаність;

№3 - симбіоз;

№4 - гіперсоціалиація;

№5 - інфантилізація.

Виконання тесту. Відповіді давайте відносно тієї дитини, у стосунках з якою у Вас найбільше проблем. Можна виконати тест і щодо всіх дітей у сім'ї, але окремо на кожну дитину. Бажано, щоб тест виконували обидва батьки (кожен окремо), після чого можна обговорити відповіді. Тест-опитувальник батьківського ставлення (А. Варга, В. Столін)

Інструкція. Вам запропонована низка тверджень. Уважно читайте кожне і залежно від того, правильне чи неправильне це твердження щодо Вас, дайте відповідь ТАК чи НІ. Відповідь записуйте у бланк для відповідей у відповідну графу.

1. Я завжди співчуваю своїй дитині.

2. Я вважаю своїм обов'язком знати все, про що думає моя дитина.

3. Я поважаю свою дитину.

4. Мені здається, що поведінка моєї дитини значно відхиляється від норми.

5.Треба довше оберігати дитину від реальних життєвих проблем, якщо вони її травмують.

6. Я відчуваю до дитини почуття прихильності.

7. Гарні батьки оберігають дитину від труднощів життя.

8. Моя дитина часто неприємна мені.

9. Я завжди намагаюся допомогти своїй дитині.

10. Трапляються випадки, коли глумливе ставлення до дитини приносить їй велику користь.

11. Мене бере досада щодо моєї дитини.

12. Моя дитина нічого не досягла в житті

13. Мені здається, що діти сміються з моєї дитини.

14. Моя дитина часто робить такі вчинки, які, крім презирства, нічого не варті.

15. Для свого віку моя дитина трохи незріла.

16. Моя дитина поводить себе погано навмисно, аби досадити мені.

17. Моя дитина вбирає в себе все погане як "губка".

18. Мою дитину важко навчити гарних манер, скільки б зусиль не докладав.

19. Дитину треба тримати в жорстких рамках, тоді з неї виросте порядна людина.

20. Я люблю, коли друзі моєї дитини приходять до нас.

21. Я співчуваю своїй дитині.

22. До моєї дитини "липне" все погане.

23. Моя дитина не досягне успіху в житті.

24. Коли в компанії приятелів ведуть мову про дітей, мені трохи соромно, що моя дитина не така

розумна й здібна, як би мені хотілося.

25. Я жалію свою дитину.

26. Коли я порівнюю свою дитину з однолітками, вони здаються мені дорослішими і за поведінкою і за судженнями.

27. Я із задоволенням спілкуюся с дитиною увесь вільний час.

28. Я часто жалкую про те, що моя дитина росте й дорослішає, і з ніжністю згадую її, як вона була маленькою.

29. Я часто ловлю себе на ворожому ставленні до дитини.

30. Я мрію про те, щоб моя дитина досягла усього того, що мені не вдалося у житті.

31. Батьки повинні пристосовуватися до дитини, а не тільки вимагати цього від неї.

32. Я намагаюся виконувати усі прохання моєї дитини.

33. При прийнятті сімейних рішень треба враховувати думку дитини.

34. Я дуже цікавлюся життям своєї дитини.

35. У конфлікті з дитиною я часто можу визнати, що вона по-своєму права.

36. Діти рано починають розуміти, що батьки можуть припуститися помилки.

37. Я завжди беру до уваги інтереси дитини.

38. В мене до дитини товариські почуття.

39. Основною причиною капризів моєї дитини є егоїзм, впертість і ледачість.

40. Неможливо нормально відпочити, якщо проводити відпустку з дитиною.

41. Найголовніше, щоб у дитини було спокійне і безтурботне дитинство, решта - докладеться.

42. Іноді мені здасться, що моя дитина не здатна ні на що хороше.

43. Я поділяю захоплення моєї дитини.

44. Моя дитина може вивести з терпіння кого завгодно.

45. Я розумію прикрості своєї дитини.

46. Моя дитина часто дратує мене.

47. Виховання дитини - суцільне вимотування нервів.

48. Сувора дисципліна в дитинстві розвиває сильний характер.

49. Я не довіряю своїй дитині.

50. За суворе виховання діти вдячні потім.

51. Іноді мені здасться, що я ненавиджу свою дитину.

52. У моїй дитині більше недоліків, аніж достоїнств.

53. Я поділяю інтереси своєї дитини.

54. Моя дитина не в змозі що-небудь зробити самостійно, а якщо і зробить, то обов'язково не так.

55. Моя дитина виросте не пристосованою до життя.

56. Моя дитина подобається мені такою, якою юна є.

57. Я уважно слідкую за станом здоров'я моєї дитини.

58. Нерідко я в захопленні від своєї дитини.

59. Дитина не повинна мати таємниці від батьків.

60. Я невисокої думки про здібності моєї дитини і не приховую цього від

неї.

61. Дуже бажано, щоб дитина товаришувала з тими дітьми, які подобаються її батькам.

Обробка результатів тесту.

Дана методика "вимірює" ставлення батьків до дитини за п'ятьма критеріями (шкалами)

Кожна шкала вимірюється за відповідними запитаннями, що наведені нижче.

Ключ до тесту:

1. "Прийняття - нехтування": 3, 4, 8, 10, 12, 14, 15, 16, 18, 20, 23, 24, 26,

27, 29, 37, 38, 39, 40, 42, 43,44,45,46,47, 49, 51, 52, 53, 55, 56, 60.

2. "Соціальна бажаність": 6,9,21,25,31,33,34,35,36.

3. "Симбіоз": 1,5, 7,28,32,41,58.

4. "Авторитарна гіперсоціалізація": 2, 19, 30, 48, 50, 57, 59

5. "Інфантилізація": 9,11,13,17,22,28,54,61

Порядок підрахунку тестових балів.

По кожній шкалі (тобто відповідних запитаннях, які до неї належать) потрібно підрахувати кількість відповідей "Так". Високий тестовий бал по відповідних шкалах інтерпретується як:

№1 - нехтування;

№2 - соціальна бажаність;

№3 - симбіоз;

№4 - гіперсоціалиація;

№5 - інфантилізація.

Шкала №1 - "Прийняття - нехтування" відображає емоційне ставлення до дитини.

Результат від 0 до 8 балів свідчить про те, що батькам дитина подобається такою, якою вона є. Батьки поважають індивідуальність дитини, симпатизують їй, прагнуть проводити багато часу разом з дитиною, схвалюють її інтереси і плани.

Результат від 9 до 11 балів вважається середнім, тобто до деякої міри прийнятним, хоча у батьків є певні резерви для поліпшення результату до рівня високого.

Результат від 12 до 25 балів свідчить про наступні тенденції у батьківському ставленні: батьки сприймають свою дитину поганою, непристосованою, невдячною. Батькам здається, що дитина не досягне успіху в житті через слабкі здібності, невеликий розум, погані нахили. Як правило, батьки відчувають до дитини злість, досаду, роздратованість, образу. Вони не довіряють дитині і не поважають її.

Шкала №2 - "Соціальна бажаність" дає соціальне бажаний образ батьківського ставлення.

Результат 9 балів свідчить про те, що батьки зацікавлені у справах і планах дитини, намагаються в усьому допомагати дитині, співчувають їй. Батьки високо оцінюють інтелектуальні й творчі здібності дитини, відчувають почуття гордості за неї. Вони заохочують ініціативу і самостійність дитини, намагаються бути з нею на рівних, стати на її точку зору у спірних питаннях.

Результат 7-8 балів вважається середнім, тобто зазначене вище тільки частково виявляється у батьківському ставленні.

Результат від 0 до 6 балів - низький.

Шкала №3 - "Симбіоз" відбиває міжособистісну дистанцію у спілкуванні з дитиною.

При результаті від 4 до 7 балів можна вважати, що батьки прагнуть до симбіотичних відносин. Батьки відчувають себе з дитиною єдиним цілим, намагаються задовольнити всі потреби дитини, відмежувати її від труднощів і неприємностей життя. Батьки постійно відчувають тривогу за дитину, вона здається їм маленькою і беззахисною. Тривога батьків підвищується, якщо дитина за певних обставин починає ставати більш автономною, оскільки за власним бажанням батьки не нададуть дитині самостійності ніколи.

Результат 2-3 бали - середній;

Результат 0-1 бал - низький, тобто у батьків і дитини не склалися близькі (симбіотичні) стосунки.

Шкала №4 - "Авторитарна гіперсоціалізація" відображає форму і напрями контролю за поведінкою дитини.

Результат 5-6 балів вказує на те, що у батьківському ставленні чітко простежується авторитаризм. Батьки вимагають від дитини беззастережної слухняності та дисципліни, нав'язують свою волю. За прояви свавілля дитину суворо карають. Батьки уважно стежать за соціальними досягненнями дитини і вимагають соціального успіху. При цьому батьки добре знають дитину, її індивідуальні особливості, звички, думки, почуття.

Результат від 2 до 4 балів - середній результат, вказане вище виявляється частково;

Результат 0 - 1 бал - низький результат, зазначене вище не притаманне батьківсько-дитячим стосункам.

Шкала №5 - "Інфантилізація", або "Маленька невдаха" відбиває особливості сприймання і розуміння дитини батьками.

Результат від 3 до 8 балів вказує на те, що батьки бачать дитину молодшою порівняно з її реальним віком. Інтереси, захоплення, думки і почуття дитини здаються батькам дитячими, несерйозними. Дитина видається їм не пристосованою, не здатною до досягнення успіхів, відкритою для поганих впливів.

Результат 1-2 бали - середній результат; 0 балів - низький результат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток В

Опитувальник “Аналіз сімейних відносин” (Методика АСВ) (Е.Г.Ейдеміллер , В.В.Юстицкіс ) існує у двух варіантах — для батьків та для підлітків.

Мета: вивчення впливу батьків у вихованні дитини та пошуці помилок в батьківському вихованні.

Опис методики: опитувальник АСВ містить 130 тверджень, які стосуються виховання дітей. В нього закладено 20 шкал. Перші 11 шкал відображають основні стилі сімейного виховання; 12, 13, 17 та 18-та шкали дозволяють отримати уявлення про структурно-рольові аспекти життєдіяльності сім”х; 14-та та 15-та шкали демонструють особливості функціонування системи взаємних впливів; 16, 19 та 20-та шкали — роботу механізмів сімейної інтеграції.

Інструкція до тесту. Шановні батьки. Бланк містить твердження про виховання дітей. Твердження пронумеровані. Такі номери є в бланку відповідей. Читайте по черзі твердження опитувальника. Якщо взагалі ви згодні з ним, то в бланку відповідей ви обводите кружком номер відповіді. Якщо взагалі ви не згодні — то закресліть цей номер. Якщо дуже важко вибрати, то поставте знак питання, але намагайтесь так, щоб таких відповідей було не більше 5. В опитувальнику немає правильних та неправильних відповідей. Відповідайте так, як ви вважаєте.

Тест опитувальника Ейдеміллера (для батьків дітей віком від 11 до 21 року).

  • Все, що я роблю, я роблю заради сина (дочки).
  • В мене часто не вистачає часу позайматися з сином (дочкою) чим-небудь цікавим, куди-небудь піти разом, поговорити про що-небудь цікаве
  • Мені доводиться дозволяти своїй дитині такі речі, яких не дозволяють багато інших батьків.
  • Не люблю, коли син (донька ) приходить до мене з питаннями. Краще б здогадався (здогадалась) би сам (сама).
  • Наш син (донька) має вдома більше обов”язків, чим більшість його товаришів (подруг).
  • Мого сина (доньку) дуже складно примусити робити щось по дому.
  • Завжди краще, якщо діти не думають про те, чи правильні погляди батьків.
  • Мій син (донька) повертається ввечері додому коли захоче.
  • Якщо хочеш, щоб твоя дитина стала людиною, то не залишай без нагляду жоден її поганий вчинок.
  • Якщо тільки можливо, то намагаюсь не  карати свою дитину.
  • Коли в мене гарний настрій, нерідко пробачаю своїй дитині те, за що в інший час покарав би.
  • Я люблю свою дитину більше, ніж люблю (любила) чоловіка (дружину).
  • Маленькі діти мені подобаються більше ніж дорослі діти.
  • Якщо моя дитина довго впирається або злиться,  в мене буває відчуття, що я поступив (поступила)  неправильно по відношенню до неї.
  • У нас довго не було дитини, хоча ми її довго чекали.
  • Спілкування з дітьми взагалі-то дуже важка справа.
  • У моєї дитини є якості, які мене виводять з себе.
  • Виховання моєї дитини йшло б краще, якби мій чолові (дружина) не вмішувались.
  • Більшість чоловіків більш легковажні, ніж жінки.
  • Більшість жінок більш легковажні, ніж чоловіки.
  • Моя дитина для мене саме головне в житті.
  • Часто буває, що я не знаю, де зникає моя дитина.
  • Намагаюсь своїй дитині купити такий одяг, яку вона сама хоче, навіть, якщо вона дорогий.
  • Моя дитина не розуміє. Краще самому зробити, ніж пояснити їй.
  • Моїй дитині нерідко доводилось доглядати молодшого брата чи сестру
  • Нерідко буває так: нагадую, нагадую дитині зробити щось, а потім плюну і зроблю сам.
  • Батьки ні в якому разі не повинні підмічати їх слабинку і недоліки.
  • Моя дитина сама вирішує з ким їй дружити.
  • Діти повинні не тільки любити своїх батьків, а й боятися їх.
  • Я дуже рідко лаю свою дитину.
  • В нашій суворості до дитини багато коливань. Іноді ми надто суворі, іноді надто поблажливі.
  • Ми з дитиною розуміємо краще один одного, ніж чоловік (дружина).
  • Мене засмучує те, що моя дитина швидко стає дорослою.
  • Якщо дитина впирається, тому що погано себе почуває, то краще зробити так, як вона хоче.
  • Моя дитина росла слабкою і хворобливою.
  • Якби в мене не було дітей, то я б досяг значно більше.
  • У моєї дитини слабинки, які не минають, хоча у наполегливо з ними борюся.
  • Нерідко, коли я караю дитину, то чоловік (дружина) починає мені дорікати в зайвій суворості, та починає втішати дитину.
  • Чоловіки більш схильні  до зради, ніж жінки.
  • Жінки більш схильні до зради, ніж чоловіки.
  • Турбота про дитину займають найбільшу частину мого часу.
  • Мені багато разів доводилось пропускати батьківські збори.
  • Намагаюсь купити своїй дитині те, що вона хоче, навіть якщо це коштує дорого.
  • Якщо довго бути разом з моєю дитиною, то можна дуже втомитись.
  • Мені багато разів доводилось поручати моїй дитині важливі та складні завдання.
  • За мою дитину не можна поручитись в складній справі.
  • Головне, що батьки повинні навчити своїх дітей — це слухатись.
  • Моя дитина сама вирішує, палити їй чи ні.
  • Чим суворіше батьки з дитиною, тим краще для неї.
  • По характеру я м”яка людина.
  • Якщо моїй дитині щось від мене потрібно, вона намагається підібрати такий момент, доли в мене добрий настрій.
  • Коли я думаю про те, що коли-небудь моя дитина виросте і я не буду їй потрібна, у мене псується настрій.
  • Чим старші діти, тим важче тоді з ними.
  • Частіше за все впертість дитини буває викликана тим, що батьки не вміють правильно до неї підійти.
  • Я постійно переживаю за здоров”я сина чи дочки.
  • Якби в мене не було дітей, то моє здоров”я було б краще.
  • Деякі дуже важливі недоліки моєї дитини випливають, не дивлячись на всі мої міри.
  • Мій син (дочка) недолюблює мого чоловіка (дружину).
  • Чоловік гірше розуміє почуття іншої людини ніж жінка.
  • Жінка гірше розуміє почуття іншої людини, ніж чоловік.
  • Заради моєї дитини мені довелось багато від чого відмовитись.
  • Було, я не дізнавалась про зауваження чи двійку в щоденнику тому, що я не дивилась в щоденник.
  • Я витрачаю на свою дитину більше грошей, ніж на себе.
  • Я не люблю, коли моя дитина щось просить. Я краще знаю, що їй треба.
  • У моєї дитини набагато складніше життя, ніж в її друзів.
  • Вдома моя дитина робить тільки те, що їй хочеться, а не те, що потрібно.
  • Діти повинні поважати батьків більше, ніж інших людей.
  • Моя дитина сама вирішує, на що їй витрачати гроші.
  • Я вимогливіше ставлюсь до своєї дитини, ніж інші батьки.
  • Від покарань мало толку.
  • Члени нашої родини неоднаково ставляться до дитини. Одні балують, інші надто суворі.
  • Мені б хотілось, щоб моя дитина не любила нікого, крім мене.
  • Коли моя дитина була маленькою, мені вона подобалась більше.
  • Часто я не знаю, як вчинити з дитиною.
  • В зв”язку з поганим здоров”ям дитини, нам доводилось багато дозволяти їй в дитинстві.
  • Виховання дитини — важка та невдячна справа. Їм віддаєш все, а натомість не отримуєш нічого.
  • Моїй дитині мало допомагає добре слово. Єдине, що на неї діє — це постійні вимогливі покарання.
  • Мій чоловік (дружина) намагається налаштувати дитину проти мене.
  • Чоловіки більш безрозсудно діють не обдумуючи наслідки, ніж жінки.
  • Жінки більш безрозсудно діють не обдумуючи наслідки, ніж чоловіки.
  • Я весь час думаю про свою дитину, про її справи, здоров”я і т.п.
  • Нерідко доводилось підписувати щоденник за кілька тижнів відразу.
  • Моя дитина вміє від мене отримати те, що хоче.
  • Мені більше подобаються тихі та спокійні діти.
  • Моя дитина багато допомагає мені.
  • У моєї дитини мало обов”язків вдома.
  • Навіть якщо діти впевнені, що батьки неправі, вони повинні робити так, як сказали батьки.
  • Виходячи з дому, моя дитина рідко каже, куди йде.
  • Бувають випадки, коли найкраще покарання — пасок.
  • Багато недоліків в поведінці дитини пройшли самі собою з віком.
  • Коли наша дитина щось втне, то ми беремося за нього. Якщо все тихо, то ми лишаємо її в спокої.
  • Якби моя дитина не була б моєю дитиною, а я б молодше, то напевно б закохалась би в неї.
  • Мені цікавіше говорити з маленькими дітьми, ніж з великими.
  • В недоліках своєї дитини я винна сама, тому, що не вміла її виховувати.
  • Тільки завдяки нашим зусиллям наша дитина залишилась живою.
  • Нерідко заздрю тим, в кого немає дітей.
  • Якщо надати моїй дитині свободу, то вона негайно використає її для шкоди для себе та оточуючих.
  • Нерідко буває, що якщо я говорю своїй дитині  одне й те саме, то чоловік (дружина) навпаки.
  • Чоловіки частіше за жінок думають тільки про себе.
  • Жінки частіше за чоловіків думають тільки про себе.
  • Я витрачаю на дитину більше часу та сил, ніж на себе.
  • Я досить мало знаю про справи моєї дитини.
  • Бажання моєї дитини — для мене закон.
  • Коли моя дитина була маленькою, то любила спати зі мною.
  • У моєї дитини поганий шлунок.
  • Батьки потрібні дитині, поки вона не виросла, потім вона рідше про них згадує.
  • Заради своєї дитини я пішла б на жертви.
  • Моїй дитині потрібно приділяти більше часу, ніж я можу.
  • Моя дитина вміє бути такою милою, я все їй пробачаю.
  • Мені хотілося б що моя дитина створила сім”ю пізніше — після 30 років.
  • Руки та ноги моєї дитини часто бувають холодними.
  • Більшість дітей маленькі егоїсти. Вони взагалі не думають про здоров”я та почуття батьків.
  • Якщо не віддавати своїй дитині всі свої сили та час. То це може погано закінчитись.
  • Коли в мене все благополучно, то я менше цікавлюсь справами своєї дитини.
  • Мені складно сказати своїй дитині ні.
  • Мене засмучує, що моя дитина мало потребує мене.
  • Здоров”я моєї дитини гірше, ніж здоров”я більшості підлітків.
  • Багато дітей відчувають дуже мало вдячності, по відношенню до своїх батьків.
  • Моя дитина не може обходитись без сторонньої допомоги.
  • Більшу частину вільного часу моя дитина проводити поза домівкою.
  • У моєї дитини мало часу на розваги.
  • Окрім моєї дитини, мені ніхто більше не потрібен.
  • У моєї дитини поганий сон.
  • Нерідко думаю, що я рано створила сім”ю.
  • Все, чого досягнула моя дитина в житті, вона досягла завдяки моїй постійній допомозі.
  • Справами дитини займається, в основному, чоловік (дружина).
  • Закінчивши уроки, моя дитина займається тим, що їй подобається.
  • Коли я уявляю свого сина з дівчиною, у мене псується настрій.
  • Моя дитина часто хворіє.
  • Сім”я не допомагає, а ускладнює моє життя.

 

Бланк для відповідей:

П.І.П._______________________________________________________________

П.І.дитини___________________________________________________________

Хто заповнював (мати, батько, опікун)____________________________________

 

1

21

41

61

81

2

22

42

62

82

3

23

43

63

83

4

24

44

64

84

5

25

45

65

85

6

26

46

66

86

7

27

47

67

87

8

28

48

68

88

9

29

49

69

89

10

30

50

70

90

11

31

51

71

91

12

32

52

72

92

13

33

53

73

93

14

34

54

74

94

15

35

55

75

95

16

36

56

76

96

17

37

57

77

97

18

38

58

78

98

19

39

59

79

99

20

40

60

80

100

101

107

113

119

125

102

108

114

120

126

103

109

115

121

127

104

110

116

122

128

105

111

117

123

129

106

112

118

124

130

 

Ключ до опитувальника АСВ.

 

1

21

41

61

81

 

Г+

7

2

22

42

62

82

 

Г-

8

3

23

43

63

83

 

У+

8

4

24

44

64

84

 

У-

4

5

25

45

65

85

 

Т+

4

6

26

46

66

86

 

Т-

4

7

27

47

67

87

 

З+

4

8

28

48

68

88

 

З-

3

9

29

49

69

89

 

С+

4

10

30

50

70

90

 

С-

4

11

31

51

71

91

 

Н

5

12

32

52

72

92

 

РБП

6

13

33

53

73

93

 

ПДЯ

4

14

34

54

74

94

 

ВН

5

15

35

55

75

95

 

ФУ

6

16

36

56

76

96

 

НБП

7

17

37

57

77

97

 

ПНЯ

4

18

38

58

78

98

 

ВК

4

19

39

59

79

99

 

ПЧЯ

4

20

40

60

80

100

 

ПЖЯ

4

101

107

113

119

125

 

Г+

 

102

108

114

120

126

 

Г-

 

103

109

115

121

127

 

У+

 

104

110

116

122

128

 

РБП

 

105

111

117

123

129

 

ФУ

 

106

112

118

124

130

 

НБП

 

 

На бланку реєстрації відповідей, які відносяться до однієї шкали знаходяться в одному рядку (за винятком 6 шкал, які підкреслені в реєстраційній картці). Це дає змогу швидкого підрахунку балів по кожній шкалі шляхом додавання позитивних відповідей. За кожну позитивну відповідь дається 1 бал. Справа в бланку реєстрації відповідей вказується скорочені назви   шкали та діагностичне значення. Якщо число балів певної шкали досягає або перевищує діагностичне значення, то у батькам, які досліджуються, притаманний даний тип відхилень у вихованні. Якщо назви шкал підкреслені. То до результату необхідно додати число балів по додатковій шкалі, яка знаходиться в нижній частині бланка та позначена тими ж буквами.. При наявності відхилень по декількох шкалах необхідно звернутись до таблиці “Діагностика типів сімейного виховання” для встановлення типу неправильного сімейного виховання.

Інтерпретація.

Опис шкал в тому порядку, в якому вони знаходяться в опитувальнику. Характеристика шкал опитувальника.

Гіперпротекція (Г+) . При гіперпротекції батьки приділяють підлітку надто багато сил, часу, уваги: виховання є центральною справою в житті батьків. Типові вислови таких батьків відображають те важливе місце, яке займає підліток в їх житті, та мають повні небезпечних уявлень про те, що станеться, якщо не віддавати всі свої сили та час дитині. Ці типові вислови використані при розробці відповідної шкали.

Гіпопротекція (Г-) - ситуація, в якій дитина знаходиться на периферії уваги батьків, до неї “руки не доходять”, батькам “не до нього”. Підліток часто випадає з виду. За нього беруться  лиш час від часу, коли трапляється щось серьйозне. Питання даної шкали відображають типові вислови таких батьків.

Ці дві шкали відображають рівень протекції, тобто мова йде про те, скільки сил, часу приділяють батьки вихованню дитини. Таким чином тут розглядається 2 рівня протекції: надмірна та недостатня.

Спотворення (У+). Про спотворення кажуть в тому випадку, коли батьки намагаються максимально та некритично задовольнити всі потреби дитини. Вони “балують” її. Будь-яке її бажання — для них закон. Пояснюючи необхідність такого виховання, батьки приводять аргументи, які являються типовою раціоналізацією: слабкість дитини, його винятковість, бажання дати те, чого були позбавлені самі батьки, те, що підліток росте один, без батька і т.п.

Ігнорування потреб підлітка (У-). Даний стиль виховання протилежний спотворенню та характеризується недостатнім бажанням батьків для задоволення потреб дитини. Частіше страждають духовні потреби, особливо потреби в емоціональному контакті, спілкуванні з батьками, в їх любові. Цей стиль проявляється в певних висловах батьків, які опосередковано відображають їх небажання спілкуватися з дітьми, надаючи переваги дітям, які нічого не вимагають від батьків.

Ці дві шкали вимірюють ступінь задоволення потреб дитини, тобто те, в якій мірі діяльність батьків націлена на задоволення потреб підлітка, як матеріально-побутових, так і духовних. Дана риса сімейного виховання принципово відрізняється від рівня протекції, поскільки характеризує не міру зайнятості батьків вихованням дитини, а ступінь задоволення його потреб. Так зване “спартанське виховання” - приклад високого рівня протекції (батько багато займається вихованням, надаючи йому великої уваги)та, разом з тим, низького рівня задоволення потреб дитини.

Надмірність вимог (обов”язків) (Т+). Саме ця якість є в основі неправильного виховання - “підвищена моральна відповідальність”. Вимоги до дитини в такому випадку надто високі, непомірні, не відповідають її можливостям, не тільки не сприяють розвитку її особистості, а, навпаки, ставлять його під загрозу. В одному випадку на дитину перекладається більш-менш значна частина обов”язків батьків. Такі батьки зазвичай розуміють, що дитина завантажена, але не бачать надмірного завантаження.. Вони впевнені в тому, що цього вимагають обставини, в яких сім”я знаходиться в даний момент. В іншому — від дитини вимагають значних та невідповідних її можливостям успіхів в навчанні чи інших престижних заняттях. Такі батьки в бесіді з психологом підкреслюють ті зусилля, які прикладають для організації її успіхів.

Недостатність обов”язків підлітка (Т-). В цьому випадку дитина має мінімальну кількість обов”язків в сім”ї. Дана особливість виховання проявляється в висловлюваннях батьків про те, що складно залучити дитину до домашніх справ.

Ці дві шкали дають уявлення про вимоги-обов”язки дитини, тобто ті завдання, які вона виконує.

Надмірність вимог-заборон (домінування) (З+). В даному випадку дитині все не можна. До неї висувається велика кількість вимог, які обмежують її свободу та самостійність. Типові висловлювання батьків відображають їх страх перед любим проявом самостійності дитини. Цей страх проявляється в різкому перебільшенні наслідків, які можуть трапитись навіть при незначному порушенні заборони, а також в намаганні придавити самостійні думки дитини.

Недостатність  вимог-заборон до дитини (З-). батьки так чи інакше доводять до відома дитини, що їй все можна. Навіть якщо існують якісь заборони, то дитина їх легко ігнорує, знає, що її не покарають. Дитина ні за що не звітує перед батьками. Батьки при цьому не можуть чи не хочуть встановити якісь рамки в її поведінці.

Ці дві шкали вказують на те, що дитині не можна робити. Вони, передусім, визначають ступінь самостійності дитини, можливість самому обирати спосіб поведінки.

Надмірність санкцій (жорстокий стиль виховання) (С+). Для цих батьків характерна схильність до суворих покарань, надмірна реакція навіть на незначні порушення. Типові вислови цих батьків відображають їх переконання про необхідність та корисність для дітей максимальної суворості.

Мінімальність санкцій (С-). Батьки схильні обходитись без покарання або приміняють їх досить рідко. Вони заохочують дитину, сумніваються в результативності будь-яких покарань.

Ці дві шкали дають уявлення про суворість покарань, які приміняються стосовно дитини за невиконання сімейних вимог.

Нестійкість стилю виховання (Н) Оцінки по цій шкалі дозволяють говорити про постійні різкій зміні стилю виховання, засобів виховання. Вони свідчать про “переляк” батьків: від надто суворого стилю до ліберального та навпаки, від значної уваги до дитини до емоційного відштовхування. При цьому вони розуміють значні коливання у вихованні підлітка, однак недооцінюють розмах (частоту цих коливань).

Розширення сфери батьківських почуттів (РБП). зазвичай це феномен спостерігається при таких порушеннях виховання, як потворна гіперпротекція. Дане джерело порушення виховання виникає тоді, коли в силу будь-яких причин подружні стосунки між батьками виявляються порушеними: немає одного з батьків (смерть, розлучення), або стосунки в сім”ї не задовольняють  того з батьків, хто грає основну роль у вихованні. Нерідко батьки хочуть, щоб дитина стала для них чимось більшим, ніж просто дитина. Вони хочуть, щоб дитина хоч частково задовольняла їх потреби, які в звичайній сім”ї повинні бути задоволені в процесі подружніх стосунків.

Надання переваги в підліткові дитячих якостей (ПДЯ).  Цей вид порушення виховання обумовлений потворною гіперпротекцією. У батьків з”являється намагання ігнорувати дорослішання дитини, стимулювати в них дитячі якості. Для таких батьків дитина ще маленька. Таким чином батьки знижують рівень вимог до неї.

Виховна невпевненість батьків (ВН). Спостерігається частіше всього при таких порушеннях виховання, як потворна гіперпротекція або понижений рівень вимог. В цьому випадку батьки йдуть на приводу в дитини, поступаються, навіть в питаннях, в яких, на його власну думку, поступатися не можна. Це відбувається тому, що дитина знайшла підхід до батьків, добивається для себе ситуації: мінімум вимог — максимум прав. Характерна ознака таких батьків — домінування в їх висловлюваннях реплік з ознаками маси помилок, здійснених у вихованні. Невпевнені батьки бояться впертості, спротиву своїх дітей і знаходять багато способів уступити їм.

Фобія втрати дитини (ФУ). Частіше за все лягає в основу пануючій чи домінуючій гіперпротекції. Слабке місце — підвищена невпевненість батьків, страх помилитись, перебільшене уявлення про слабкість дитини, його хворобливість. Страх втрати дитини заставляє одних батьків з тревогою прислухатись до кожного побажання підлітка та поспішати з виконанням, інших — дріб”язкової опіки його.

Нерозвиненість батьківських почуттів (НБП) перешкоджає інтеграції сім”ї та лежить в основі таких типів порушення виховання, як гіперпротекція, емоційне відторгнення, підвищена моральна відповідальність, жорстоке поводження. Виховання являється адекватним лиш тоді, коли батьками рухають достатньо сильні мотиви: почуття обов”язку, симпатія, любов до дитини, потреба реалізувати себе в дітях, продовжити себе.

Протекція на дитину відповідних небажаних якостей (ПНЯ). В більшості випадків являється основою емоційного відторгнення, жорстокого поводження. Причиною такого поводження є те, що батько в дитині бачить ті якості, наявність яких він відчуває, але не визнає в собі. Коли він веде боротьбу з поганими якостями в дитини (дійсними чи уявними), то батькові приємно вважати, що в нього такої поганої якості немає. У висловах батьків є впевненість , що підліток невиправний. Нерідко батьки бачать лише прояви поганих якостей дитини, з якими вони борються.

Винесення конфлікту між подружжям в сферу виховання (ВК). Як правило являється першопричиною типу виховання, який об”єднує в собі потворну гіперпротекцію одного з батьків з відштовхування або домінуючою гіперпротекцією іншого.  В даному випадку батьки можуть відкрито заявляти про  невдоволення один одним, керуючись піклуванням про благо дитини. При цьому думки батьків бувають діаметрально протилежні. Шкала ВК відображає типові вислови “суворої сторони”. Це пов”язано з тим, що саме “сувора сторона”, як правило являється ініціатором  звернення до лікаря чи психолога.

Перевага чоловічих якостей (ПЧЯ).

Перевага жіночих якостей (ПЖЯ).

Ці дві шкали дозволяють знайти зсув в установках батьків по відношенню до підлітка в залежності від його статі. Перевага чоловічих чи жіночих якостей в дитині обумовлює формування таких типів виховання, як потворна гіперпротекція або емоційне відштовхування. Нерідко ставлення батьків до дитини пов”язано не від дійсних особливостей дитини, а лише від тих рис, які приписують його статі  “взагалі чоловікам” чи “взагалі жінкам”.

Можлива велика кількість поєднань перерахованих стилів сімейного виховання. Однак особливо важливе значення мають стійкі поєднання, які формують наступні типи неправильного виховання.

Потворна гіперпротекція (Г+, У+, Т-, З-, С-). Дитина знаходиться в центрі уваги сім”ї, яка намагається максимально задовольнити її потреби. Цей тип виховання сприяє розвитку демонстративних  та гіпертимних рис характеру дитини.

Домінуюча гіперпротекція (Г+, У+-, Т+-, З+-, С+-). Дитина також знаходиться у центру ваги сім”Ї, які віддають їй багато сил та часу, але, в той же час, позбавляють її самостійності, ставлячи багато меж та заборон.

Емоційне відторгнення (Г-, У-, Т+-, З+-, С+-) заключає в собі ігнорування потреб дитини та нерідко проявляється в жорстокому поводженні з нею. В крайньому випадку — це виховання по типу “Попелюшки”.

Підвищена емоційна відповідальність (Г+, У-, Т+) утворюється в результаті поєднання високих вимог до дитини та оночасним зниженням уваги до неї зі сторони батьків, меншим піклуванням про неї.

Гіпопротекція (гіпоопіка, бездоглядність) (Г-, У-, Т-, З-). Дитина залишена сама на себе, батьки не цікавляться нею та не контролюють її.

При жорстокому поводженні з дітьми батьками (Г-, У-, Т+-, З+-, С+) на перший план виходить емоційне відторгнення, яке проявляється покараннямив формі фізичних покарань, позбавлення задоволень, незадоволення їх потреб.

Таблиця Діагностика типів сімейного виховання.

Тип виховання

Вираженість рис виховного процесу

Рівень протекції  П (Г+, Г-)

Повнота задоволення потреб У

Кількість вимог Т

Число заборон З

Жорсткість санкцій С

Потворна гіперпротекція

+

+

-

-

-

Домінуюча гіперпротекція

+

+-

+-

+

+-

Жорстоке поводження

-

-

+-

+-

+

Емоційне відштовхування

-

-

+-

+-

+-

Підвищена моральна відповідальність

+

-

+

+-

+-

Бездоглядність

-

-

-

-

+-

 

Знак “+” означає надмірну вираженість відповідної риси виховання, “-” - недостатню вираженість, “+-”  означає, що при даному типі виховання можлива як надмірність даної риси, так і її недостатність.

 

 


ДЕТАЛИ ФАЙЛА:

Имя прикрепленного файла:   Особливості роботи соціального педагога з неповними сім.zip

Размер файла:    95.52 Кбайт

Скачиваний:   181 Скачиваний

Добавлено: :     10/28/2016 11:29
   Rambler's Top100    Š ⠫®£ TUT.BY