НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

ЗАОЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Дипломна робота спеціаліста

на тему: Облік, аналіз і аудит касових операцій банку

Робота допущена до захисту                                                       Студентки 5 курсу

“__ “ ________ 200 ___ р.                                                                                 заочної форми навчання

Завідувач кафедри бухгалтерського обліку                                                    за спеціальністю  7.050106

_______ д.е.н., проф.                          .                                                              “Облік і аудит”

Науковий керівник

доцент, к.е.н..

Київ – 2012 р.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ,

АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ.....................................8

1.1.         Аналіз основних економічних показників

діяльності ПАТКБ «Правекс-Банка»................................................8

1.2.         Економічна сутність касових операцій комерційних банків

та нормативно-правове регулювання їх обліку та аудиту.............26

1.3.         Огляд літературних джерел з обліку, аналізу

та аудиту касових операцій банку....................................................35

РОЗДІЛ 2 ОБЛІК КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ.................................................43

2.1.         Організація обліку касових операцій......................................43

2.2.         Аналітичний і синтетичний облік касових операцій............57

2.3.         Звітність банку..........................................................................70

РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ...............................83

3.1.          Теоретико-методичні аспекти аналізу касових операцій....83

3.2.          Аналіз касових операцій         ................................................87

3.3.          Інформаційні системи в касах банку       ..............................94

РОЗДІЛ 4 АУДИТ КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ

ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК»......................................................................102

4.1.         Організація проведення аудиту............................................102

4.2.         Методика проведення касових операцій банка...................110

4.3.         Завершальні процедури аудиту.............................................117

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Гроші – одне з найдавніших явищ суспільства – касові операції відіграють важливу роль у господарській діяльності людини. Вони завжди привертали до себе пильну увагу науковців.

Гроші – це багатофункціональна економічна форма, за допомогою якої здійснюється облік вартості, обмін, платежі, накопичення вартості. Гроші є одним з найбільш важливих розділів економічної науки. Вони є набагато більшим, ніж простий інструмент, що сприяє розвитку економіки. Добре діюча грошова система сприяє як повному використанню потужностей, так і повній зайнятості. Та навпаки, погано функціонуюча грошова система може стати головною причиною різких коливань рівня виробництва, зайнятості та цін в економіці.

До останнього часу управлінню грошовими активами у вітчизняній практиці не приділялося достатньої уваги. Але цей вид активів є най обмеженішим в сучасних умовах, і управління ним безпосередньо впливає на розвиток банку і формування кінцевих результатів його фінансової діяльності. Тому грошові активи потребують посиленої уваги до себе з боку керівних органів банку. Управління ними ґрунтується на даних обліку через організацію і контроль за рухом грошових потоків, а також запасів грошових активів із точки зору ефективності платежів і оптимального забезпечення операційної діяльності банку фінансовими ресурсами. Цим і пояснюється актуальність даної роботи.

Трансформація соціально-економічних та політичних відносин в Україні потребує формування нових підходів до трактування завдань та змісту більшості економічних наук, що повною мірою стосується бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту. З-поміж найважливіших напрямів практичної реалізації трансформаційного процесу — приведення національної системи обліку та звітності до міжнародних стандартів. В Україні реформування облікової системи розпочалося з банків, які першими, ще 1998 року, здійснили перехід на засади міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності, тоді як в інших галузях аналогічні процеси відбулися лише через два роки. Ця першість не випадкова і має низку об’єктивних передумов, адже протягом останніх двадцяти років банківська система розвивалася найдинамічніше, що й обумовило її перетворення на одну з провідних сфер підприємницької діяльності.

На сучасному етапі найголовніші проблеми методологічного та методичного характеру, пов’язані з реформуванням системи бухгалтерського обліку касових операцій, майже вирішено, також увага приділяється трансформації економічного аналізу як логічного продовження реформаційного процесу, загальна спрямованість якого  обумовлює об’єктивну необхідність удосконалення методології економічного аналізу касових операцій, оскільки за сучасних умов горизонти аналітичних досліджень значно розширюються.

Дослідженню теоретичних проблем аудиту, економічного аналізу та бухгалтерського обліку касових операцій, діяльності комерційних банків та їхньої ролі в економічній системі присвячено праці багатьох вітчизняних і зарубіжних економістів. Авторами цих досліджень є вітчизняні вчені: О.В. Васюренко, А.М. Герасимович, Л.М. Кіндрацька, Г.Г. Кірейцев, А.М. Мороз, М.І. Савлук, В.В. Сопко, М.Д. Алексеєнко, О.В. Крухмаль, О.Г. Коренєва, Р.І. Тиркало, В.М. Федосов, М.Г. Чумаченко, В.Г. Швець, В.З. Бурчевський та інші.

Метою дипломної роботи є більш детальне вивчення касових операцій банку, організації обліку касових операцій; здійснити аналіз нормативної бази, яка регламентує питання обліку і аудиту касових операцій банку, дослідити питання аудиту та аналізу касових операцій.

Для досягнення цієї мети вирішуються, зокрема, такі завдання:

- розкрити сутність касових операцій;

- вивчити правове регулювання бухгалтерського обліку касових операцій;

- проаналізувати фінансовий стан досліджуваного комерційного банку ПАТКБ «Правекс-Банк»

- конкретизувати зміст етапів аналізу касових операцій;

- розкрити особливості організації та методики аудиту касових операцій банку.

Об’єктом дослідження є касові операції комерційного банку ПАТКБ «Правекс-банк».

Предметом дослідження є теорія, методологія та методичний інструментарій обліку, аналізу та аудиту касових операцій комерційних банків за умов становлення ринкових відносин в Україні.

Методи дослідження. Теоретичною основою дипломного дослідження є загальнонаукові методи пізнання, основні теоретичні концепції, що пояснюють закономірності функціонування фінансової сфери, принципи Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку касових операцій, спеціальні прийоми та процедури аналітичних досліджень.

Обсяг та структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

У вступі викладено актуальність теми, об'єкт і предмет дослідження, методи його проведення, завдання, мета.

У першому розділі "Теоретико-методичні аспекти обліку, аналізу та аудиту касових операцій банку" досліджуються основи побудови обліку, аналізу і аудиту касових операцій в банках.

У другому розділі "Облік касових операцій" досліджено організацію обліку касових операцій, аналітичний і синтетичний облік касових операцій, звітність банку.

Третій розділ "Аналіз касових операцій банку" висвітлює організацію та методику аналізу касових операцій банку.

Четвертий розділ «Аудит касових операцій банку» висвітлює організацію та методику проведення аудиту касових операцій ПАТКБ «Правекс-Банк»

При написанні дипломної роботи були використані наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів з теорії, методології та організації економічного аналізу, бухгалтерського обліку, аудиту, теорії управління, банківської справи, фінансового і банківського менеджменту; законодавчі та нормативні акти, які регулюють діяльність комерційних банків в Україні; рекомендації, положення та стандарти обліку і звітності; науково-методичну літературу; матеріали періодичних видань, книги з обліку, аналізу і аудиту касових операцій, інтернет-ресурси, внутрішні документи ПАТКБ «Правекс-Банк» а також використано умовні дані деяких показників.

Розділ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕТКИ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ

1.1 Аналіз основних економічних показників діяльності базового банку

ПАТКБ «Правекс - Банк» створений шляхом перейменування Акціонерного комерційного банку «Правекс - Банк» (заснованого відповідно до рішення Установчих Зборів, Протокол №1) від 20 вересня 1992 року, зареєстрованого Національним банком України 29 грудня 1992 року за реєстраційним номером №139 згідно рішення позачергових Загальних Зборів акціонерів банку (Протокол №3 від 07 вересня 2009 року) і є правонаступником його прав і обов’язків.

Банк створено у формі публічного акціонерного товариства та є універсальним, але може набути статус спеціалізованого у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Банк має статус банку з іноземною валютою.

ПАТКБ «Правекс-Банк» є кредитно-фінансовою установою, що надає повний пакет банківських послуг. Протягом останніх років Банк мав статус ощадного банку та продовжує займати одну з лідируючих позицій у роздрібному сегменті банківської системи України. Разом із тим, що у 2009 році, банк остаточно згорнув програму високо ризикового споживчого кредитування та прийняв курс на універсалізацію бізнесу за рахунок активного розвитку напрямків комплексної роботи із малим та середнім бізнесом та великими компаніями, зокрема відновлення кредитування у повному обсязі реального сектору економіки. У 2010 році було видано усього кредитів на суму 10 973 195 950 грн.

Була розроблена лінійка депозитних продуктів для фізичних осіб, які відповідають сучасним економічним умовам і попиту з боку клієнтів за європейськими стандартами материнської групи.

Стратегічною метою діяльності і розвитку Банку є створення універсального банку, який надає повний спектр банківських послуг юридичним та фізичним особам.

Банк є частино Банківської Групи Інтеза Санпаоло. Як член Групи Інтеза Санпаоло, в межах чинного законодавства Банк має виконувати приписи банку Інтеза Санпаоло С.п.А., який користується своїми повноваженнями розпоряджатися та координувати діяльність Банку, для того, щоб дотримуватися інструкцій, виданих Банком Італії, які спрямовані на підтримання фінансової стабільності Групи.

Банк є учасником фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та має відповідне свідоцтво учаснику фонду від 10.06.2002р. №115 про включення до реєстру банків-учасників ФГВФО.

Система ПАТКБ «Правекс-Банк» складається з Головного офісу в Києві, 27 регіональних (обласних) та прирівняних до них філій, а також філій та без балансових відділень, підпорядкованих регіональним філіям.

Банк бере активну участь у реалізації загальнонаціональних соціальних програм: пенсійної, будівництва житла для молоді, розвитку малого та середнього бізнесу, комунального обслуговування.

ПАТКБ «Правекс-Банк» у своїй діяльності керується Законами України „Про банки та банківську діяльність ”, „Про господарські товариства ”, іншими законодавчими актами, нормативно-правовими актами Національного банку України, Статутом, рішеннями Загальних зборів акціонерів, Спостережної ради та Правління Банку, наказами Голови Правління Банку, Положенням про Київську обласну, а також іншими внутрішніми нормативними документами Банку.

Банк має право здійснювати такі банківські та інші операції:

• приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;
• відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;
• розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;
• а також такі операції та угоди:
• надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
• придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);
• лізинг;
• послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;
• випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;
• випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;
• надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.  

Стратегічна мета та організаційна структура ПАТКБ  «Правекс-Банк». Стратегічною метою діяльності ПАТКБ «Правекс-Банк» у 2010 році стало збільшення конкурентоспроможності шляхом розвитку традиційних та інноваційних послуг на основних сегментах фінансового ринку, запровадження новітніх банківських технологій та стандартів обслуговування, вдосконалення всіх складових розвитку для забезпечення росту ринкової вартості банку, як стабільного універсального фінансового інституту, здатного посилити лідируючі позиції в банківській системі.

ПАТКБ «Правекс-Банк» проводив лінію розширення мережі відділень в інших областях з метою забезпечення надання клієнтам повного переліку банківських послуг та максимального наближення їх безпосередньо до споживача.

За станом на 31.12.2010 року банк має у своєму складі 433 відділень, 91 з яких розташовані у місті Києві, 34 – у Київській області і 308 – в різних містах України. Загальна кількість зовнішніх пунктів обслуговування клієнтів (обласних дирекцій і відділень) становить 433 одиниць проти 556 філій і відділень за станом на 31.12.2009.

Загальна кількість співробітників ПАТКБ «Правекс-Банк» станом на 31.12.2010 склала 6 534 чол.  (31 грудня 2009 р.: 6 623)

Спеціалізація, характеристика банківської діяльності та види діяльності, які здійснює та має здійснювати ПАТКБ «Правекс-Банк». Роздрібне кредитування є одним з основних видів діяльності банку, його важливими компонентами можна назвати диверсифікацію кредитного портфеля і постійну актуалізацію банківських кредитних процедур.

В Україні стрімко зростає популярність міжнародних платіжних карток, тому зусилля банку у картковому бізнесі були спрямовані на розширення присутності на цьому ринку, у першу чергу, шляхом збільшення обсягів реалізації карткових проектів для всіх верств населення. Підставою для активної діяльності на ринку є постійне зростання інфраструктури з обслуговування карток та принципове членство ПАТКБ «Правекс –Банк» в міжнародних платіжних системах:

- MasterCard International,

- American Express,

- Visa International.

На сьогодні ПАТКБ «Правекс-Банк» є одним з лідерів ринку грошових переказів України, станом на 31.12.2010р сума переказів за 2010р. склала 60,976,445,785 гривень. Банк володіє унікальною системою грошових переказів «Правекс-Телеграф» та є прямим агентом міжнародних систем грошових переказів Western Union, Money Gram та UNIStream. Операції з банківськими металами є одним з перспективних напрямків діяльності ПАТКБ «Правекс-Банк». Протягом 2010 року банк проводив операції за поточними рахунками, відкритими в банківських металах, та продавав своїм клієнтам зливки банківського золота, срібла, платини та паладію. За 2010р. було продано: зливків із золота – 885 665г., зливків із срібла - 2 692 169г, золотих монет - 364 шт., срібних монет - 1 520 шт.

Відповідно до банківської ліцензії № 7 НБУ від 3 грудня 2001 року ПАТКБ «Правекс-Банк» одержав право здійснювати всі види банківських операцій, що підлягають ліцензуванню в Україні, серед яких:

• приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;
• відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;
• розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;
• надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
• придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, беручи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);
• лізинг;
• послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;
• випуск, купівля, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;
• випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;
• надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Крім того ПАТКБ «Правекс-Банк» здійснює усі види операцій на фондовому ринку згідно з ліцензією ДКЦПФР серії АБ № 11311 від 15 жовтня 2004 року, а саме: діяльність по випуску та обігу цінних паперів, депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Починаючи з 6 жовтня 2006 року, згідно з ліцензією ДКЦПФР серії АВ № 189651 від 06.10.2006, здійснює депозитарну діяльність: діяльність з ведення власного реєстру власників іменних цінних паперів, згідно з ліцензією ДКЦПФР серії АВ № 189670 від 06.10.2006 року – брокерську діяльність, згідно з ліцензією ДКЦПФР серії АВ № 189671 від 06.10.2006 року – дилерську діяльність, згідно з ліцензією ДКЦПФР серії АВ № 189672 від 06.10.2006 року – андерайтинг, згідно з ліцензією ДКЦПФР серії АВ № 189673 від 06.10.2006 року – депозитарну діяльність зберігача цінних паперів.

Завдання, які вирішуються обліковою політикою банку. Оцінка достатності національного нормативного забезпечення формування облікової політики засвідчила, що в прагненні до найшвидшої адаптації до МСБО, система нормативного регулювання вітчизняного бухгалтерського обліку випереджає чинну законодавчу базу і рівень виробничих відносин. Несинхронізовані зміни в облікових методиках і зміни в господарських процесах призводять на практиці до ілюзії ринкових перетворень, і тільки формально наближають національний бухгалтерський облік до міжнародних стандартів. Необхідно істотне поліпшення якості нормативного забезпечення формування і реалізації облікової політики. З цією метою запропонована власна концепція положення (стандарту) бухгалтерського обліку “Облікова політика ”, яка створює умови для регулювання як державної системи бухгалтерського обліку в Україні, так і підвищення ефективності управління бухгалтерським обліком банківської установи.

Основоположні принципи та якісні характеристики, що визнаються МСБО та П(С)БО, складають ту методологічну основу, яка регламентує бухгалтерські правила при складанні фінансової звітності. Звуження сфери застосування цих категорій лише складанням звітності не дозволить створити єдину концепцію управління обліковою політикою, заклавши до її підґрунтя єдині методологічні засади обліку. Визнано за доцільне спрямувати сферу застосування основоположних принципів обліку та якісних характеристик на: удосконалення методології бухгалтерського обліку, формування і реалізацію облікової політики банку, складання фінансової звітності. Розкрито фактори, що визначають вплив на облікову політику банку.

Вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на облікову політику банку

Нова думка, щодо формування облікової політики банку, яка ґрунтується на концептуально нових підходах, сприятиме поліпшенню бухгалтерського обліку і звітності, що в кінцевому підсумку забезпечить надійну підтримку та ефективність управлінських рішень, обслуговування інформаційних потреб менеджменту, що зростають з розвитком ринкових відносин та ефективність діяльності банку.

Ефект змін в обліковій політиці та виправлення суттєвих помилок

У Банку застосовується перспективний метод щодо змін обліковій політиці. Перспективне застосування означає, що нова облікова політика поширюється на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики, але не робиться ніяких коригувань щодо попередніх періодів.

Облікова політика може змінюватись тільки в разі вимог регулятивних органів, з юридичних причин або у випадках, коли зміни призведуть до більш адекватного відображення подій чи операцій у фінансових звітах Банку. Внесення поправок до облікової політики Банку протягом року не допускається (крім випадків суттєвих змін у правових та нормативних документах Національного банку України).

Не вважається зміною облікової політики Банку:

-                    прийняття облікової політики для подій або операцій, які суттєво відрізняються від попередніх подій або операцій;

-                    прийняття нової облікової політики для подій або операцій, які не відбувалися раніше або не є суттєвими.

Фінансовий стан банку. У 2010 році Банк (у порівнянні з 2009), як невід’ємна складова частина банківської системи України, зазнав впливу суттєвого покращення економічної ситуації в країні, стабілізувався валютний ринок, покращилася платоспроможність усіх учасників фінансового ринку.

Були реалізовані чіткі стратегічні орієнтири, сформовані у 2009році, а саме:

1. Повне впровадження нової організаційної моделі, а саме:

1.1. Впроваджена належна управлінська модель, у відповідності до найбільш ефективних методів роботи Інтеза Санпаоло С.п.А для забезпечення належного розподілу повноважень між бізнес-підрозділами, ризиками та операційними підрозділами, створено відповідні органи контролю (Ризик-менеджмент, Комплаєнс, Внутрішній аудит).

1.2.  Впровадження нової моделі мережі відділень із метою:

-         визначення необхідної сфери контролю;

-         правильної роботи з різними видами клієнтів (фізичними та юридичними особами).

1. Зміцнення ліквідності банку шляхом:

2.1. Вибіркового кредитування;

2.2. Створення нових депозитних продуктів, які сприятимуть підвищенню ринкової частини депозитів.

1. Управління банківськими ризиками

3.1. Кредитними ризиками для зменшення впливу кризи на кредитний портфель;

3.2. Дотримання всіх показників, а саме: відсутність порушень лімітів відкритої валютної позиції.

1. Перегляд політики витрат для компенсації негативного впливу кризи 2009 року на прибуток та резерви, шляхом:

4.1. Зменшення кількості працюючих;

4.2. Майже повного припинення нових інвестувань;

4.3. Суворого контролю над новими витратами, впровадження централізованих рішень.

В результаті спостерігається зменшення обсягів кредитів та заборгованості клієнтів на 11.4% в порівнянні з 2009 роком (2010 рік – 5,045,896 тис.грн., 2009 рік – 5,695,215 тис.грн.). вартість основних засобів та нематеріальних активів зросла на 8, 03% (2010 рік – 498,257 тис.грн., 2009 рік – 461,222 тис.грн.).

Крім того, у зв’язку із зміною напряму розвитку Банку щодо створення універсального банку збільшилися кошти юридичних осіб (не зважаючи на зниження коштів юридичних осіб у валюті на 27,54%), а саме:

Таблиця 1.1. 

Аналіз грошових коштів юридичних і фізичних осіб

ПАТКБ «Правек-банк» у 2009 та 2010 рр.

З метою відродження довіри вкладників до банківської системи та Банку, як надійної фінансової установи, яка у повному обсязі та вчасно виконує свої зобов’язання перед вкладниками, була розроблена лінійка депозитних продуктів для фізичних осіб, які відповідають сучасним економічним умовам і попиту з боку клієнтів за європейськими стандартами материнської групи.

2010 рік характеризувався для ПАТКБ «Правекс-Банк» мінімізацією ризикових операцій шляхом відмови від високодохідних, проте високо ризикованих операцій. В першу чергу це стосується застосування дуже обережного підходу до кредитування та встановлення жорстких внутрішніх лімітів валютної позиції. Це призвело до суттєвого скорочення обсягів отриманого комісійного доходу від кредитних операцій та торгових операцій з іноземною валютою. Обсяг доходів від торгівлі іноземною валютою зменшився майже в 2,5 рази (2010 рік – 35,182 тис.грн., 2009 рік – 89,135 тис.грн.).

Ще одним негативним аспектом світової фінансової кризи є зниження обсягів виробництва, скорочення робочих місць, збільшення безробіття. Як результат – у 2009 році суттєво погіршилася платоспроможність позичальників, що призвело було до необхідності формування додаткових обсягів резервів за кредитними операціями. Але на сьогоднійшій день ситуація поліпшилася і резерв під знецінення кредитів зменшився на 333,064 тис.грн. (2010 рік – 1,062,240 тис.грн., 2009 рік – 1,395,304 тис.грн.).

Протягом 2010 року та 2009 року Банк впровадив низку заходів щодо запровадження економії та суттєвого зменшення адміністративних витрат. Адміністративні та інші операційні витрати протягом 2010 року зменшилися на 15,76% (2010 рік – 564,591 тис.грн., 2009 рік – 670,233 тис.грн.).

Протягом 2010 року Банк не мав заборгованості перед клієнтами щодо своєчасного виконання їх платіжних документів.

За результатами діяльності 2010 року Банк має збиток у розмірі 188,413 тис.грн., що на 75,13%  менше ніж у 2009 році – 757,463 тис.грн.

Починаючи з кінця 2009 року і протягом усього 2010 року Банк проводить програму кредитування, в основному зосереджену на кредитування малого та середнього бізнесу. Банк проводить виважену політику щодо кредитування клієнтів.

З метою забезпечення стабільної діяльності, підвищення ефективності роботи Банку та захисту інтересів вкладників Банком постійно проводиться низка заходів:

1. Оптимізація бізнес-процесів та запровадження нових банківських продуктів, що відповідають вимогам Інтеза Санпаоло С.п.А.
2. Скорочення витрат (в т.ч. адміністративних).
3. Реорганізація мережі відділень.
4. Проведення всього можливого комплексу робіт щодо погашення кредитної заборгованості (в т.ч. реструктуризація кредитної заборгованості).

Результати діяльності від банківських та інших операцій відображаються в фінансовій звітності банку відповідно до принципів, визначених обліковою політикою.

Згідно обліковій політиці банку, протягом 2010 року не було припинення окремих видів банківських операцій. Проте, необхідно відмітити, що Банком було остаточно зупинено найбільш ризикові види кредитування. Обмеження щодо володіння активами немає.

Розрахунок обов’язкових економічних нормативів здійснюється в Банку щоденно відповідно до нормативних документів Національного банку України.

Річна фінансова звітність банку складається на основі квартального звіту, а та в свою чергу на основі щоденної банківської звітності.

Регулювання ризиків щодо розміщення і залучення фінансових ресурсів здійснюється шляхом щоденного (щодекадного) контролю фактичних значень спеціальних розрахункових показників та їх відповідності встановленим нормативним значенням (постанова Правління НБУ від 28 серпня 2001 року № 368 із змінами і доповненнями). Станом на 31 грудня 2010 року нормативні фактичні значення цих показників вказані в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2. 

Окремі показники діяльності ПАТКБ «Правекс-банк» за 2009 та 2010 рр. 

Продовження табл. 1.2.

З даних таблиці 1.2. робимо висновок, що у 2010 році (порівняно в 2009 роком) регулятивний капітал банку зменшився на 13.84% (789.203 – 915.945 = - 126,742 тис.грн ) проте показник знаходиться у межах норми.  У 2010 році збільшилася  частка великих кредитних ризиків на 15.38% і становить 111.18%, але не зважаючи на це – показних знаходяться у межах норми. Дотримання нормативних показників свідчить про  те, що керівництво банку приймає всі необхідні норми для покращення фінансового стану банку.

Показники  ліквідності. Дослідження діяльності банків необхідно починати з пасиву балансу, який характеризує джерела коштів і природу фінансових зв’язків банку, оскільки саме пасивні операції значною мірою визначають умови, форми та напрями використання банківських ресурсів, тобто склад і структуру активів. Головною метою аналізу пасивних операцій банку є визначення ефективності формування ресурсної бази банку зниження її вартості та підвищення фінансової стабільності.

Термін «ліквідність» (від лат «liquidus»- рідкий, текучий) в буквальному розумінні означає легкість реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей і інших активів у грошові кошти. Ліквідність банку нерідко визначається як здатність купувати готівкові кошти в НБУ чи банках-кореспондентах за розумною ціною. В цілому ліквідність банку передбачає можливість продавати ліквідні активи, купувати грошові кошти в НБУ і здійснювати емісію акцій, облігацій, депозитних і ощадних сертифікатів, інших боргових інструментів.

Ліквідність для комерційного банку виступає як здатність банку забезпечити своєчасне виконання в грошовій формі своїх зобов’язань по пасиву. Ліквідність банку визначається збалансованістю активів і пасивів балансу банку, ступенем відповідності строків розміщених активів і залучених банком пасивів.

Норми ліквідності банку звичайно встановлюються як відношення різних статей активів балансу до всієї суми чи до визначених статей пасивів, або навпаки, пасивів до активів. Ліквідність банку лежить в основі його платоспроможності.

У сучасній літературі існує два підходи до характеристики ліквідності. Ліквідність можна розуміти як запас чи як потік. Запас характеризує ліквідність банку на визначений момент, його здатність відповісти за своїми поточними зобов’язаннями, особливо за рахунками до запитання. Як потік ліквідність оцінюється за певний період чи на перспективу. При цьому ліквідність з точки зору запасу характеризується як досить вузький підхід. При розгляді ліквідності як потоку більша увага приділяється можливості забезпечення перетворення менш ліквідних активів у більш ліквідні, а також притоку додаткових засобів, включаючи одержання позик. Таким чином найбільшого значення набуває не тільки оцінка ліквідності -«потоку», але і оцінка ліквідності -«прогнозу».

Миттєва ліквідність сигналізує про здатність установи банку покрити коштами в касі та на коррахунку частину залучених коштів в національній валюті. Норматив миттєвої ліквідності розраховується як співвідношення суми коштів на коррахунку (Ккр) та в касі (К) до розрахункових (Рп) і поточних (Пр) зобов’язань:

Н6 = ( Ккр+К ) / ( Рп+Пр ) *100%                                       (1.1)

=745537 / 4764824 * 100 = 15,65%

Нормативне значення має бути не менше 20%. Отже, у ПАТКБ «Правекс-банк» миттєва ліквідність в межах норми.

Загальна ліквідність характеризується відношенням зобов’язань банку незалежно від строку їх виконання до активів незалежно від строку їх надходження. Розраховується цей норматив як співвідношення загальних активів (А) до загальних зобов’язань банку (З) :

Н7 = А / З * 100%                                                   (1.2)

=5630429 /  4764824 * 100 = 118,17%

Значення цього нормативу має бути не менше 100%. Норматив в межах.

Норматив співвідношення високоліквідних активів (Ва) до робочих активів (Ра) банку (Н8) характеризує питому вагу високоліквідних активів (Ва) у робочих активах (Ра) і розраховується за формулою:

Н8 = Ва / Ра * 100%                                                 (1.3)

=745537 / (5630429 – 3983656) * 100 = 45,27%  

Нормативне значення показника Н8 має бути не менше 20%.

У ПАТКБ «Правекс-банк» в грудні 2010 р. цей норматив виконувався, більше того, середньозважена була 45,27%.

Аналіз платоспроможності. Платоспроможність банку - це достатність власних коштів для забезпечення захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку. Дотримання банківських норм достатності капіталу дає змогу:

• зменшити кредитний ризик;
• відмовитись від кредитування чи надання послуг у разі, якщо сума банківського капіталу близька до нормативів достатності капіталу ліміти;
• змінити плату за кредит.;
• відмінити кредитні ліміти.

Банку необхідно мати достатній капітал для забезпечення обсягу і характеру своїх комерційних угод. Згідно з Базельською угодою основними показниками достатності капіталу є мінімальний коефіцієнт ризиковості активів і мінімальний коефіцієнт капітального покриття.

При аналізі достатності капіталу , перш за все, визначається виконання економічних нормативів, встановлених НБУ.

Капітал банку вважається достатнім, а банк платоспроможним, якщо він покриває не менше 8% ймовірних збитків по активах, що зважені на величину кредитного ризику.

За Базельською угодою основний і додатковий капітал повинні у рівній долі (не менше 4%) покривати ймовірні збитки по активах.

Норматив платоспроможності - це співвідношення капіталу банку і сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику. Співвідношення капіталу банку (К) і активів (Ар) визначає достатність капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, що характерні для різноманітних видів банківської діяльності.

Норматив платоспроможності (Н3) обчислюється за формулою:

Н3 = К / Ар * 100%                                            (1.4)

= 865605 * (5630429 – 3983656) * 100 = 52,56%

Нормативне значення нормативу Н3 не може бути нижчим 8%. Отже, в даному випадку – норматив в нормі.  

Норматив достатності капіталу (Н4)- це співвідношення капіталу до загальних активів банку, зменшених на  створені відповідні резерви.

Співвідношення капіталу (К) до загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви (ЗА), визначає достатність капіталу, виходячи із загального обсягу діяльності, незалежно від розміру різноманітних ризиків.

Норматив достатності капіталу (Н4) обчислюють за формулою:

Н4 = ( К / ЗА) * 100%                                            (1.5)

= 865605 / 5630429 * 100 = 15,37%

Нормативне значення Н4 повинно бути не менше, ніж 4%. Отже в ПАТКБ «Правекс-банк» норматив в нормі.

Достатність капіталу - це співвідношення між власними і залученими коштами незалежно від ризиків по основній діяльності. Цей показник за новою редакцією Інструкції №10 НБУ повинен складати не менше, ніж  1 до 25 або 4%. Це означає, що на 1 гривню власних коштів банк повинен залучати не менше 25 гривень.

До залучених коштів відносяться:

1. кошти на поточних рахунках суб’єктів господарювання;
2. внески і депозити суб’єктів господарювання;
3. кошти на рахунках банків-кореспондентів;
4. внески  і депозити населення;
5. кредити, що отримані від інших банків;
6. кошти, отримані від інших кредиторів.

За прийнятою термінологією західних банкірів адекватність капіталу характеризує міру покриття власним капіталом ризику по активах і служить оцінкою здатності банку захистити інтереси кредиторів та інвесторів. Співвідношення між власними і залученими коштами визначає межу залучення ресурсів на одиницю власних коштів. До укладення угоди про достатність капіталу сигналізував показник, що характеризував питому вагу власного капіталу в сумарних активах. Його недолік в тому, що він не враховував ризиків по коштах, що вкладені в активи різної доходності.

У ПАТКБ «Правекс-банк» в грудні 2010 р. показник достатності капіталу значно перевищував мінімальний рівень - 15,37%. Порушень не було. Це свідчить про високий рівень залучення коштів.

У діяльності банку важливим моментом є не тільки формування ресурсів, а й ефективне їх розміщення. Тому один з основних напрямів аналізу банківської діяльності є аналіз його активних операцій. Він має сприяти підвищенню ефективності управління активами банку.

Загальна сума активів – це сума всіх категорій активів за мінусом суми всіх контрактивних рахунків типу резервів під можливі збитки від кредитної діяльності та дисконт за придбаними цінними паперами.

Вертикальний і горизонтальний аналіз активних операцій дає змогу виявити зміни у розподілі агрегованих статей як у динаміці, так і у внутрішній структурі активних операцій балансу банку і визначити, за рахунок яких операцій зросла (зменшилася) прибутковість (збитковість), виявити зміни (збереження пріоритетів у банківській діяльності). Аналіз зміни загальних активів за допомогою стандартних показників динаміки передбачає розрахунок таких із них:

Абсолютний приріст активів ПАТКБ «Правекс-Банк» у 2010 році порівняно з 2009р

Абсолютний приріст активів = А(к.п.) – А (п.п.) =                             (1.6)

= 5 630 429 – 7 420 791 = - 1 790 362 тис.грн.

Темп приросту активів = А(к.п.) – А (п.п.) =                                      (1.7)

А (п.п.)

= - 1 790 362 \ 7 420 791 = - 0,24 тис.грн.

Темп зростання активів = А(к.п.) =                                                      (1.8)

А(п.п.)

= 5 630 429/7 420 791 = 0,758 тис.грн

За даними розрахунків маємо спад активів у 2010 році на 1 790 362 тис.грн. у порівнянні з 2009 роком. Такі зміни відбулися за рахунок зменшення у 2010 році кредитів та заборгованостей клієнтів на 316 255тис.грн.,  зменшення грошових коштів у банку на 1 473 021 тис.грн. (Додаток А).

1.2 Економічна сутність касових операцій банку та нормативно-правове регулювання їх обліку та аудиту

Важливим напрямком діяльності банків є касові операції. Вони полягають у прийманні готівки від клієнтів, зарахуванні її на рахунки, збереженні прийнятих коштів та видачі готівки на вимогу клієнтів. Особливо важливим і відповідальним для банків є своєчасне і повне задоволення вимог клієнтів на видачу готівки. Від цього залежить довіра клієнтів до банку, їх можливість вільно розпоряджатися своїми коштами, нормально виконувати свої зобов’язання по заробітній платі та інших платежах, що здійснюються готівкою.

Касові операції мають важливе значення для самих банків, для їхніх клієнтів і для банківської системи в цілому. Приймаючи готівку від клієнтів – юридичних та фізичних осіб, банки збільшують свої резерви, за рахунок чого розширюють активні операції та забезпечують зростання доходів. Видаючи готівку клієнтам, банки стягують комісійну плату, яка поповнює їхні доходи. В операціях з готівкою банки можуть надавати своїм клієнтам чимало додаткових послуг (з інкасації, самообслуговування тощо), які також дають додаткові доходи.

Клієнти банків через касові операції надають своїм грошовим коштам депозитну форму, що сприяє їх кращому збереженню та використанню, одержанню додаткових доходів від депозитних процентів. Водночас у них зростає ймовірність втрати завдяки ризику неліквідності банків.

Банківська система, регулюючи касові операції, залучає готівку у внутрішньобанківський оборот. Завдяки цьому вона збільшує свої резерви і скорочує витрати на готівковий обіг, поліпшує структуру готівкової маси, підвищує урегульованість і прозорість грошового обороту, обмежує використання грошей для обслуговування тіньових доходів.

Важлива роль касових операцій у діяльності банківської системи обумовлює необхідність їх централізованого регулювання. З метою його здійснення НБУ уклав три нормативні документи:

-         Інструкція з організації емісійно-касової роботи в установах банків України;[5]

-         Положення про ведення касових операцій у національній валюті і Україні;[11]

-         Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

Банківські касові операції базуються на організаційних засадах, пов’язаних з регулюванням готівкового обігу. Це передусім складання прогнозних розрахунків касових оборотів та організація контролю за виконанням прогнозних показників з надходжень і видачі готівки; розроблень календаря видач готівки по днях місяця і по окремих клієнтах; установлення для кожного клієнта ліміту залишку каси; визначення строків та порядку інкасації виручки для організацій торгівлі та сфери послуг тощо. Згідно з цими заходами кожний клієнт банку для одержання касових послуг повинен попередньо:

-         розробити і подати банку прогнозний розрахунок своїх касових оборотів на квартал (якщо банк складає свій прогнозний календар оборотів);

-         повідомити банку визначений день одержання готівки на виплату заробітної плати та інших платежів;

-         подати банку розрахунки ліміту й одержати встановлений йому ліміт залишку каси;

-         подати прізвище особи, відповідальної за одержання і доставку готівки з банку, та спосіб її транспортування.

Касове обслуговування – це сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки та видачі з клієнтських рахунків через касу банку готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законодавством.[5]

Операції з обслуговування готівково-грошового обороту клієнтів здійснюється через операційні каси банків. До складу операційних кас включаються прибуткові та видаткові каси. Прибуткові каси організують прийом готівкових коштів від клієнтів, що здійснюються за такими документами, як об’ява на внесення готівки та прибутковий касовий ордер. Комерційні банки здійснюють безготівкові розрахунки в господарському обороті України між підприємствами, фізичними особами шляхом перерахування грошових коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів. [14]

Згідно з Інструкцією касове обслуговування – це надання послуг з приймання, видачі та обміну готівки. Касові операції проводяться банками лише після одержання ліцензії Національного банку.

До касових операцій, які регламентуються Інструкцією [5], належать:

ü   Приймання готівки національної та іноземної валюти від клієнтів для зарахування на власні рахунки та рахунки інших юридичних і фізичних осіб або відповідний рахунок банку;

ü   Видача готівки національної та іноземної валюти клієнтам з їх рахунків за видатковими касовими документами через касу банку або із застосуванням платіжних карток з їх рахунків чи відповідного рахунку банку через його касу або банкомат;

ü   Прийняття від фізичних та юридичних осіб готівки національної та іноземної валюти для переказу і виплати отримувачу суму переказу в готівковій формі;

ü   Вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет) та надсилання їх на дослідження;

ü   Обмін клієнтам непридатних до обігу банкнот (монет) національної валюти на придатні.

Вимоги Інструкції щодо оформлення касових документів та оброблення, формування і пакування банкнот (монет), а також порядку здійснення операцій з готівкою між територіальними управліннями та банками поширюються на територіальні управління та Центральне сховище Національного банку.

Банки здійснюють касове обслуговування клієнтів на договірних засадах. Касове обслуговування банком клієнтів та оброблення готівки має здійснюватися в операційній касі. Структуру операційної каси та чисельність касових працівників, а також потребу встановлення банкоматів банк визначає самостійно. Банк самостійно визначає перелік касових операцій та інших послуг, які пропонуються клієнтам, якщо інше не регламентується законодавчими актами. [5]

Під час здійснення касових операцій банки мають забезпечувати:

• Визначення справжності та платіжності банкнот (монет);
• Обов’язкове приймання готівки на вимогу клієнта;
• Своєчасне повне оприбуткування готівки національної та іноземної валюти, що надійшла до каси банку, та зарахування її на зазначені клієнтами рахунки згідно з вимогами нормативно-правових актів;
• Своєчасну видачу клієнтам придатних до обігу банкнот (монет) національної та іноземної валюти;
• Обмін клієнтам не придатних до обігу банкнот (монет) національної валюти на придатні до обігу банкноти (монети) та вилучення сумнівних банкнот (монет) на дослідження, а також обмін монет на банкноти, банкноти на монети, банкнот (монет) одного номіналу на банкноти (монети) іншого номіналу;
• Документальне оформлення руху готівки національної та іноземної валюти в операційній касі;
• Своєчасне відображення касових операцій у бухгалтерському обліку;
• Належний внутрішній контроль за касовими операціями;
• Здавання готівки національної валюти до територіальних управлінь згідно із встановленими відповідним договором умовами;
• Створення безпечних умов роботи з готівкою та її зберігання;
• Задоволення потреб клієнтів у готівці;
• Систематичний аналіз стану надходжень і видачі готівки в національній валюті;
• Ідентифікацію клієнтів, які здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує 50 000 гривень або еквівалент цієї суми в іноземній валюті. [5]

Банки на підставі Інструкції та з урахуванням переліку операцій, що проводяться, мають розробити і затвердити внутрішні положення (інструкції) про організацію роботи щодо здійснення касових операцій, у яких слід визначити порядок:

-         роботи операційної каси в операційний та в післяопераційний час;

-         переміщення та передавання готівки і цінностей під відповідальність працівників банку, здійснення працівниками банку касових операцій з приймання та видачі готівки, у тому числі із застосуванням платіжних карток  через касу банку або банкомат;

-         роботи з банкоматами, контролю за касовими операціями;

-         підкріплення готівкою філій (відділень) та приймання від них готівки;

-         зведення операційної каси;

-         надання в оренду та зберігання цінностей клієнтів банку в індивідуальних сейфах, приймання від клієнтів цінностей на зберігання;

-         організації роботи відповідальних осіб у сховищі цінностей, їх кількість та посади;

-         приймання, видачі та зберігання готівки операційної каси та інших цінностей;

-         відкриття і закриття сховищ цінностей;

-         роботи депозитної системи, здавання під охорону та прийняття з під охорони сховищ цінностей і депозитних систем, а також зберігання ключів (дублікатів ключів) до них та ревізії цінностей тощо. [5]

Касові операції, визначені Інструкцією, здійснюються на підставі таких касових документів: заява на переказ готівки; прибутково-видатковий касовий ордер; заява на видачу готівки; прибутковий касовий ордер; видатковий касовий ордер; грошовий чек; рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі.

Інструкцією зазначені зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки. Бланки касових документів виготовлюються згідно з їх зразками друкарським способом або з використанням комп’ютерної техніки з відображенням обов’язкових реквізитів, передбачених Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовлюються лише друкарським способом. [5]

Банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати касові документи за касовими операціями, та визначає систему контролю за їх здійсненням.

Банк може приймати платежі готівкою за рахунками на сплату платежів (квартплата та комунальні послуги, телефонний зв’язок, кабельне телебачення, електроенергію, газ тощо), роздрукованими юридичною особою – отримувачем платежів. Такий документ має містити всі обов’язкові реквізити, які передбачені для виконання цих операцій.

Усі операції з приймання платежів готівкою та за відповідними рахунками мають фіксуватися в протоколі САБ або реєстрі у формі, яка не допускає зміни його змісту і є документом, що підтверджує виконання зазначених касових операцій.

У разі здійснення касових операцій протягом операційного часу відповідальний працівник банку на касових документах проставляє дату здійснення касової операції, а в післяопераційний час – поточну дату і час приймання документів або напис чи штамп «вечірня» або «післяопераційний час».

Виконані протягом операційного часу касові операції відображуються в бухгалтерському обліку в цей самий день, а в післяопераційний час – не пізніше наступного операційного дня.

Виправлення в касових документах реквізитів, а саме: номера рахунків, найменування клієнта, суми, прізвища, імені, по батькові отримувача (платника) не допускаються.[5]

Якщо прибутковий документ не заповнено або заповнено з порушенням вимог, що встановлені Інструкції, або якщо сума наявних коштів менша, ніж сума платежу, то клієнт додає потрібну суму готівки або операція не виконується, а документ і готівка повертаються платнику. Порядок анулювання операції та повернення платежу визначаються залежно від внутрішнього порядку банку.

Касова робота банків регулюється такою нормативно-правовою базою:

Таблиця 1.3.

Нормативно-правове регулювання касових операцій

ПАТКБ «Правекс-банк»

Продовження табл. 1.3. 

Продовження табл. 1.3.

1.3 Огляд літературних джерел з обліку, аналізу та аудиту касових операцій банку.

Вибрана тема дипломної роботи є дуже актуальною. Тому велика кількість літературних джерел розкриває облік касових операцій комерційних банків, значну увагу приділено характеристиці організації вітчизняними банками готівкових розрахунків, викладені теоретичні основи організації облікового процесу в банках, висвітлені методичні аспекти та практика аналізу та аудиту діяльності комерційних банків тощо.

Таблиця 1.4.\

Огляд літературних джерел з обліку, аналізу та аудиту

касових операцій банку 

Продовження табл. 1.4.

Продовженнятаблиці 1.4.

Продовження табл.1.4.

Продовження табл.1.4.

Продовження табл.1.4.

Продовження табл.1.4.

Дані літературні джерела були використані при написанні дипломної роботи. В них повністю та доступно була подана інформація щодо обліку, аналізу та аудику касових операцій в комерційних банках. Також, з допомогою цих підручників.

Розділ 2

ОБЛІК КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ

2.1. Організація обліку касових операцій 

Методологічно й організаційно бухгалтерський облік поділяється на фінансовий та управлінський. Отже, єдина система обліку включає дві певною мірою незалежні одна від одної, але взаємоузгоджені ланки, кожна з яких має важливе призначення і відіграє належну їй роль. Так, фінансовий облік надає своєчасну та значущу інформацію про фінансовий стан банку та результати його діяльності. Коло користувачів цієї інформації досить широке: керівництво банку, його службовці, дійсні чи потенційні інвестори і кредитори, регулятивні органи та інші. Окрім того, банк володіє значними грошовими коштами, які є, по суті, запасами банку. Це кошти в касах банку, залишки на кореспондентських рахунках в установах НБУ та інших банках, короткострокові інвестиції, які досить легко конвертувати в готівку. Ідеться про ключову характеристику балансу банку - ліквідність як здатність банку на вимогу виплатити кошти за депозитами та погасити строкові зобов'язання.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» функції розробки єдиних правил бухгалтерського обліку в банках покладено на НБУ. Бухгалтерський облік у банках — це система збору, виміру, обробки та передачі користувачам інформації про стан та рух власного капіталу банку, його майна, залученого капіталу, кредитів та інших активів, про витрати та прибутки, фінансові результати, необхідні для прийняття оптимальних рішень. Отже, банківський бухгалтерський облік це інформаційна система для управління статутною діяльністю банку.

Організація обліку касової роботи ПАТКБ «Правекс-Банк» регламентується Національним банком України за його «Інструкцією з організації емісійно-касової роботи в установах банків України» № І від 07. 07. 1994 р. та інструкцією № 337 від 14.08.03р «Інструкція про касові операції в банкках України»[5].

На першому етапі облікових робіт кожна господарська операція має бути документально оформлена. Лише на підставі бухгалтерських документів проводяться облікові записи за рахунками, відомостями, а в подальшому формуються показники звітності.

План рахунків бухгалтерського обліку банків України - це систематизований перелік  рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності. План рахунків розроблено відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і міжнародних стандартів та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та є обов'язковим для використання банками України. Інструкція про його застосування в бухгалтерському обліку банків України встановлює порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку, визначає характеристику і коротке призначення рахунків для відображення інформації за типовими операціями. За рахунками Плану рахунків відображаються операції, що визначені законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, відповідно до їх економічної суті.

Балансові рахунки в Плані рахунків класифікуються за типами контрагентів, характером операцій і ступенем ліквідності активів і зобов'язань. План рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій, суть якого полягає в обліку операцій в іноземній валюті за тими самими рахунками, що і операцій у гривні. Управлінський облік здійснюється за рахунками класу 8.Банки самостійно встановлюють внутрішні правила управлінського обліку. Аналітичний облік є складовою системи бухгалтерського обліку, що надає детальну інформацію про кожного контрагента та кожну операцію. Ведення аналітичного обліку забезпечується за допомогою аналітичних рахунків. Відкриття аналітичних рахунків передбачає наявність обов'язкових параметрів згідно з вимогами Національного банку України. Додаткова інформація, що необхідна для складання звітності та управління банком, забезпечується за допомогою додаткових параметрів, які визначаються банком самостійно.

У Плані рахунків наведені номери та найменування синтетичних рахунків II, III, IV порядків, що забезпечують запис інформації про наявність і рух активів, зобов'язань, капіталу та результати від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банків. Першою цифрою номера визначено клас рахунків.

План рахунків складається з дев'яти класів:

Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції.

Клас 2. Операції з клієнтами.

Клас 3. Операції з  цінними паперами та інші активи і зобов'язання.

Клас 4. Фінансові та капітальні інвестиції.

Клас 5. Капітал банку.

Клас 6. Доходи.

Клас 7. Витрати.

Клас 8. Управлінський облік.

Клас 9. Позабалансові рахунки.

Кожний клас розподілений на:

ü  рахунки II порядку (двозначні - розділ);

ü  рахунки III порядку (тризначні - група);

ü  рахунки IV порядку (чотиризначні - балансовий рахунок).

На практиці господарські операції на підставі даних первинних документів відображаються в облікових регістрах. Облікові регістри – це система таблиць певної форми, які призначені для групування, зведення й узагальнення даних, що відображені в первинних документах.

За характером запису облікових регістрів у регітрах синтетичного запису господарські операції групуються за економічним змістом на відповідних рахунках бухгалтерського обліку.

За ступенем деталізації записів у регстрах аналітичного обліку господарські операції відображаються на аналітичних рахунках, а у регістрах синтетичного обліку на рахунках синтетичного обліку.

Ведення облікових регістрів та контирування документів первинного облоіку здійснюються із застосуванням, щонайменше, коду класу рахунків і коду синтетичного рахунка.

Формування аналітичних даних здійснюється групуванням однакових за економічним змістом даних первинних документів у відомостях, підсумки з яких переносяться до відповідних журналів. Розріз аналітичної інформації у регітрах бухгалтерського обліку підприємством може розширюватися, змінюватися.

У випадку, коли потрібну аналітичну деталізацію показників за об’єктами обліку на окремих рахункахбезпосередньо у журналах забезпечити неможливо, дані первинних документів попередньо групуються у потрібному аналітичному розрізі, а підсумки з них записуються до журналів.

Аналітичні дані в облікових регістрах мають узгоджуватися з даними синтетичного обліку на останнє число місяця. Господарські операції відображаються в облікових регістрах під час надходження первинних документів або підсумками за місяць залежно від характеру та змісту операцій. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою та змістом. Підсумкові записи в журналах звіряються з даними первинних документів, які були підставою для записів, та з відомостями.

На документах, дані яких включено до облікових регівстрів, зазначають номери відповідних облікових регістрів і порядкові номери записів у них. За документами, дані яких відображено в облікових регістрах загальним підсумком, номер регістру і номер запису вказують на окремі аркуші, який додається до зброшурованих документів. В облікових регістрах, показники яких переносяться у Головну книгу або інші облікові регістри, роблять відповідну позначку про це у відповідному рядку регістру. В облікових регістрах підчистки і необумовлені виправлення тексту та цифрових даних заборонено.

У нашій країні нині застосовуються такі форми бухгалтерського обліку: меморіально-ордерна, журнально-ордерна, машинна. Назви цих форм визначаються основним регістром синтетичного обліку.

Обов'язковими регістрами синтетичного та аналітичного обліку в ПАТКБ «Правекс-Банк»:

• оборотно-сальдовий баланс;

• оборотна відомість (бухгалтерський журнал);

• відомість залишків на особових рахунках (перевірочна відомість);

• особові рахунки клієнтів та виписки з них;

• особові рахунки з обліку банківських операцій;

• касовий журнал;

• книги реєстра.

Обслуговування клієнтів банку здійснює операційна каса. До її складу можуть входити прибутково-видаткові каси, прибуткові каси, видаткові каси, каси для розміну грошей, вечірні каси банків на підприємствах та організаціях. Кількість операційних кас залежить від обсягу і характеру діяльності установи банку. Кабіни кожної каси розміщуються таким чином, щоби можна було візуально стежити за роботою касирів. Відводиться спеціальне приміщення-сховище для зберігання готівки грошей та цінностей.

Матеріально відповідальними особами за зберігання грошей та цінностей є керівник банку, контролер бухгалтера-касира і завідувач каси (старший бухгалтр-касир).

З кожним працівником каси укладається угода про повну матеріальну відповідальність (Додаток Д). Бухгалтери-касири операційних кас повинні мати зразки підписів керівників банку і контролера, уповноважених підписувати приходні та видаткові касові документи.

Приймання готівки в касу банку здійснюється на основі прибуткових документів, які виписуються в одному або в двох примірниках:

а) від підприємств, об'єднань, організацій, установ у сплату будь-яких платежів — за об'явами на внесення готівки (Додаток Ж) з видачею квитанції, а від громадян — також за об'явами або за прибутковими ордерами;

б) внески для зарахування на поточні рахунки різноманітних фондів — за об'явами на внесення готівки;

в) платежі від населення — за повідомленнями з видачею квитанції;

г) усі інші надходження грошей, в тому числі й від працівників банку,— за приходними касовими ордерами (Додаток З) з видачею підписаних бухгалтером-касиром їх копій з відбитком печатки касира.

Одержавши приходні документи, бухгалтер-касир зобов'язаний:

- перевірити наявність і тотожність підписів операційних працівників наявним у нього зразкам;

- звірити відповідність сум, зазначених у документі, цифрами і літерами;

- викликати особу, яка вносить гроші, і прийняти їх поаркушним перерахуванням.

"Якщо клієнт здає гроші до каси банку за кількома приходними документами для зарахування на різні рахунки, то бухгалтер-касир приймає гроші за кожним документом окремо.

При отриманні готівки на столі працівника каси не повинно бути ніяких інших грошей, крім тих, що приймаються від особи.

Після одержання грошей бухгалтер-касир звіряє суму, зазначену в приходному документі, зі сумою, фактично виявленою при рахуванні. При відповідності сум підписує об'яву, квитанцію і ордер до неї, ставить на квитанції печатку і видає її особі, яка внесла гроші. Ордер до об'яви працівник каси надсилає відповідальному працівнику, який веде касовий журнал, а об'яву залишає в себе .

Також у касах віділлення банку проводяться операції по купівлі-продажу іноземної валюти. З ціллю приведення до порядку проведення операцій купівлі-продажу готівкової іноземної валюти, бухгалтера-касири обмінних кас відділення працюють у відповідності з інструкцією про порядок організації і проведення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України  від 12.12.02 №502 із змінами, внесеними Постановою Правління НБУ від 23.12.2003 № 571 і Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ від 14.08.03 №337.

В касах банку у доступному для обзору клієнту місці повинна бути розміщена наступна інформація:

- копія розпорядження про встановлення курсу купівлі-продажу іноземної валюти;

- зміст валютно-обмінних операцій, які виконує каса:

1. купівля у фізичних осіб – резидентів та нерезидентів іноземної валюти за готівкову гривню;

2. продаж фізичним особам – резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривню;

3. зворотній обмін фізичним особам – нерезидентам невикористаної готівкової гривні на готівкову іноземну валюту;

4. купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту;

5. конвертація готівкової іноземної валюти однієї іноземної країни на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;

6. прийняття на інкасо банкнот іноземної держави та дорожніх чеків.

- повідомлення на українській та іноземній мовах про можливість виконати фізичним особам-нерезидентам зворотнього обміну невикористаних коштів у гривні на іноземну валюту лише при наявності у клієнта справки по формі №337, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.12.2002 №502.[5]

При проведенні в АРМ операції купівля\продаж іноземної валюти розрахунковий касовий документ – квитанція по формі 337-К формується автоматично. Проведення операції відображається в Реєстрі купленої\проданої іноземної валюти.

Післяопераційний контроль проводиться з метою контролю належного виконання співробітником, відповідальним за виконання операції купівлі\продажу іноземної валюти, своїх посадрвих обов’язків, а також виконання бухгалтером-касиром структурних підрозділів у відповідності з вимогами діючого законодавства і даного Порядку. Наступний контроль складається з щоденного контролю та внезапної ревізії.

Ревізії проводяться комісією в складі не менше 2 чоловік, уповноважених керівником Головного банку\філії для виконання перевірки касової роботи банку.

Щоденний контроль проводиться робітником департаменту неторгових операцій Головного банку\ підрозділу філіала, в обов’язки якого входить контроль за операціями купівлі-продажу іноземної валюти.

ПАТКБ «Правекс-Банк» приймає також на інкассо зношені та значно зношені банкноти іноземної валюти (долар США, Євро) і повертає клієнту придатні для обігу банкноти інозесної валюти після получення банком відповідного відшкодування за здані на інкассо банкноти. При проведенні даних операцій виконавці керуються «інструкцією №1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України», затвердженої постановою НБУ№129 від 07.07.1994р.

При прийомі зношених та значно зношених банкнот на інкассо у фізичних осіб бухгалтер-касир зобо’язаний: повідомити клієнту про процедуру прийняття банкнот на інкассо, про величину і порядок виплати комісійної винагороди; оформити договір на прийняття на інкассо зношених та значно зношених, та тих що вибули з обігу банкнот іноземної валюти (Додаток И);оформити валютний прибутковий позабалансовий ордер в 3 екземплярах на суму прийнятої на інкассо зношеної валюти.

Після внесення клієнтом грошових кошків іноземної валюти у касу потрібно внести відповідний запис у «Журнал реєстрації договорів про прийняття на інкасо зношених банкнот іноземної валюти» (Додаток К). Після получення відділенням повної компенсації за відправлену на інкассо іноземну валюту відділення банку повідомляє про це клієнта. При зверненні клієнта бухгалтер-касир оформляє Акт в 2-х екземплярах (Додаток Л) про виповнення зобов’язань до Договору прийняття на інкассо зношених банкнот іноземної валюти.

Загальний процент при внесенні банкнот іноземної валюти на інкассо складає 10% від суми внесеної клієнтом, мінімум 1 долар США чи 1 Євро. Але в Головному банку та його відділеннях працює система льготних тарифів. Льготний тариф – 5-7% застосовується у випадку, якщо готівка була внесена при наступних операціях:

1. внесення валюти для погашення кредиту чи процентів по ньому;
2. купівля дорожніх чеків і карточок Visa Travel Money, Cash Passport;
3. продаж депозитних чеків;
4. відправлення переказів у валюті по системі Western Union, «Правекс-Телеграф»;
5. внесення валюти на картковий чи поточний рахунок;
6. конвертація валюти.

Комісія по зношеним та значно зношеним банкнотам з Клієнта не знімається у випадку, якщо Клієнт вносить іноземну валюту на депозитний рахунок. У такому випадку до основного депозитного договору складається додаткова угода (Додаток М), основною умовою якої є заборона на дострокове розірвання основного договору депозитного вкладу. Якщо ж дострокове розірвання договору відбудеться з ініціативи Клієнта, то Клієнт зобов’язаний відшкодувати повну суму комісії на суму внесених зношених та значно зношених банкнот іноземної валюти за ставкою 10% (мінімум 1 долар США чи 1 Євро).

Контроль за дотриманням правил проведення операцій прийняття на інкассо банкнот іноземної валюти у фізичних осіб проводиться департаментом неторгових операцій Головного банка.

Бухгалтера-касири ведуть щоденні записи прийнятих і зданих грошових сум в окремій «Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)».

Наприкінці операційного дня на підставі прийнятих документів бухгалтер-касир складає Довідку касира приходної каси про суму прийнятих грошей та кількість документів, які надійшли до каси (Додаток Н) і звіряє суму за довідкою зі сумою прийнятих ним грошей. Довідка підписується бухгалтером-касиром, а зазначені в ній касові обіги звіряються з записами в касових журналах операційних працівників.

Отримані протягом операційного дня гроші працівник каси формує у визначеному порядку і разом з приходними документами та довідкою касира приходної каси здає завідувачу каси під розписку в «Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)».

Завідувач каси звіряє суму прийнятих грошей і кількість приходних документів з довідкою бухгалтера-касира і підписує довідку.

Гроші, що надійшли в приходні каси, можуть передаватися завідувачу протягом операційного дня декілька разів. Уся готівка, яка надійшла до закінчення операційного дня, повинна бути оприбуткована в касу і зарахована на відповідні рахунки балансу банку того ж робочого дня.

Гроші з кас установ банку видаються:

а) підприємствам, організаціям, установам — виключно за грошовими чеками затвердженої форми;

б) індивідуальним позичальникам, які одержують позики в банку, вкладникам і пенсіонерам — за видатковими касовими ордерами і видатковими ордерами, форма яких затверджена Національним банком України. В такому ж порядку оформляється видача грошей на витрати для утримання апарату управління та інші витрати — видача заробітної плати, премій та матеріальної допомоги, у підзвіт на відрядження і господарські витрати, погашення здійснених господарських, представницьких, канцелярських витрат без одержання авансу.

Видача пенсій або допомоги проводиться на підставі доручень пенсійного фонду без складання касового видаткового ордера.

Для здійснення видаткових операцій завідувач каси видає під звіт бухгалтерам-касирам необхідну суму. Бухгалтер-касир розписується про це в «Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)». Приймання повних і неповних пачок здійснюється за позначками на накладних з перевіркою за корінцями, а пачки з повними корінцями перераховуються поаркушно. Монета приймається за написами на ярликах, пакетах (тюбиках), а укладена на лотках — за кружками. Завідувач каси зобов'язаний перевірити наявність грошей, що шлися в обіговій (операційній) касі, та переконатися, що залишок з урахуванням виданих сум відповідає даним «Книги обліку готівки обігової (операційної) каси та інших цінностей банку» за рахунком № 100 «Банкноти та монети» та рахунок № 101 «Дорожні чеки» (у касі банку).

Представники підприємств подають операційним працівникам грошові чеки та інші документи на одержання готівки. Операційний працівник після їх перевірки видає особі, яка одержує гроші, для пред'явлення в касу контрольну марку від грошового чека або відривний талон від видаткового касового ордера.

Одержавши видатковий документ, бухгалтер-касир зобов'язаний:

- перевірити підписи посадових осіб банку та їх тотожність зразкам;

- порівняти суму, проставлену цифрами, і суму, що зазначена прописом;

- перевірити наявність розписки про одержання грошей на документі;

- перевірити наявність паспортних даних або іншого документа, що засвідчує особу одержувача грошей;

- перевірити дату заповнення грошового чека (заповнені грошові чеки дійсні протягом 10 календарних днів);

- викликати одержувача грошей за номером видаткового документа і запитати про суму грошей, що одержується;

- звірити номер контрольної марки або талона в касу з номером на видатковому документі та наклеїти контрольну марку або талон відповідно до чека або ордера;

- підготувати суму грошей і видати її одержувачу та підписати видатковий документ.

У момент видачі клієнтам грошей бухгалтерам-касирам забороняється обмінювати гроші одного номіналу на інший за вимогою одержувача.

При видачі грошових білетів в упаковці окремими корінцями або окремими аркушами працівник каси зобов'язаний їх перерахувати поаркушне. Це необхідно робити також у випадках вимоги одержувача на перерахування всіх виданих грошей. В цьому разі бухгалтер-касир не знімає з виданих пачок і мішків пломби, дашки та гарантійні шви.

На виявлені недостачі або надлишки складається «Акт про недостачі (надлишки) грошових білетів у пачках» у двох примірниках затвердженої форми. Сума недостачі відшкодовується одержувачу грошей і зараховується на рахунок винних бухгалтерів-касирів для подальшого стягнення, а надлишки оприбуткуються в касу і включаються до складу доходів банку. У кінці операційного дня бухгалтер-касир видаткової каси:

- звіряє суми прийнятих під звіт грошей, видаткових документів і залишок грошей;

- складає звітну довідку і підписує її ;

- наведені в довідці касові обіги звіряє з записами в касових журналах операційних працівників.

Бухгалтер-касир розписується в касовому журналі, а операційні працівники — у довідці.

Залишок грошей і видаткові касові документи разом із звітною довідкою бухгалтер-касир здає під розписку в «Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)» завідувачу каси, який, перевіривши довідку, підписує її і підшиває в документи дня.

Інкасацію здійснюють у відділеннях банків інкасатори-збирачі банків на основі «Доручень на інкасацію грошей», посвідчення особи і спеціального посвідчення на автомашину. Механізм інкасації полягає в обміні сумок з грошовою виручкою на порожні і виписувані підприємствами (організаціями), що здають гроші, до кожної сумки супровідної відомості у трьох примірниках. При цьому інкасатор-збирач не перераховує готівку грошей, а лише перевіряє кількість сумок і загальну суму виторгу за записами в накладній та копії супровідної відомості на кожну сумку, яку він приймає і розписується в тій, що залишається на відділенні (приміркик №2).

"Доставлені в банк сумки з готівкою інкасатор здає бухгалтеру-контролеру, який перевіряє відповідність записів у супровідних відомостях, реєструє належні до приймання від інкасаторів сумки (мішки) в «Журналі обліку прийнятих сумок і мішків з готівкою і порожніх сумок» у двох примірниках і в міру реєстрації передає накладні (супровідні відомості) касирові.

Про загальну кількість прийнятих за всіма маршрутами сумок (мішків) з готівкою і порожніх сумок складається «Довідка про прийняті вечірньою касою сумки (мішки) з готівкою і порожні сумки», яка разом з першими примірниками журналів обліку прийнятих сумок і мішків з готівкою та порожніх сумок зберігається в окремій папці.

Готівка обігової (операційної) каси та інші цінності повинні зберігатися в грошових сховищах — спеціально обладнаних охоронною сигналізацією коморах, а в них — у вогнетривких сейфах під відповідальність керівника, контролера бухгалтерів-касирів і завідувача каси банку.

Ключі від грошових сховищ повинні знаходитися: перший ключ — у завідувача каси; другий — у керівника банку; третій — у контролера бухгалтерів-касирів.

При розміщенні у декількох сховищах, на стелажах (полицях) цінностей одного і того ж виду або грошових білетів чи монети одного і того ж номіналу по кожному такому сховищу, стелажу (полиці) складається «Опис цінностей» за встановленою формою із зазначенням у ньому дати і суми фактичного вкладення.

Усі бланки суворої звітності (чекові та вкладні книжки, трудові та вкладені у них квитанційні книжки, акції, облігації, сертифікати, векселі тощо) обліковуються на відповідних позабалансових рахунках як у книжках, так і в окремих аркушах.

Бланки суворої звітності, що знаходяться в грошовому сховищі, обліковуються за їх видами в «Книзі обліку залишків бланків суворої звітності».

Видача цінностей із грошових сховищ здійснюється під розписку в «Книзі обліку видачі з комори та інших грошових сховищ грошових білетів та інших цінностей для обробки, контрольного перерахування, ревізії та повернення у сховище», записи в якій проводяться за видами цінностей, а грошових білетів з резервних фондів, крім того,— за номіналом.

Прийняті грошові білети, монети й інші цінності в грошових сховищах обліковуються в «Книзі обліку готівки обігової (операційної) каси й інших цінностей» та «Книзі обліку грошей у резервних фондах». Ці книги заповнює завідувач каси. Стелажі (полиці), візки, сейфи і металеві шафи, незалежно від наявності в них цінностей, повинні бути замкнені на ключ.

Ревізія грошових білетів, монети та інших цінностей, які знаходяться в грошових сховищах і касах установ банків, а також перевірка стану їх зберігання виконується: не менше одного разу на півріччя; станом на 1 січня; при зміні керівника, контролера бухгалтерів-касирів або завідувача каси; при зміні службових осіб, відповідальних за збереження цінностей; валютних цінностей - щомісяця; в усіх інших випадках — за розпорядженням загальних зборів акціонерів, Національного банку України тощо.

Ревізія проводиться раптово, з перевіркою всіх цінностей, за станом на одну й ту ж дату і в такій послідовності, яка б виключала можливість приховування розкрадання чи недостачі грошей і цінностей. Вона не повинна порушувати звичайного ходу операцій установ банку.

Грошові білети, монети та інші цінності перераховуються повністю; контрольне перераховування здійснюється особисто керівником ревізії.

Після перерахування грошових білетів, монети та інших цінностей, які знаходяться в грошових сховищах, ревізуючі звіряють виявлені цінності з даними книг обліку готівки обігової (операційної) каси й інших цінностей, обліку грошей у фондах та наявності іноземної валюти та платіжних документів у іноземній валюті, щоденного балансу, аналітичного обліку і, крім того, перевіряють, чи всі вилучені для ревізії цінності повернені до грошового сховища.

Про проведену ревізію цінностей складається акт за підписами всіх працівників, які брали участь у ревізії, і службових осіб, відповідальних за збереження цінностей.

2.2. Аналітичний і синтетичний облік касових операцій

Основу обліку в банках становить підсистема синтетичного обліку. Він здійснюється без деталізації в грошовому вираженні і дає загальне уявлення про виконані операції та зміни в балансі банку. Матеріалами синтетичного обліку є щоденний баланс, касові журнали, зведені оборотно-сальдові відомості. Щоденний баланс і оборотно-сальдові відомості формуються в автоматичному режимі. Касовий журнал складається на персональному комп’ютері (ПК) окремо за прибутком і видатком каси з підрахунком проміжних сум за рахунками, що кореспондують із рахунком каси, та загальної суми журналу в цілому. Касові журнали друкуються до закриття каси і використовуються для звірки касових оборотів. Оборотно-сальдові відомості щоденно складаються за виконавцями, а також за особовими рахунками з підбиттям підсумків за кожним балансовим рахунком, що може слугувати відомістю перевірки.

Облік найважливіших прибутково-видаткових касових операцій на бухгалтерських рахунках відображається за рахунком 100 «Банкноти та монети» у такий спосіб (таблиця 2.1.):

Таблиця 2.1.

Бухгалтерські проводки прибутково-видаткових касових операцій    в касі ПАТКБ «Правекс-банк»

Продовження табл.2.1

Продовження табл.2.1

Облік найважливіших прибутково-видаткових касових операцій на бухгалтерських рахунках відображається за рахунком № 100 «Банкноти та монети».

У бухгалтерії банку операції з інкасації готівки відображають на відповідних балансових рахунках.

У квитанції 337-К при проведенні купівлі іноземної валюти вказуються реквізити необхідні для бухгалтерського обліку:

Надходження суми купленої іноземної валюти (із зазначенням гривневого еквівалента по курсу НБУ)

Дт.1001(1002) – Кт.3800.К.1,

символ каси у проводці – 250

Призначення платежу у відповідній проводці (приклад): Купівля 10 доларів США за курсом 7.65, видано 76.50 грн.

Видаток суми по комерційному курсу купівлі:

Дт.3801.К.ХХХ1 – Кт. 1001 (1002)

Символ каси в проводкі – 56

Призначення платежу в проводкі (приклад): Купівля 10 доларів США за курсом 7.65.

2. При проведенні продажу іноземної валюти оформляється квитанція по формі 337-К з вказаними в ній даними для бухгалтерського обліку:

Видаток на суму проданої іноземної валюти (з вказаним гривневим еквівалентом по курсу НБУ)

Дт. 3800.К.1 – Кт. 1001 (1002), символ каси в проводці – 350.

Призначення платежу в проводкі (приклад): Продаж 100 доларів США за курсом 7.90, отримано 790.00 грн.

Приход гривні в сумі еквівалента проданої валюти по комерційному курсу продажу:

Дт. 1001 (1002) – Кт. 3801.К.ХХХ1

Символ каси в проводкі – 30

Призначення платежу в проводкі (приклад): Продаж 100 доларів США за курсом 7.90.

Бухгалтерський облік готівки між банком і його філіями (відділеннями) та між філіями (відділеннями) одного банку банк визначає самостійно з урахуванням його облікової політики. При здійсненні розрахунків в бухгалтерській моделі використовують рахунки 3906 А «Дебіторська заборгованість за операції з готівкою між філіями банку» та 3907 П «Кредиторська заборгованість за операції з готівкою між ффіліями банку».

Важливим аспектом в обліковій системі є правильність та достовірність відображення в обліку внутрішньобанківських операцій з використанням готівки. Перелік операцій та кореспонденцію бухгалтерських рахунків відображено в таблиці 2.2.

Контроль за порядком проведення касових операцій та достовірністю відображення їх в бухгалтерському обліку здійснює служба внутрішнього аудиту, яка систематично проводить  аудиторські процедури з метою усунення виявлених недоліків та надання кваліфікованих рекомендацій щодо вдосконалення касової роботи банку.

Процедури аналітичного обліку забезпечують відображення банківської операції дуже деталізовано: зазначається дата проведення операції, вид документа, за яким вона проведена, номер кореспондуючого рахунка, сума. Зазначений ступінь деталізації зберігається щодо банківських особових рахунків, які визнано основною формою аналітичного обліку. Особові рахунки клієнтів ведуться у двох примірниках. Другий примірник (виписка) щодня передається клієнтові. (В угоді на розрахунково-касове обслуговування, що її укладають клієнти з банком, можуть визначатися інші терміни подачі виписок).

До засобів аналітичного обліку, крім особових рахунків, належать штафелі (спрощена форма особового рахунка, застосовувана для позабалансових рахунків), а також картотеки документів, операційні журнали.

Таблиця 2.2.

Бухгалтерський облік внутрішньогосподарських та інших операцій ПАТКБ «Правекс-банк» з використанням готівки

Продовження таблиці 2.2.

Продовження табл. 2.2

Аналітичний облік ведеться згідно з первинними документами. Отже, банки мають змогу контролювати операції як за змістом, так і за формою. Дані аналітичного обліку є також базою для економічного аналізу. Саме вони використовуються для групування за балансовими рахунками тієї інформації, яка далі подається у фінансовій звітності. Зауважимо, що починаючи з січня 1998 року в обліковій політиці банку кардинально змінилися підходи до аналітичного обліку, про що йтиметься далі. Неодмінною умовою отримання вірогідної бухгалтерської інформації є перевірка взаємної відповідності даних кожного з видів обліку.

Особові рахунки клієнтів є регістрами аналітичного обліку, що містять записи операцій, які здійснено протягом операційного дня. Особові рахунки та виписки з них мають такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунка; дата здійснення останньої (попередньої) операції; дата здійснення поточної операції; код МФО банку, в якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код МФО банку-кореспондента; номер рахунка кореспондента; умовне позначення документа; номер документа; сума операції; сума оборотів за дебетом та кредитом рахунка; сума вихідного залишку.

Порядок відкриття особових (аналітичних) рахунків для накопичення інформації з обліку господарської діяльності банку, доходів, витрат, формування капіталу, результату діяльності тощо визначається банком самостійно. Відкриття всіх рахунків реєструється в книзі реєстрації відкритих рахунків.

"Виписка з особового рахунка клієнта передбачається для видачі або відсилання клієнту. Виписки з особових рахунків, що роздруковуються з використанням обчислювальної техніки, надаються клієнтам без штампів і підписів працівників банку. Якщо з будь-яких причин ведення рахунка здійснювалося вручну або на машині, крім ЕОМ, виписка, що видається клієнту, оформлюється підписом та штампом відповідальної особи.

Порядок надання виписок із особових рахунків клієнтів обумовлюється договором на розрахунково-касове обслуговування, що укладається між банком і клієнтом за відкриття рахунка, але не рідше одного разу на місяць станом на перше число місяця, наступного за звітним

Оборотна відомість (бухгалтерський журнал) є регістром синтетичного обліку, відображає накопичені дебетові та кредитові обороти за певний період, її складають за балансовими та позабалансовими рахунками в розрізі рахунків четвертого порядку з проміжними підсумками щодо рахунків третього і другого порядку. Відомість (журнал) перевіряють і підписують керівник і головний бухгалтер або особи, ними вповноважені.

Вимоги щодо формування щоденного оборотно-сальдового балансу визначені „Положенням про бухгалтерський облік та звітність у банківських установах України", затвердженим постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 р. за № 566.

Суми, що відображені на рахунках аналітичного обліку, мають відповідати сумам, що відображені за рахунками синтетичного обліку. Аналітичний облік ведеться на підставі первинних документів. Отже, банки мають змогу контролювати операції як за змістом, так і за формою. Крім того, дані аналітичного обліку становлять базу економічного аналізу та використовуються для, складання фінансової звітності.

2.3. Звітність банку

Завершальним етапом облікового циклу фінансового бухгалтерського обліку є процес складання та подання фінансової звітності. Вона складається як для потреб менеджменту, так і для зовнішніх користувачів. Звітність – це система взаємопов’язаних узагальнених показників, що відображають фінансово-господарський стан банку та результати його діяльності за звітний період. Звітність скаладають на підставі даних рахунків банківського обліку. Завдяки банківській звітності здійснюються управління активами та пасивами банку.

У звітності подають інформацію, яка є суттєвою та своєчасною для користувачів. Агрегують цю інформацію, виходячи з принципів безперервності, нарахування, обачності, превалювання суті над формою та інших принципів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Як правило, звітність подають у формі таблиць, які містять показники діяльності банку. Якісні характеристики визначають ступінь корисності інформації, що містять фінансові звіти. Банківська звітність містить інформацію, яка відповідає таким вимогам:

-         зрозумілість - має бути зрозумілою користувачам;

-         доречність – здатність інформації впливати на рішення , що приймаються;

-         достовірність – інформація не містить помилок та відхилень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності;

-         порівняльність – надання користувачас можливості зіставляти фінансові звіти банку за різні періоди та фінансові звіти різних банків.

Саме така інформація сприятиме прийняттю правильних економічних рішень шляхом оцінок минулих, теперішніх та майбутніх подій, ідтвердження коригування їх оцінок, зроблених у минулому.

За звітним періодом фінансові звіти, що складають банки, поділяються на щоденну, місячну, квартальну та річну звітність (таблиця.2.4.)

Таблиця 2.4.

Класифікація та склад фінансової звітності

за звітним періодом

Щоденна, місячна і квартальна звітність є проміжною і складається наростаючим підсумком з початку року. Баланс банку складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Щомісячна фінансова звітність включає дві форми: баланс і звіт про прибутки та збитки. Щомісчний і щоденний баланси складаються за однаковим форматом.

Квартальна звітність включає такі три форми: балансовий звіт, звіт про фінансові результати; примітка «Зобов’язання банку, які обліковуються на позабалансових рахунках».

Найбільш вичерпною та змістовною є річна фінансова звітність, яка подається у повному комплекті: балансовий звіт, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки (їх усього 32). Слід зауважити, що левова частка суттєвої та детальної фінансової інформації щодо банку розкривається в примітках. За відсутності доступу до такої інформації об’єктивна та правдива оцінка фінансового стану і результатів діяльності банку неможлива.

Для зовнішніх користувачів доступна тільки квартальна та річна фінансова звітність. Банки зобов’язані оприлюднювати річну та квартальну фінансову звітністьтакі публікації дають змогу громадськості певною мірою контролювати банки. Квартальна фінансова звітність підлягає публікації протягом місяця, наступного за звітним кварталом. Річний фінансовий звіт банк мусить оприлюднити протягом пяти місяців після закінчення звітного року разом з аудиторським висновком стосовно її достовірності.

Річна банківська звітність підлягає обов’язковій аудиторській перевірці та підтвердженню незалежним аудитором. Аудитор викладає свою думку тільки щодо того, чи повною мірою фінансовий звіти та примітки до них відображають фінансовий стан і результати діяльності банку. Наявність аудиторського підтвердження фінансової звітності банку дає зовнішнім користувачам додаткові гарантії щодо її правдивості.

Найбільш наочно процес складання фінансової звітності простежується за підсумкового узагальнення облікових даних у річному фінансовому звіті.

Процес підготовки до складання та безпосереднє складання форм фінансових звітів включає кілька етапів:

1. Закриття рахунків доходів і витрат банку.
2. Визначення чистого фінансового результату діяльності банку за звітний період.
3. Підтвердження залишків на рахунках активів, зобов’язань та капіталу через їх інвентаризацію.
4. Внесення коригувань за наслідками інвентаризації.
5. Складання звіту про фінансові результати, балансу та інших форм фінансової звітності.
6. Коригування показників звітності та формування приміток щодо подій після дати балансу.
7. Перевірка узгодженості показників звітності.

Річна фінансова звітність банку складається на підставі даних бухгалтерського обліку банку з урахуванням коригувальних проведень за рік. Банки – юридичні особи складають консолідовану річну фінансову звітність. Порядок складання та надання звітності філіями, відділення визначається банком самостійно.

Річна фінансова звітність складається у тисячах гривень. Інформація у річних фінансових звітах подається порівняно з попереднім роком.

Усі перелічені елементи методу банківського обліку органічно пов’язані між собою, перебувають у безперервній взаємодії.

Завдяки застосуванню методологічного інструментарію банківського обліку стає можливим суцільне взаємопов’язане та об’єктивне відображення й економічне узагальнення в грошовій оцінці об’єктів банківського обліку, що має визначальний вплив на процес управління банківською установою та перспективи її подальшого розвитку.

Як уже зазначалося, основною метою складання фінансових звітів є надання користувачам для прийняття економічних рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та грошові потоки банку.

Повна фінансова звітність банку включає:

-         балансовий звіт;

-         звіт про фінансові результати;

-         звіт про рух грошових коштів;

-         звіт про власний капітал;

-         примітки до фінансових звітів.

Жоден із перелічених звітів окремо не може надати всієї потрібної користувачам інформації, а тому всі компоненти фінансової звітності слід інтерпретувати та аналізувати у комплексі.

Насамперед фінансові звіти мають правдиво відображати фінансову інформацію щодо банку. Необхідною умовою правдивого відображення діяльності банку є подання інформації у певному форматі та за показниками, які забезпечують якісні характеристики фінансових звітів.

Основні вимоги щодо форм фінансової звітності банку такі:

• Ø відповідність національним та міжнародним стандартам з бухгалтерського обліку;
• Ø складання на підставі даних бухгалтерського обліку;
• Ø оптимальність за кількістю і складом показників, що відображаються у фінансових звітах;
• Ø розкриття кількісних та якісних характеристик господарського факту, явища чи процесу, які відображаються у фінансовому звіті;
• Ø зручність форм фінансової звітності для заповнення, розроблення та створення програм електронної обробки інформації.

Як уже зазначалося, метою складання балансу є надання користувачам інформації про фінансовий стан банку. Баланс дає можливість визначити склад, структуру та ліквідність активів банку, наявність власного та залученого капіталу. На підставі даних балансу можна обчислити сукупність економічних показників та фінансових коефіцієнтів, які використовують для оцінювання фінансової стійкості банку, а також управління банківськими ризиками.

На відміну від підприємств банки складають баланс щоденно. Це означає, що в системі бухгалтерського обліку в банку кожного дня здійснюється реєстрація та оприлюднення економічної інформації про всі господарські операції, які мали місце протягом дня. Збір та опрацювання економічної інформації про господарські операції в системі бухгалтерського обліку називають обліковим циклом.

У банках опрацювання облікової інформації здійснюється майже повністю в автоматизованому режимі з використанням комп’ютерних технологій. Базовою підсистемою автоматизованої банківської системи є підсистема «Операційний день банку» (ОДБ), упровадження якої для всіх установ банків є обов’язковою. За допомогою інтегрованої комплексної підсистеми ОДБ здійснюється:

- реєстрація усіх господарських операцій у системі рахунків бухгалтерського обліку;

- опрацювання бухгалтерської економічної інформації про наслідки цих операцій;

- їх відображення в аналітичних особових рахунках;

- узагальнення і відображення в синтетичних бухгалтерських регістрах;

- складання форм фінансової звітності.

Технологія складання балансу включає кілька етапів і є незмінною. Особливість місячного, квартального та річного балансів полягає в тому, що вони складаються на підставі бухгалтерських принципів: принципу нарахування та відповідності доходів і витрат, а також принципу обачності. Такий підхід передбачає здійснення в останній робочий день місяця, кварталу, року відповідно до встановлених обліковою політикою банку термінів таких регулювальних бухгалтерських проведень:

• нарахування процентних доходів за наданими кредитами, цінними паперами у портфелі банку;
• нарахування процентних витрат за залученими депозитами та отриманими кредитами;
• накопичення амортизаційних відрахувань, пов’язаних з використанням основних засобів та нематеріальних активів;
• відрахування в резерв на покриття втрат від кредитів та під знецінення цінних паперів;
• амортизація суми доходів та витрат майбутніх періодів;
• амортизація суми неамортизованого дисконту чи премії за цінними паперами в портфелі банку тощо.

Специфічною ознакою регулювальних проведень є те, що вони здійснюються на підставі виконаних за встановленою формою розрахунків певних сум.

Розглянемо процес складання балансу на прикладі складання квартального балансу ПАТКБ «Правекс банк» за 31 березня 2010 року.

Після реєстрації даних про здійснені банком господарські операції, що наведені в первинних документах у підсистемі ОДБ, та здійснення регулювальних проведень, відбувається їх відображення в регістрах аналітичного обліку та узагальнення шляхом складання оборотно-сальдової та сальдової відомості.

В оборотно-сальдовій відомості наведено окремо дебетові та кредитові обороти за всіма бухгалтерськими рахунками за 31 березня 2010 року, а також показано залишки за рахунками на кінець дня 31 березня 2010 року.

Залишки за активними рахунками на кінець дня 31 березня обчислюються за такою методикою:

Дебетові залишки за рахунками на початок 31 березня + Дебетові обороти за рахунками за 31 березня – Кредитові обороти за рахунками за 31 березня.

Залишки за пасивними рахунками обчислюються за формулою:

Кредитові залишки за рахунками на початок дня 31 березня + Кредитові обороти за рахунками за 31 березня – Дебетові обороти за рахунками за 31 березня

У відомості передбачено підрахування проміжних підсумків за класами рахунків. Сальдова відомість є фрагментом оборотно-сальдової відомості. На відміну від оборотно-сальдової відомості вона показує тільки залишки за бухгалтерськими рахунками на кінець дня. Отже, на кінець дня 31 березня 2010 року маємо такі залишки за рахунками, що діють у ПАТКБ «Правекс-банк» (Додаток П).

Наявність рівності сальдо дебетових (126 022 грн) та кредитових (126 022грн) рахунків у відомості свідчить, що всі операції, які здійснені в банку протягом дня, зареєстровані в обліковій системі та правильно відображені за бухгалтерськими рахунками.

Далі на підставі даних відомості відбувається складання щоденного балансу, який складається відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України. Баланс має три частини:

-         баланс активів та зобов’язань і капіталу;

-         доходи та витрати;

-         позабалансові рахунки.

Перегрупування рахунків проводиться відповідно до елемнтів балансу, а саме: активи; зобов’язання та власний капітал. У межах елементів балансу бухгалтерські рахунки об’єднують відповідно до структурних одиниць плану рахунків: за класами, розділами, групами.

У балансі банку передбачено проміжні підрахунки відповідно до видів активів, зобов’язань та джерел власного капіталу, які обліковуються окремо за кожною групою, розділом та класом рахунків, а також підбиття загальних підсумків за елементами балансу: активи, забав’язання та капітал. Особливістю балансу є рівність підсумкових сум активу та пасиву, тобто підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу (А = З + К).

Кожна стаття балансового звіту – це агрегований об’єкт фінансового обліку. Виокремлення статей у балансовому звіті підпорядковане вимогам МСБО-30 «Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установах» і насамперед залежить від суттєвості інформації, яка необхідна користувачам для прийняття економічних рішень. Сума статті обчислюється шляхом  об’єднання певних бухгалтерських рахунків четвертого порядку, які відображені у щоденному балансі, за ознакою їх економічного змісту, відповідно до вимог стандартів з бухгалтерського обліку.

Розглянемо приклад річного балансового звіту ПАТКБ «Правекс-Банк», складеного на підставі щоденного балансу. (Додаток А).

Потрібно звернути увагу, що у річному балансовому звіті залишки за статтями показують за два звітні періоди: поточний та попередній.

В узагальненому вигляді техніка розрахунку суми кожної статті балансового звіту подана в таблиці «Кореляція статтей балансового звіту з рахунками плану рахунків». Розкриття економічного змісту інформації щодо окремих статтей балансу надається у примітках, які включені до компонентів річного фінансового звіту банку.

На відміну від балансу, метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності банку за відповідний період.

Звіт про фінансові результати включає такі дані станом на кінець поточного періоду (кварталу, року) за наростаючим підсумком за поточний фінансовий рік до дати звітності та порівняльні дані станом на кінець зіставленого періоду (кварталу, року) попереднього фінансового року.

У звіті статті доходів і витрат формують за їх характером та основними видами доходів і витрат. Цей звіт не включає інформації про доходи і витрати за внутрішньосистемними розрахунками.

В основу побудови структури звіту покладені такі принципи:

1) класифікація господарської діяльності на звичайну та надзвичайну;

2) обчислення проміжного фінансового результату на базі класифікації доходів і витрат за їх типами та видами діяльності банку;

3) розподіл витрат на прямі та непрямі.

Отже головна мета звіту про фінансові результати – продемонструвати менеджерам та зовнішнім користувачам, які доходи отримав банк та які він мав витрати за певний звітний період. Зазначений звіт стосується лише певного періоду. Банки складають звіти про фінансові результати за такі звітні періоди: місяць, квартал, рік.

Місячні і квартальні звіти є проміжними, а річний Звіт про фінансові результати – кінцевим. Він демонтрує остаточно одержаний банком за рік фінансовий результат від діяльності: чистий прибуток чи збиток. Методика складання місячного звіту має певні відмінності від методики складання квартального та річного звіту про фінансові результати.

Місячний звіт про прибутки та збитки складається на базі даних оборотно-сальдової відомості (сальдової відомості) за рахунками третього порядку (групами рахунків), які входять до складу бухгалтерських рахунків шостого та сьомого класів. Рахунки доходів та витрат закриваються тільки один раз на рік в останній робочий день року. Протягом року в проміжних звітах про фінансові результати визначений поточний чистий прибуток (збиток) звітного періоду відображається наростаючим підсумком з початку року на тимчасовому рахунку «Поточний фінансовий результат».

Розглянемо приклад місячного звіту про прибутки та збитки ПАТКБ «Правекс-Банк», складеного за даними сальдової відомості (Додаток Р).

Квартальний та річний звіти про фінансові результати складаються за методом послідовного розрахунку фінансового результату за звітний період. Згідно з цим методом у формі квартального та річного звітів передбачено послідовне зіставлення їх статей з метою визначення проміжних показників фінансового результату. Це досягається використанням класифікації доходів і витрат за їх типами та видами діяльності банку. Кожна стаття розраховується через об’єднання залишків за певними рахунками доходів (шостого класу) і витрат (сьомого класу). Для правильного тлумачення впливу проміжних фінансових результатів на кінцевий фінансовий результат потрібно уважно вивчити методику їх розрахунку.

Розглянемо докладніше структуру річного звіту про фінансові результати, складеного за згаданою методикою (Додаток Б).

Процес розрахунку чистого прибутку\збитку звітного періоду можна поділити на такі етапи:

- перший етап — розрахунок валового прибутку (збитку);

- другий етап — розрахунок прибутку (збитку) від здійснених банком операцій;

- третій етап — розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності банку до оподаткування;

- четвертий етап — розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності;

- п’ятий етап — визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Банки, що створені у формі відкритих акціонерних товариств, зазначають у річній та консолідованій звітності показники чистого прибутку та скоригованого чистого прибутку за одні просту акцію.

Метою складання Звіту про рух грошових коштів (Додаток В) є надання користувачам фінансових звітів підстав для оцінки спроможності банку генерувати грошові кошти, а також його потреби в них. Від підтримки банком позитивного рівня грошових коштів залежить перспектива його розвитку.

Звіт про рух грошових коштів відображає джерела отриманих банком готівкових та безготівкових коштів та напрям їх використання у звітному періоді, а також рух грошових коштів за звітний період залежно від виду діяльності (операційна, інвестиційна, фінансова). Результат змін у русі грошових коштів у процесі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності має відповідати змінам у грошових коштах та їх еквівалентах у звітному періоді.

Для визначення обсягу руху грошових коштів застосовують прямий та непрямий методи. Прямий метод вимагає постійного накопичення даних про обороти грошових коштів за статтями, узагальнення потрібних показників в аналітичному обліку. Непрямий метод грунтується на максимальному використанні вже підготовлених показників балансу та звіту про фінансові результати та мінімальній потребі використання даних безпосередньо з первинних документів, регістрів і рахунків бухгалтерського обліку. Банк самостійно обирає метод складання звіту (прямий або непрямий).

За всіма рахунками береться різниця між залишками на кінець і початок періоду. Ураховуючи, що початком періоду є 1 січня кожного року, сума залишків на початок періоду за шостим класом «Доходи» та сьомим «Витрати» дорівнює нулю.

За принципом повноти висвітлення фінансова звітність повин­на містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на управлінські рішення.

Звіт про власний капітал (Додаток С)– це фінансовий звіт, який відображає зміни та рух капіталу за звітний рік. Метою складання Звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Банк, що створений у формі товариства з обмеженою відповідальністю, і кооперативний банк зазначають зміни у Звіті про власний капітал за тими рахунками, за якими здійснює облік операцій з власним капіталом банк, створений у формі акціонерного товариства. [9]

Примітки до звітів складаються на підставі синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку та є невід’ємною складовою фінансової звітності. У примітках розкривають інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

У примітках до річної (консолідованої) фінансової звітності банки акції або боргові цінні папери яких відкрито продаються та купуються, а також банки, які перебувають у процесі випуску акцій або боргових цінних паперів на відкритий ринок цінних паперів, розкривають інформацію за сегментами діяльності та географічними сегментами. Основою для визначення сегментів є внутрішня організаційна структура та система внутрішньої звітності.

У примітках розкривають інформацію про склад активів та пасивів, доходів і витрат, позабалансових зобов’язань, операцій з довірчого управління, а також основні принципи і методи облікової політики банку та її зміни протягом звітного періоду, інша інформація, розкриття якої вимагають національні стандарти бухгалтерського обліку та міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.

Усі форми фінансової звітності підписують керівник та головний бухгалтер банку. Керівництво банку несе відповідальність за перекручення фінансової звітності, порушення строків її подання та оприлюднення, а також її оприлюднення в неповному обсязі.

Розділ 3

АНАЛІЗ КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ

3.1 Теоретико-методичні аспекти аналізу касових операцій ПАТКБ «Правекс-Банк»

Економі́чний ана́ліз — це взаємопов’язані й взаємозумовлені методи вивчення і наукового дослідження певних явищ, процесів, дій, результатів. У економіці застосовується з метою виявлення закономірностей і тенденцій розвитку економічних процесів, встановлення та оцінки основних факторів, що позитивно чи негативно впливають на показники ефективності. За допомогою економічного аналізу виявляють невикористані резерви поліпшення показників діяльності окремих галузей, об’єднань, підприємств. Результати економічного аналізу використовують для прогнозування і переспективного планування економічних процесів, а також для розробки програм і рекомендацій подальшого ефективного розвитку, прибуткової діяльності.

Однією з головних функцій комерційного банку є касове обслуговування клієнтів. Банки приймають від своїх клієнтів готівкові кошти та зараховують їх на поточні рахунки, видають готівкові кошти на вимогу клієнтів, забезпечують зберігання довірених йому коштів.

Для того щоб забезпечити безперервне касове обслуговування своїх клієнтів та мати можливість управляти своєю касовою готівкою, банки повинні прогнозувати готівковий грошовий обіг, який проходить через їх каси, та здійснювати повсякденний контроль за цим оборотом.

Прогноз визначає розмір та джерела надходження готівкових грошей у каси банку, розмір та цільове використання готівкових грошей з кас банку, розмір випуску грошей або їх вилучення з обігу в цілому по країні, області, містам, районам.

Зміст банківського  аналізу полягає у підготовці матеріалів для прий­няття своєчасних управлінських рішень з поточної чи прогнозної діяльності ко­мерційного банку. Такий звіт можна скласти за результатами оцінки діяльності об'єкту управління шляхом виміру впливу факторів на його відхилення від зада­них параметрів, встановлення причин відхилень і виявлення резервів.

У традиційному розумінні    аналіз діяльності банків — це комплексне вивчення комерційної або іншої діяльності окремих банків, їх угруповань або банківської системи в цілому.

Значення аналізу касових операцій обумовлено місцем цих операцій у діяльності банків, а саме:

• касові операції виконуються не тільки як окремі операції, вони також супроводжують активні та пасивні операції;
• o проведення цих операцій сприяє залученню найдешевших ресурсів;
• o доходи від касових операцій є стабільнішими, ніж доходи від активних операцій.

Метою аналізу касових операцій є визначення напрямів розширення кола послуг, підвищення конкурентоспроможності банку на ринку й отримання додаткових джерел доходів.

До змісту аналізу касових операцій входять:

• o аналіз обсягів, структури і динаміки і касових операцій;
• o аналіз конкурентоспроможності банку на ринку щодо касового обслуговування клієнтів;
• o аналіз результатів здійснення касового обслуговування.

Аналізуючи касове обслуговування, потрібно використовувати такі групи інформаційних джерел:

• o законодавчі та нормативні документи щодо загальної банківської діяльності;
• o законодавчі та нормативні документи з питань касових операцій;
• o внутрішньобанківські документи з питань організації бухгалтерського обліку, організації документообігу;
• o форми статистичної та бухгалтерської звітності, які використовуються у процесі аналізу загальної банківської діяльності;
• o форми статистичної та фінансової звітності щодо касових операцій;
• o дані аналітичного обліку  касових операцій;
• o дані аналітичного обліку доходів та витрат;
• o договори на касове обслуговування;
• o договори на встановлення і використання програмного забезпечення системи «Клієнт-Банк»;
• o внутрішньобанківські документи щодо структурних підрозділів, які здійснюють касові операції;
• o тарифи банку;
• o дані банків-конкурентів щодо видів послуг, тарифів та якості послуг.

Мета аналізу результатів касових операцій - виявлення напрямів збільшення доходів і зниження витрат на їх здійснення.

Аналіз фінансових показників касових операцій здійснюється банками щомісячно на підставі даних балансу, щоквартально - за даними звіту про прибутки та збитки банку. У разі деталізованого аналізу результатів за операціями використовуються дані аналітичного обліку доходів і витрат. Банки аналізують результати касового обслуговування в складі аналізу фінансового результату, який здійснюється щомісячно за звітний місяць і наростаючим підсумком з початку року (порівняно з відповідним періодом минулого року).

Результати здійснення касових операцій можна поділити на дві групи:

1) прямі результати від здійснення касових операцій;

2) непрямі результати касових операцій.

Прямими результати касових операцій є комісійні доходи та витрати, пов'язані з цими операціями, які обліковуються за рахунками доходів та витрат. На підставі даних бухгалтерського обліку доходів та витрат розраховуються такі показники результатів:

• комісійні доходи від касового обслуговування;
• комісійні витрати на касове обслуговування;
• непроцентна маржа комісійних доходів і комісійних витрат, пов'язаних із касовим обслуговуванням.

Важливими джерелами фактичної інформації для аналізу касових операцій є статистична звітність за зазначеними операціями банків. До цих джерел інформації наледить звітність:

-                    Звіт про кількість клієнтів та особових рахунків на 1 січня (ф.№752 річна);

-                    Звіт про касові обороти банку (ф.№747 декадна);

-                    Звіт про касові обороти банку (ф.№748 місячна);

-                    Дані про операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток емітованих для клієнтів банку (ф.№401 квартальна);

-                    Дані про операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток через власну інфраструктуру банку (ф.№402 квартальна);

-                    Дані про кількість емітованих (розповсюджених) платіжних карток для клієнтів банку та технічні засоби, що використовуються при здійсненні операцій з їх застосуванням (ф.№403 квартальна).

Оскільки касові операції здійснюються на підставі договорів банку з клієнтами, в яких відображаються умови проведення операції, то ці договори і є головними джерелами інформації під час  аналізу окремих видів операцій.

Аналіз організації касових операцій здійснюється на підставі внутрішніх документів банку з питань організаційної структури банку, штатного розкладу банку, наявності і розвитку мережі банку, характеристики технології та автоматизації, характеристики режиму роботи, технологічних карт за видами операцій.

Характеристика обсягів банківських розрахунків може бути визначена на підставі таких показників:

-         кількість клієнтів;

-         кількість відкритих рахунків клієнтів;

-         кількість структурних підрозділів, які здійснюють касові операції;

-         кількість працівників, які здійснюють касові операції;

-         обороти за рахунками  клієнтів;

-         касові обороти;

-         кількість транзакцій за касовими операціями.

1.2   Аналіз касових операцій комерційного банку

ПАТКБ «Правекс-Банк»

Важливим показником касових операцій є кількість клієнтів. Джерелом інформації є дані відповідного звіту (ф.№752). аналіз здійснюється за абсолютними показниками  в динаміціза 2-3 роки, і на його підставі дається оцінка наявності і динаміки кількості клієнтів. Приклад такого аналізу наведено за умовними даними в табл.3.1.

Таблиця 3.1.

Аналіз кількості клієнтів та особових рахунків

ПАТКБ «Правекс-банк» за 2009 р. та 2010 р.

Отже, в банку у звітному році збільшилася кількість клієнтів на 128685 чол.

Характеристика кількості структурних підрозділів та працівників, які здійснюють касові операції в банку, дається на підставі внутрішніх документів банку з питань організаційної структури, його штатного розкладу, наявності і розвитку мережі банку. Збільшення кількості структурних підрозділів банку, де надаються розрахунково-касові послуги, та зростання чисельності працівників свідчать про зростання обсягів операції.

Касові обороти характеризують суми надходжень у касу і видатків з каси банків, тому є головними показниками обсягів касових операцій. Порівняння загальної суми оборотів за звітний місяць з оборотами за відповідний місяць попереднього року дає змогу виявити динаміку обсягів цих операцій. Джерелом інформації для аналізу оборотів за рахунками клієнтів є умовні дані оборотно-сальдового балансу (ф.№10 місячна).

Таблиця 3.2.

Суми касових оборотів ПАТКБ «Правекс-банк» за жовтень місяць 2009р. та 2010 р.

Як свідчать дані, наведені в табл.3.2., обсяг касових операцій у банку порівняно з минулим роком зросли на 2 218 216 тис.грн.

Кількість докуменів дня є найточнішим показником обсягів касових операцій. На підставі статистики сплачених документів визначається:

-         загальна кількість документів за операційний день;

-         кількість документів за операціями за розрахунками банку;

-         кількість сплачених документів, відправлених у інші банки;

-         кількість документів за надходженнями на рахунки клієнтів банку з інших банків.

Ураховуючи значні коливання кількості документів у днях, оцінка має здійснюватися на підставі середньоденних показників.

Для організації касових операцій важливе значення мають групи клієнтів за секторами економіки, утримувачем платежу, за розміром платіжних оборотів, способом надання касових документів, за попитом на готівкові гроші, платіжними інструментами.

Банки надають послуги на ринку різним групам клієнтів, обслуговування яких суттєво різниться. Тому у процесі аналізу важливо визначити, на якому сегменті ринку банк надає послуги клієнтам із касового обслуговування.

Головними для банку є групи клієнтів, яких обслуговує банк, за секторами економіки. Джерелом інформації для аналізу є дані звіту про кількість клієнтів (ф.№752). за даними звіту оцінюється структура клієнтів у розрізі інституційних секторів економіки та її зміни. Приклад наведений за умовними даними в табл. 3.3.

Таблиця 3.3.

Аналіз кількості клієнтів ПАТКБ «Правекс-банк» у розрізі

інституційних секторів економіки за 2009р та 2010р

Так, у ПАТКБ «Правекс-банк» спостерігаємо достатню кількість клієнтів,зростання кількості клієнтів – особливо фізичних та юридичних осіб, а також фінансових небанківських установ.

На структуру касових операцій банку впливає склад клієнтів за видами діяльності. Якщо банк обслуговує переважно торговельні підприємства, то для нього мають значення операції з інкасації готівки і продажу її іншим банкам. Якщо банк обслуговує підприємства промисловості, яким потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати, то для нього має значення організація купівлі готівкових грошей в інших банках. Для визначення переважаючих видів касових операцій аналізуються джерела надходження  коштів у касу і напрями видатків за даними звіту про касові обороти  банку (ф.№ 748 місячна).

Як свідчать дані табл. 3.4, надходження в касу банку готівкових коштів від клієнтів, у базовому та звітному періоді, більші, ніж видача клієнтам із каси. 1\2 надходжень у касу становить виручка від продажу товарів та послуг клієнтів; недостача готівкових коштів покривається за рахунок купівлі коштів  у НБУ та інших банках.

Таблиця 3.4.

Аналіз касових оборотів  ПАТКБ «Правекс-банк»

за  листопал 2009 та 2010 рр.

Продовження табл. 3.4

Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Проведення розрахунків за цими способами суттєво різниться. Розрахунки з використанням системи «Клієнт-банк» здійснюються на підставі окремого договору між банком і клієнтом. Виявити значення електронної форми надання розрахункових документів можна на підставі статистики сплачених документів, яка ведеться щодня.

Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові та кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Приклад аналізу комісійних доходів та витрат по касовому обслуговуванню наведено в табл. 3.5.

Таблиця 3.5.

Аналіз комісійних доходів та витрат по касовому обслуговуванню за 2009 р. та 2010р. в ПАТКБ «Правекс-банк»

(тис.грн.)

На підставі даних таблиці можна зробити висновок, що в банку збільшуються комісійні доходи і зменшуються витрати на касове обслуговування. Причинами, які впливають на доходи та витрати від касових операцій, є зміни обсягів операцій, тарифів на касове обслуговування клієнтів, тарифів інших банків на касове обслуговування, тарифів Національного банку України на касове обслуговування комерційних банків, тарифів на послуги з інкасації та перевезення банкнот, монет, інших цінностей. Зміни вказаних тарифів можуть впливати на маржу в окремих випадках, а зміни обсягів операцій є постійною причиною змін непроцентної маржі. Тому доцільно спочатку визначити головні касові операції, за якими утримуються комісійні доходи та сплачуються комісійні витрати, а потім з'ясувати причини змін цих доходів і витрат.

Джерелом інформації для аналізу комісійних доходів у розрізі видів послуг є дані аналітичного обліку доходів у банку, а саме: оборотно-сальдова відомість, яка складається за кожен день в розрізі виконавців і відображає обороти та залишки за аналітичними рахунками. Кожен банк в аналітичному обліку доходів використовує власне групування операцій за їх видами. Аналіз структури комісійних доходів за видами операцій дає змогу виявити операції, за якими банк отримує основну суму доходів, та напрями розвитку окремих видів операцій.

Аналізу комісійних доходів від інкасації грошових коштів та перевезення цінностей банком наведено в табл. 3.6.

Таблиця 3.6

Аналіз комісійних доходів від інкасації грошових коштів та перевезення цінностей  ПАТКБ «Правекс - банк» за 2009р.  та 2010р.

(тис.грн.)

Як свідчать дані таблиці, комісійні доходи та витрати на інкасацію та перевезення цінностей зменшилися. Отже, банк має розширювати коло послуг для клієнтів.

Банки сплачують за касове обслуговування тільки банкам, і витрати обліковуються на одному балансовому рахунку. Аналіз за призначенням витрат здійснюється на підставі їх аналітичного обліку, а джерелом інформації є дані за аналітичними рахунками в оборотно-сальдовій відомості. Комісійні витрати на касове обслуговування обліковуються не за видами операцій, як доходи, а за їх призначенням. Витрати банку складаються з витрат на: відкриття та закриття рахунків; ведення рахунків; міжбанківські перекази; видачу, зарахування, підкріплення готівки; транспортування готівки; переоформлення юридичних справ; купівлю різної бланкової продукції, надання довідок; інші комісійні витрати.

1.3     Аналіз касових операцій в умовах використання автоматизованих систем

ПАТКБ «Правекс-банк» використовує декілька автоматизованих систем, які є досить надійними для збереження інформації, а також з їх добопомогою заощаджується час для обробки даних. Також за допомогою автоматизації процесу аналіз касових операцій проводиться швидше, що дозволяє отримувати дані кожного дня без додатково затраченого часу, та без ручного оброблення великої кількості даних.

Для об’єктивного висвітлення процесу автоматизації необхідно розглянути існуючу систему управління банківськими операціями в ПАТКБ «Правекс-банк» та порівняти її з методологічними основами автоматизації розрахунково-касових операцій.

Спочатку потрібно описати технічні характеристики організаційної техніки на робочих станціях.

Комп’ютери на АРМ операціоністів, технологів, економістів-бухгалтерів та касирів мають властивості Pentium 155 з оперативною пам’яттю 16 мГб та жорсткий диск 1 Гб. Монітори марки Sumsung 3NE, також на кожному робочому місці касира встановлено зчитувач штрих-кодів з квитанцій до оплати.

Для організації автоматизованого банківського процесу використовується операційні системи Windows 2000.

Для автоматизації розрахунково-касових операцій і контролю за їх здійсненням в ПАТКБ «Правекс-банк» створені АРМ операціоніста, бухгалтера, контролера, технолога, касира, спеціаліста валютного відділу, керівника відділу, банку, кредитного інспектора, спеціаліста валютного відділу, мережевого програміста, програміста-супроводжувача, адміністратора бази даних.

Технологічний процес обліку вкладних операцій включає такі етапи: ведення довідників видів вкладів, типів особових рахунків, вкладників, банків, підприємств, контрагентів, операцій; ввід інформації про рух коштів вкладників (зарахування та списання); ведення особових рахунків вкладників; прийняття комунальних, митних та інших платежів від населення; складання видатково-прибуткових касових ордерів. Виконуються ці операції за тими самими принципами, що й облік операцій на розрахункових рахунках. Окрім того, у режимі «Відправлення документів» інформація передається в БД ОДБ з віддаленого відділення чи робочого місця за допомогою підсистеми «Клієнт-банк».

Завершальною функцією модуля автоматизації розрахункових операцій є складання звітності, яка може видаватися на екран, до друку чи надходити до каналу зв’язку для передавання в НБУ. Звітна інформація формується у вигляді затверджених структур звітів, аналітичних таблиць регламентованої форми та довідок, що є відповідями на запити.

За розрахунковими операціями кожний комерційний банк звітує перед НБУ. Щодня на підставі БД ОДБ ПАТКБ «Правекс-банк» формує звітний файл №1 — дані про залишки на рахунках, який передається за схемою: КБ —РУ, РУ — ЦРП. Файл №1 за змістом відповідає звіту 1Д — КБ — баланс комерційного банку.

Наприкінці місяця банк передає до НБУ файл №2 — дані про обороти та залишки на рахунках, який відображає зміст звіту 1—КБ — баланс комерційного банку. ПАТКБ «Правекс-банк» передає до НБУ один раз на рік або за вимогою файл №15 — дані про кількість клієнтів, що відображає форму 752 звітності.

Автоматизована обробка касових документів з огляду на їх специфіку виокремлена у відповідний модуль програмно-технологічного комплексу ОДБ. В основу технології автоматизованого опрацювання касових операцій покладено такий принцип — відповідальний виконавець з контролю за рухом коштів на особовому рахунку клієнта під час вводу касових документів перевіряє наявність особового рахунку, виявляє ознаки заблокованості чи закриття рахунку, наявності на ньому коштів. У момент прийому чи видачі готівки касир на своєму робочому місці виконує операцію «Оплата», заносячи відповідний запис до робочого файла, де фіксуються зміни залишків коштів на рахунках. Скоригувати чи вилучити документ можна лише до моменту виконання операції «Оплата». У разі відповідного налагодження системи зазначена операція може виконуватися також із інтерфейсу технолога. Модуль «Каса» функціонує за такими режимами: прибуткова каса, видаткова каса, вихідні форми, регламентні роботи, об’єкти інкасації.

Зауважимо, що в меню «режими» спочатку вказуються процедури, які виконуються найчастіше, а далі наводяться ті процедури, до яких протягом дня звертаються лише один чи кілька разів. Для виконання режимів автоматизованого обліку операцій з готівкою слугують АРМ касира, АРМ відповідального виконавця, АРМ бухгалтера, АРМ адміністратора БД. Залежно від повноважень користувача й згідно з паролями доступу до заданого АРМ включаються різні пункти меню. Але при цьому насамперед виконуються регламентні роботи. До них належать:

- роботи, виконувані в разі інсталяції модуля та в аварійних ситуаціях (ініціалізація файлів БД з касовими документами, ініціалізація журналу регламентних робіт, зміна стану модуля, зберігання документів поточного дня);

- роботи, виконувані протягом поточного операційного дня (відкриття дня за касою, поповнення документів поточного дня, закриття дня за касою з архівацією касових документів, огляд журналу регламентних робіт);

- регламентні роботи з архівними касовими документами (наприклад, перегляд касових документів з архіву).

Ініціалізація касових файлів — це та операція, за допомогою якої адміністратор БД очищає всі касові документи в разі інсталяції модуля «Каса» або під час аварійних ситуацій. У машинному журналі регламентних робіт ведеться протокол усіх дій, виконаних у цьому режимі із зазначенням дати, часу здійснення операції і табельного номера особи, котра виконала цю операцію. Журнал регламентних робіт можна переглядати і при потребі ініціалізувати.

До регламентних робіт, які виконуються щодня, належать відкриття і закриття дня каси. Ці режими запускаються з робочих місць відповідального виконавця та адміністратора БД. При цьому послідовно виконуються перевірки, аби встановити, чи не ведуться регламентні роботи, чи відкритий операційний день банку. Окрім того, під час відкриття каси перевіряється дата відкриття, яка не повинна повторюватися, а під час закриття виконуються додаткові перевірки й процедури обробки інформації. З’ясовується зокрема чи коректні файли касових документів (усі документи мають бути оплачені, зареєстровані в касових журналах, їх символи мають відповідати шаблонам за структурою), чи коректно відкрита каса, чи наявні касові документи. Якщо документів немає, то каса закривається, але архів не створюється. Закриття каси передбачає, що в журналі регламентних робіт фіксується, коли й хто закривав касу, та наводяться контрольні суми, а спеціальна програма записує в архівну БД поточні файли (ці процедури виконуються автоматично). Зрештою на екран виводиться повідомлення про результати виконання програми із закриття каси.

Режими регламентних робіт дають змогу прочитати касовий документ із архіву за будь-який день роботи каси, але тільки після закриття дня за касою.

Робота касира з касовими документами виконується в режимах «Прибуткова каса» або «Видаткова каса» за допомогою процедури «Оплата документів». Касиру пропонується екран зі списком ще не сплачених касових документів поточного дня, введених всіма відповідальними виконавцями на поточний момент часу. Обслуговуючи клієнта, касир вибирає рядок, тобто необхідний документ, і натисканням відповідного клавіша запускає програму оплати документа чи відмови від оплати. Підпрограма оплати документа виконує бухгалтерські проведення згідно з кодами рахунків і видів операцій з готівкою, а також фіксує ці зміни у відповідних машинних регістрах (бази даних) аналітичного обліку банківських операцій. У разі відмови касира оплатити документ в полі «Бухгалтерське проведення» в журналі відповідального виконавця з’явиться відповідна помітка, а в полі «Касир» — табельний номер касира. Виконавши процедуру «Оплата документа», касир видає клієнтові готівку, якщо операція видаткова, або квитанцію, якщо операція прибуткова. Касир повторює процедури оплати документів доти, доки на екрані не з’явиться повідомлення «Немає документів для оплати». При цьому через деякий проміжок часу процедуру вибору документів пропонується повторити.

У режимі виконання операцій грошових переказів, тобто оформлення прийому готівкових коштів від клієнтів, рахунки яких відкриті в інших банках, відповідальний виконавець заводить або вибирає з існуючих касовий журнал грошових переказів. Документи за операціями грошових переказів вводяться так само, як і прибуткові та видаткові документи. Після правильного вводу документів натисканням відповідного клавіша запускаються програми, згідно з якими документ записується в касовий журнал без проведення або з виконанням бухгалтерського проведення. Можливий і такий варіант, коли виконується бухгалтерське проведення і друкуються рядки журналу на принтері. У режимі грошових переказів формується меморіальний ордер, виконуються проведення транзитного переказування коштів до інших банків і нараховуються суми сплати за банківські послуги.

Банки організовують іноді виносні каси, функції яких також автоматизуються. Робота виносних кас обліковується так.

1. Програмно-апаратний модуль забезпечує автоматизацію обліку готівкових коштів на робочому місці касира.

2. По каналу зв’язку системи «Клієнт-банк» передаються меморіальні ордери проведень виносної каси.

3. Відповідальний виконавець приймає ці меморіальні ордери й здійснює операцію «Оплата».

4. Адміністратор БД кілька разів протягом дня та перед закриттям виконує регламентні роботи, створюючи та доповнюючи при цьому касові журнали роботи виносних кас. Такі журнали виносних кас включають в архів касових документів, а надалі використовують під час формування касових звітів.

У режим «Вихідні форми» включаються процедури зі складання, перегляду та друкування щоденних оперативних форм звітності. Технологія виконання цих процедур передбачає введення дати, на яку формуватимуться звітні форми, а також утворення робочого файла. Користувачеві пропонується для вибору список таких вихідних форм: прибутковий касовий журнал, видатковий касовий журнал, довідка касира з прибутків, довідка касира з видатків, зведена довідка про касові обороти, довідка щодо видів касових операцій, довідка щодо БД каси, перелік неоплачених і сторнованих документів. Окрім того, інформаційна система формує звітні файли стосовно прогнозу готівкового обігу та касових оборотів. Прогноз готівкового обігу розробляється на підставі файлів, які формуються згідно з касовими заявками, прогнозними розрахунками, що надходять від підприємств і установ, а також архівними даними за попередні періоди. Результати обробки інформації видаються як прогнозні розрахунки касових оборотів (форма 720-н), календар видачі готівки на заробітну платню (форма 729-н) і т.ін. Звіти про касові обороти складаються на підставі файлів оперативної інформації БД ОДБ. Результати обробки інформації формуються у звітні файли: №12 — дані про касові обороти символів 747Д, №13 — дані про касові обороти символів форми 778. Ці звітні файли передаються комерційним банком до регіонального управління НБУ.

При взаємодії банків між собою використовуються стандартні системи документообороту, такі, як система міжбанківських електронних платежів НБУ (СЕП), система міжнародних електронних платежів SWIFT, система міжнародних переказів Western Union та MoneyGram. Взаємодія з клієнтами здійснюється через підсистему “Клієнт-банк”. Також банк оперує мережею банкоматів, які обслуговують пластикові картки клієнтів банку «Правекс-банк». Програмне забезпечення, яке підтримує використання пластикових карток розроблене власне самим банком за допомогою програмних засобів фірми Borland (C++, Delphi5), і є автоматизованою банківською системою банку «Правекс-банк» (АБС). Супроводжується АБС за допомогою ліцензійної версії системи управління базами даних Oracle 8.

Кожен пункт прийому платежів пов’язаний з базами даних або за модемним каналом зв’яку через виокремлену телефонну лінію, або через локальну мережу, або через оптично-волоконні лінії. Торкаючись питання найкращої архітектури банківської мережі, можна відмітити, що в ПАТКБ «Правекс-банк» використовується найбільш розповсюджена і актуальна на сьогодні топологія “зірка”, проста та багаторівнева, з головним офісом в центрі, яка поєднується з регіональними відділеннями. Використовується стандарт Х.400 для електронної системи міжбанківських платежів з електронним підписом і шифруванням електронного документа.

Розрахунково-касове обслуговування клієнтів ПАТКБ «Правекс-банк» здійснюється за підтримкою інтерфейсу СУБД Informyx. Гривневі платежі проводяться за допомогою автоматизованої банківської системи переказів «Правекс-Телеграф», розробки фірми Soft Review. Валютна каса працює за підтримки програмного забезпечення WKS, звітність формується у файли за допомогою програми МВ SERV.

Отже, вся клієнтська частина формується за підтримки СУБД Oracle і Informix.

Підхід «Правекс-банку» в організації зберігання даних складається у використанні як основи для побудови банківських систем розподіленої реляційної СУБД “Oracle”. У ній забезпечуються надійні методи збереження й обробки даних , захист від збоїв і несанкціонованого доступу, ефективна робота в багатокористувальницькому середовищі і у всіх популярних мережах, висока продуктивність. Прикладні системи, створені на базі СУБД “Оrасlе”, однаково ефективно функціонують на всіх типах ЕОМ: персональних, міні- і великих ЕОМ і позбавлені недоліків, властивих багатьом іншим СУБД на ПЭВМ. Через повну перенесеність прикладних систем зберігаються усі вкладення в їхню розробку. Недоліком СУБД “Oracle” є досить висока вартість, тому система доступна, як правило, великим і середнім банкам.

Розглянемо технологію проведення базових розрахунково-касових операцій в ПАТКБ «Правекс-банк» та принципи побудови системи їх автоматизації, а також властивості використовуваного програмного забезпечення.

Прийом платежів на рахунки юридичних осіб, з якими заключено договір про розрахунково-касове обслуговування, касир проводить в наступному порядку:

-                     перевіряє наявність всіх реквізитів в “повідомленні”;

-                     обирає операцію з класифікатора “Платежі на користь організацій”;

-                     проводить прихідну операцію на рахунок організації або навчального закладу;

-                     плата за розрахунково-касове обслуговування не стягується.

В системі є організації, при прийомі платежів на рахунок яких розрахунково-касове обслуговування стягується з клієнта. В цьому випадку в полі “Призначення платежу” вказано: “Розрахунково-касове обслуговування стягувати”.

Якщо при прийомі платежів виникли сумніви у визначенні символу призначення платежу, касир:

-                     активізує меню “Договори”;

-                     входить в меню “Комунальні та інші платежі”;

-                     в полі “Рахунок отримувача” проставляє розрахунковий рахунок отримувача платежу;

-                     система виводить на екран інформацію про отримувача платежу (МФО, назва організації, рахунок отримувача, призначення платежу, символ);

-                     активізує меню “Робота”;

-                     обирає операцію з класифікатора “Платежі на користь організацій”;

-        знаходить потрібний символ, набирає розрахунковий рахунок отримувача платежу;

-        проводить прихідну операцію.

Прийом платежів на користь юридичних осіб, з якими не заключений договір на розрахунково-касове обслуговування (разовий платіж). Якщо при введенні розрахункового рахунку отримувача платежу в меню “Комунальні та інші платежі” висвітлюється інформація «Пуста таблиця» - платіж на користь юридичної особи є разовим.

Якщо при прийомі разових платежів касир не впевнений у визначенні символів, йому необхідно звернутися до економіста відділення. Клієнт додатково заповнює «повідомлення» на розрахунково-касове обслуговування. Сплата за розрахунково-касове обслуговування проводиться в розмірі затвердженого тарифу в банк.

Прийом комунальних платежів. Для навчальних закладів при сплаті за гуртожиток в «повідомленні» клієнт зобов’язаний вказати в полі “Призначення платежу” № групи та семестр.

При прийомі платежів за газ. Електроенергію клієнт зобов’язаний заповнити “повідомлення” додатково вказати номер особового рахунку, показника лічильника або період, за який проводиться оплата.

При прийомі платежів на користь бюджетних організацій, у яких відкриті рахунки в Державному казначействі, обов’язковим є вказання реквізита розподільного рахунку. При сплаті за навчання клієнт заповнює в графі “Призначення платежу”;

-        за який період проводиться оплата, № контракту, група, факультет, відділенні (заочне або денне), курс, семестр.

Розглянувши основні характеристики впроваджуваного програмного забезпечення для автоматизованих систем ПАТКБ «Правекс-банк», можна розглянути наступні пропозиції з вдосконалення існуючих методів проведення розрахунково-касових операцій.

Основними аспектами, які впливають на прийняття управлінського рішення з модернізації існуючої системи автоматизації в теперішній час, є відповідність пропонованого програмного забезпечення таким основним критеріям, як надійність, співставність існуючого програмного забезпечення з пропонованою банківською системою, та наявність найвищих показників захисту інформації, як від несанкціонованого доступу, так і від непередбачуваних збоїв самої системи. Звичайно, істотно впливає на факт прийняття пропозиції вартість та термін окупності проекту, а також економічний ефект від його впровадження.

Одна з найбільших статей витрат при використанні персональних комп’ютерів - придбання та ліцензування операційних систем для кожного робочого місця, які банк використовує безпосередньо для організації процесу автоматизації, найчастіше це MS DOS і MS Windows. Кількість робочих місць операціоністів, технологів і бухгалтерів в середньому може складати від трьох до п’яти сотень. Повинен враховуватись той факт, що діючим законодавством України передбачена кримінальна відповідальність за використання неліцензованого програмного забезпечення, яке на теперішній час може спричинити для банку великі капітальні втрати для кожного робочого місця. Цей фактор може значно скоротити термін окупності пропонованих проектів, збільшуючи витрати на одне робоче місце. Оглядаючись на це, необхідно обов’язково розглядати можливість впровадження альтернативних операційних систем.

Нещодавно в сферу фінансів почала проникати безкоштовна операційна система з відкритим вихідним кодом під назвою Linux (Лінукс). Ця операційна система - клон Unix, системи, яка включає в себе всі її можливості. Вона дозволяє скоротити витрати на функціонування мережі в порівнянні з тими витратами, на які змушені були б піти організації при закупці нового обладнання і якої-небудь операційної системи.

Постає питання: навіщо витрачати сотні тисяч на нове обладнання на базі платформи Intel та ще більше коштів на фірмове програмне забезпечення, якщо можна отримати безкоштовну операційну систему з відкритим вихідним кодом?

З головних характерних особливостей Linux необхідно відмітити підтримку національних клавіатур – в тому числі російської та української, підтримку більшості файлових систем. Програмна підтримка FAT16 дозволяє безпосередньо звертатися до гнучких дисків MS DOS, а також до розділів DOS і Windows на вінчестері. Є можливість працювати з мережевими протоколами TCP/IP, PLIP та іншими, в рамках мережевих функцій платформи реалізований весь спектр клієнтів та послуг Інтернета. Програми завантажуються в пам’ять посторінково, на диск кешуються тільки ті сегменти даних, які використовуються системою в даний момент часу, що значно прискорює роботу додаткових програм. Можливе спільне використання сторінок пам’яті різними програмами в один момент часу, що дозволяє запобігти повторного завантаження ідентичних фрагментів інформації в RAM і помітно економить ресурси комп’ютера. Як і в Microsoft Windows в Linux застосовується система динамічних бібліотек, іншими словами, декілька додаткових програм можуть використовувати в один час бібліотеку, яка представлена на диску одним фізичним файлом.

Однак перспектива економії коштів сама по собі не може спонукати статечні фінансові інститути переключитися на Linux. Коли потрібно обробляти мільйони трансакцій в секунду, менеджери відділів інформатизації ставлять надійність та масштабованість рішень на перше місце.

З усього вищенаведеного можна зробити справедливий висновок, що Linux є більш продуманою, систематизованою та якісно організованою операційною системою, ніж MS Windows. Linux утворений на базі трьох основних критеріїв: максимальної швидкодії, надійності та економії ресурсів комп’ютера, що є провідними значущими факторами для вдосконалення системи автоматизації саме в банківських установах.

Розділ 4

Аудит касових операцій банка

4.1 Організація проведення аудиту

Аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.[1]

Договір на аудиторські послуги може укладатися з ініціативи клієнта або в результаті пропозиції своїх послуг аудиторською фірмою (аудитором). Клієнтами можуть бути як фізичн, так і юридичні особи, що функціонуют на території України і потребують аудиторських послуг.

Розглянувши пропозиції щодо проведення аудиту, аудиторська фірма (аудитор) надсилає лист-відповідь (Додаток Т), в якому дає згоду на проведення аудиту або відмовляється від запропонованої роботи.

Після обміну листами між аудитором та його клієнтом укладається договір на проведення аудиту. При цьому листи можуть бути додатком до договору, якщо це обумовлено умовами договору.

Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцемпро проведння аудиторської перевірки, він документально підтверджує, що сторони дійшли згоди з усіх моментів,обумовлених у договорі. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе зобов’язань, умов їх виконання та прийнятого ступеня відповідальності, необхідно максимально чітко обумовлювати в договорі всі суттєві аспекти взаємовідносин, які можуть виникнути в процесі аудиторської перевірки.

Аудитор (аудиторська фірма) повинен ретельно планувати свою роботу, контролювати свою діяльність, вести облік виконаної роботи. Тому планування в аудиті слід розглядати як планування аудиторської діяльності та планування конкретної аудиторської перевірки. Аудиторська фірма розробляє і складає стратегічні плани аудиторської діяльності, які розраховані на декілька років, і поточні бізнес-плани на поточний рік.

Це потрібно для того, щоб чітко розрахувати штрафи, кошторис фірми, можливості подальшого розвитку тощо.

Аудитор повинен планувати свою перевірку з трьох причин:

• це дасть йому можливість одержати достатню кількість інформації про стан справ клієнта. Одержання необхідної кількості інформації допоможе аудитору дати обґрунтований висновок і в результаті звести до мінімуму правові зобов'язання, а також зберегти хорошу репутацію фірми серед представників своєї професії;
• це допоможе утримати в рамках розумного витрати на аудит. Збереження витрат в розумних межах допоможе аудиторській фірмі (окремому аудитору) зберегти конкурентоспроможність і тим самим не втратити своїх клієнтів за умови, якщо фірма (аудитор) зарекомендувала себе високою якістю послуг, що надає;
• це дозволить уникнути непорозумінь з клієнтом. Планування повинно базуватись на обізнаності щодо діяльності клієнта, на ретельному вивченні його особливостей та умов економічного середовища.

Планування аудиторської перевірки здійснюється на основі даних попереднього аналізу і повинно забезпечувати:

• отримання необхідної інформації про стан бухгалтерського обліку і ефективність внутрішнього контролю;
• встановлення очікуваного рівня довіри внутрішньому контролю, тобто з'ясування того, наскільки аудитор може вірити матеріалам внутрішнього аудиту;
• визначення змісту, часу проведення і обсягу контрольних процедур, які підлягають виконанню на наступному етапі аудиторської перевірки;
• координацію виконуваних робіт зі збору і аналізу інформації, необхідної для оцінки достовірності і законності господарсько-фінансових операцій, достовірності бухгалтерського балансу і фінансових звітів.

Метою планування аудиту є концентрація уваги аудитора на найважливіших напрямках аудиту, виявленні проблем, які слід перевірити найбільш детально. Планування допомагає аудитору належним чином організувати свою роботу та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами та фахівцями інших професій.

Документальне оформлення. Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві. Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, що аудитор має можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. У свою чергу, програма аудиту, її зміст та розмір залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.

У процесі аудиторської перевірки необхідно керуватись такими нормативними документами:

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637

Наказом Мінфіну України № 291 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції про його застосування» від 30.11.99 р.

Джерела інформації для аудиту касових операцій можна згрупувати, як наведено у таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Джерела інформації для аудиту касових операцій

Починаючи дослідження операцій з грошовими коштами, аудитору доцільно отримати якомога повнішу інформацію про внутрішній контроль на даній ділянці обліку. З’ясувати, як в банку дотримуються касової дисципліни, наскільки жорстко контролюються операції з готівкою, у тому числі з валютою. (можна шляхом фактичної перевірки).

Аудитор перевіряє облік грошових коштів за узгодженою програмою (таблиця 4.2).

Під розрахунково-касовим обслуговуванням ПАТКБ «Правекс-банку» розуміємо прийом, видачу і збереження грошових знаків. Його здійснюють через операційну касу банку, до складу якої (залежно від кількості клієнтів і обсягів операцій) можуть входити прибуткові й видаткові каси, прибутково-видаткові каси, каси розміну грошей, вечірні каси та каси перерахунку грошової виручки.

Таблиця 4. 2

Програма аудиторської перевірки операцій з грошовими коштами.

Деякі фахівці з банківського аудиту, зокрема, С. О. Горіна [50], радить планувати і проводити аудит касових операцій на основі програмно-контрольної оцінкової таблиці. За своєю побудовою вона є не тільки переліком питань, які необхідно з'ясувати під час перевірки, не лише розкриває технологію аудиторського процесу касових операцій, але й дає можливість здійснювати їх оцінку щодо законності, доцільності й правильності документального оформлення.

Нижче наведено цю оцінкову таблицю, сформувавши її зміст відповідно до вимог Закону “Про банки і банківську діяльність в Україні” та вимог інструкцій і методичних вказівок НБУ з ведення касових операцій.(Таблиця 4.3)

Таблиця 4.3

Перелік процедур при здійсненні аудиту касових операцій

ПАТКБ «Правекс-банк»

Продовження таблиці 4.3

З урахуванням спеціалізації банку, обсягів тих чи інших операцій, замовлень керівництва тощо, у наведену таблицю можуть бути внесені зміни щодо кількості питань, які необхідно з'ясувати.

По закінченні перевірки касових операцій здійснюється оцінка стану їх організації та ведення обліку і розробляються управлінські або адміністративні заходи щодо ліквідації порушень і недоліків та облікові заходи щодо вдосконалення облікового контролю.

Досвід свідчить, що найбільш типовими порушеннями, виявленими під час перевірки касових операцій, бувають:

-- порушення ліміту каси;

-- порушення граничних норм розрахунку готівкою грошей;

-- неправильне документування і ведення касових операцій;

-- виправлення в приходних і видаткових касових документах;

-- несвоєчасне проведення інвентаризації каси і т. п.

Порядок проведення аудиту грошових коштів в касі

На підготовчому етапі аудиту касових операцій аудитор повинен розглянути загальні питання організації роботи каси в банку:

> інтенсивність касових операцій;

> основні напрямки касових надходжень і видатків;

> кваліфікація і практичний досвід працівників, які забезпечують роботу каси в банку;

> наявність договорів з касирами про повну матеріальну відповідальність. Касир несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей та за всяку втрату, яка причинена банку як в результаті навмисних дій, так і в результаті недбайливого чи недобросовісного відношення до своїх зобов'язань. Тому після видання приказу розпорядження про назначення касира, керівник банку зобов'язаний ознайомити касира з Положенням про ведення касових операцій та заключити договір про його повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

> забезпеченість обліку касових операцій електронно-обчислювальною технікою;

> обладнання приміщення каси в банку. Для забезпечення надійності і збереження готівки, у відповідності з Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, каса повинна бути ізольована від інших приміщень, обладнана спеціальним віконцем для проведення операцій з клієнтами і співробітниками, мати сейф чи металічний шафа, охоронно-пожежну сигналізацію, яка відповідає вимогам діючого стандарту.

Ретельне вивчення зазначених питань дасть змогу аудитору скласти думку про стан касових операцій в банку, визначити вузькі місця в організації їх обліку і можливі напрямки порушень і помилок, а саме:

1 Пряме розкрадання грошових коштів нічим не обґрунтоване пряме розкрадання грошових коштів розкрадання грошових коштів, що маскується розписками посадових осіб, працівників бухгалтерії та інших працівників банку

2 Не оприбуткування та привласнення грошових коштів, що надійшли Не оприбуткування і привласнення грошових коштів, що надійшли з банку не оприбуткування і привласнення грошових сум, що надійшли від різних фізичних та юридичних осіб по прибуткових ордерах не оприбуткування і привласнення грошових сум, що надійшли від різних юридичних осіб за довіреностями неповне оприбуткування грошових сум

3 Надлишкове списання грошей по касі повторне використання одних і тих же документів для списання грошей по касі, надлишкове списання грошей по касі шляхом неправильного підрахунку підсумків в касових документах і звітах касира, надлишкове списання грошей по касі без підстав або за фальсифікованими документами надлишкове списання грошей по касі шляхом підробки законно оформлених документів зі збільшенням сум списань.

4 Недотримання лімітів залишку готівки розрахунки готівкою в сумі, що перевищує ліміт не встановлення ліміту залишку готівки несвоєчасна здача понадлімітних залишків готівки в касу головного банку.

5 Проведення розрахунків з різними особами понад встановлені ліміти розрахунки готівкою в сумі, що перевищує гранично встановлену норму.

6 Некоректне відображення касових операцій в регістрах синтетичного обліку некоректне складання проводок, неправильне виведення залишків, невідповідність записів в регістрах записам в касовій книзі, звітах касира і документах.

За результатами перевірки банку у разі виявлення порушень аудитор повинен їх класифікувати:

ü за формальними ознаками (порушення визначеного порядку ведення облікових реєстрів);

ü за суттю (підроблені бухгалтерські записи).

Особи, винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, повинні бути притягнуті до відповідальності в установленому чинним законодавством порядку. Згідно з Указом Президента України від 12.06.95 № 436 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” (зі змінами і доповненнями) до порушників застосовують фінансові санкції у вигляді штрафу.

ü за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах – у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;

ü за неповне оприбуткування у касах готівки – у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми;

Основні порушення - зловживання, розкрадання, помилки в обліку операцій можуть бути кваліфіковані наступним чином .

1. Пряме розкрадання грошових коштів

ü нічим не приховане;

ü приховане неоформленими документами і розписками.

2. Неоприбуткування і привласнення грошових сум, що не надійшли:

ü від різних фізичних і юридичних осіб по прибуткових ордерах;

ü від різних юридичних осіб за домовленістю.

3. Надлишкове списання грошей по касі:

ü повторне використання одних і тих самих документів;

ü неправильний підрахунок підсумків в касових документах і звітах;

ü списання сум без підстави чи за фальсифікованими документами;

ü підробка в законно оформлених документах із збільшенням суми списання.

4. Розрахунки з населенням готівкою за готову продукцію, товари, виконані роботи і надані послуги:

5. Перевищення ліміту готівки каси на кінець дня.

На відміну від контролюючих органів аудитор повинен дотримуватися принципу конфіденційності, всі встановлені порушення фіксувати в Звіті керівництву клієнта та, при необхідності, в аналітичній частині аудиторського висновку, але не розголошувати інформацію і не сповіщати податкові органи.

Аудитор зобов'язаний повідомити клієнта про можливі стягнення за виявлені порушення і допомогти їх усунути.

У ПАТКБ «Правекс-банк» також існує департамент внутрішнього аудиту, який є важливою складовою фінансового контролю.

Внутрішній удит у сучасних умовах створення основ ринкових відносин повинен відіграти роль спеціалізованої служби підприємства, не входити до складу функціональної служби з обліку, управління, економіки, а бути частиною внутрішньогосподарського контролю. Служба внутрішнього аудиту як незалежний підрозділ виконує постійну роботу перевірки та оцінки її діяльності. На обгрунтування та створення відповідної структури служби внутрішнього аудиту впливають такі фактори, як організаційно-правова форма, обсяги діяльності, галузь економіки, структура підприємства (наявність філій та відокремлених підрозділів, стратегія фінансового розвитку, система інформаційного забезпечення, кваліфікація кадрів тощо).

Служба внутрішнього аудиту повинна діяти на підставі як державних так і внутрішньофірмових документів та розпоряджень, положень, посадових інструкцій, контактів тощо.

Внутрішні аудитори повинні користуватись підтримкою вищої ланки керівництва (Спостережна рада, Рада директорів). При цьому керівник, якому підпорядкована служба внутрішнього аудиту, повинен мати відповідні поіноваження щодо розгляду аудиторських висновків та прийняття відповідних заходів за результатами перевірок.

Статус служби внутрішнього аудиту формується відповідним наказом про створення служби та Положенням про даний структурний підрозподіл.

Створення служби внутрішнього аудиту в банку передбачає певних організаційних заходів:

• надання наказу керівника банку про створення департаменту внутрішнього аудиту;
• розробка положення з організації служби внутрішнього аудиту. В розпорядчому документі повинні бути регламентові головні організаційні положення такої служби: загальні положення, основні завдання, функції, структури, повноваження (права, обов’язки, відповідальність), керівництво, взаємовідносини з іншими службами та підрозділами;
• затвердження положення керівником;
• розробка та затвердження посадових інструкцій працівників служби внутрішнього аудиту;
• створення планів та робочих документів служби внутрішнього аудиту;
• створення власної інформаційної бази роботи служби – «Банку даних» - норм, нормативів, правил, технологічних карт, стандартів перевірки тощо;
• підбір та призначення конкретної особи або осіб для роботи у службі внутрішнього аудиту керівника відділу, головного (старшого) аудитора, аудиторів, ревізорів, контролерів, юристів, програмістів тощо.

Положення про відділ внутрішнього аудиту є найважливішим правовим актом, яких визначає порядок створення, правовий статус, обов’язки, організацію роботи даного структурного підрозподілу. В положенні повинно бути вказано, що даний відділ входить до структури банку, внутрішні аудитори, що здійснюють незалежний контроль всіх об’єктів з метою їх аналізу та оцінки, повинно діяти згідно з правилами та розпорядженнями. Цей документ дозволить забезпечити особливий організаційний статус, незалежність та відокремленість відділу та у свою чергу, гарантує справедливість та неупередженість суджень його співробітників.

Керівник служби внутрішнього аудиту призначається та звільнюється з посади тільки керівником банку. На посаду керівника служби та провідних спеціалістів призначають висококваліфікованих спеціалістів з вищою економічною освітою, досвідом бухгалтерської, ревізійної та економічної роботи, бажано, щоб вони мали сертифікат аудиторів України.

Створення відокремленого підрозділу з внутрішнього аудиту доцільно здійснювати на великих підприємствах із складною структурою управління.

Чисельність та оплата праці працівників служби внутрішнього аудиту передбачаються у штатному розкладі. Керівник та співробітники служби повинні виконувати свої обов’язки згідно з посадовими інструкціями. При цьому вони повинні дотримуватись вимог стандартів аудиту та виконувати етичні пинципи аудиторської діяльності.

4.2 Методика проведення аудиту касових операцій банка

Особливою формою аудиторської перевірки є незалежний аудит. З одного боку, він є основою при планування обсягу незалежного зовнішнього контролю, з другого боку – обумовлений внутрішнімі проблемами підприємства. Аудит повинен забезпечити достовірність інформації підприємства, збереження активів, відповідність вимогам законодавчих актів і норм, зменшення витрат на проведення внутрішнього контролю.

Освоєння методики аудиту касових операцій є важливим, виходячи з таких причин: грошові кошти є найбільш ліквідними і такими, що швидко реалізуються активами клієнта, вони мають масовий і поширений характер, рух готівки відбувається через касові операції, тому під час аудиту вони досліджуються суцільним методом. Особлива увага приділяється питанню забезпечення збереження грошей і дотримання касової дисципліни.

Важливою складовою аудиторської перевірки фінансово-господарського стану банку є аудит грошових коштів, який проводиться за такими напрямками:

ü аудит касових операцій;

ü аудит операцій на поточному рахунку;

ü аудит операцій на валютному та інших рахунках у банках.

Досліджуючи ці напрямки, можна зробити висновок про доцільність та ефективність використання грошових коштів клієнтом.

Метою аудиту операцій з коштами, іншими активами та стану розрахунків є встановлення достовірності даних щодо наявності та руху грошових кошгів, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку грошових коштів і розрахунків відповідно до прийнятої облікової політики, достовірності відображення залишків у звітності господарюючого суб'єкта.

Основними завданнями аудиту операцій з коштами, стану розрахунків та інших активів є:

v перевірка стану збереження готівки в касі;

v вивчення законності і доцільності проведення операцій з грошовими коштами та грошовими документами, своєчасності і повноти оприбуткування та витрачання грошових коштів;

v перевірка наявності договорів та їх реєстрації у відповідних журналах;

v перевірка правильності документального оформлення операцій з коштами, та іншими активами і відображення цих операцій в обліку і звітності;

v оцінка стану внутрішнього контролю за рухом і збереженням грошових коштів та інших цінностей в касі;

v встановлення методу організації аудиту;

v забезпечення порядку збереження чекових книжок, контроль за випискою чеків .

Аудитор у своїй роботі постійно працює з різними нормативно-правовими документами. Сукупність нормативних актів складає нормативну базу аудитора. Вона поділяється на зовнішню і внутрішню. Зовнішня нормативна база представлена у вигляді відповідних законів, постанов, наказів, інструкцій, положень, методичних матеріалів з обліку і звітності, матеріалів з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національних нормативів аудиту. Вони потрібні аудитору, щоб виявити законність та достовірне відображення господарських операцій, відповідність ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, проведення аналізу та складання висновку.

Внутрішня нормативна база – облікова політика суб'єкта, різні методичні, інструкційні, розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності в конкретному банку (накази, розпорядження, посадові інструкціі тощо). Вони підлягають аналізу та зіставленню з чинною методологією.

З метою правильного використання нормативно-правових актів при проведені аудиту аудитори повинні чітко розуміти компетенцію та положення органу, який видав відповідний нормативно-правовий документ, що стосується операцій з грошовими коштами, та основним нормативним документом, що регулює касові операції є Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджений Постановою Правління Національного Банку України від 19.02.2001 року №72.; Наказ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки” від 12.06.95р. №436/95 із змінами і доповненнями.

Для досягнення поставленої мети та реалізації завдань аудитор повинен володіти нормативно-правовою базою, що стосується саме цієї ділянки перевірки.  

Важливим способом отримання даних є тестування за раніше підготовленими питаннями, зокрема, це можуть бути такі питання:

• чи укладена угода про матеріальну відповідальність касира;
• чи створені умови, що забезпечують збереження грошових коштів;
• чи повністю заповнюються реквізити в касових документах;
• чи проводяться раптові перевірки каси;
• як дотримуються встановленого ліміту каси;
• чи перевіряється відповідність проведених банківських операцій угодам та ін.

За результатами тестування встановлюється фактичне ставлення адміністрації до організації обліку і забезпечення збереження і цільового використання грошових коштів в банку. Відповідно, аудитор визначає для себе об’єкти підвищеної уваги під час планування контрольних процедур, послідовність етапів проведення аудиту, конкретні джерела отримання даних, уточнює аудиторський ризик.

Організація аудиту повинна формуватися на базі внутрішніх вимог підприємства:

1. Для кожного об’єкту, що підлягає перевірці формується перелік питань.
2. З метою досягнення підприємством та його підрозділами встановлених параметрів розробляються рекомендації, норми і стандарти.
3. Здійснюється оцінка одержаних результатів за даними перевірки.
4. Забезпечується розробка рекомендацій щодо ліквідацій на підприємстві та його підрозділах негативних явищ.

Основним ринципом реалізації вимог аудиту є попередження недостовірної інформації, зловживань, крадіжок. Це обумовлює структуру і напрямки аудиторської перевірки. Аудит касових операцій банку рекомендується проводити в кілька етапів.

Перший етап аудиту касових операцій передбачає проведення раптової ревізії каси з повним поаркушним перерахунком усіх грошей та інших цінностей, що знаходяться у касі банку. При цьому слід скласти відомість інвентаризації каси та обов’язково зафіксувати результати рангової ревізії каси в робочих документах. Далі аудитор повинен вивчити питання своєчасності проведення інвентаризації каси, наявності випадків раптових інвентаризацій кас керівництвом банку.

Інвентаризацію каси належить проводити не рідше одного разу на квартал, у строки, встановлені керівником банку. Раптові ревізії каси також необхідні і є важливим елементом внутрішньогосподарського контролю дотримання касової дисципліни. Для цього вивчаються накази керівника банку про проведення інвентаризації каси та визначення складу комісії, звіти інвентаризаційної комісії та інвентаризаційні відомості.

Другим етапом є перевірка правильності заповнення касових документів та організації порядку ведення касових операцій. В банку перевіряється правильність заповнення прибуткових та видаткових касових ордерів. Неприпустимі будь-які виправлення, закреслювання і т. ін. Прибуткові та видаткові касові ордери повинні бути належно оформлені. Документи на видачу грошей мають бути підписані керівником і головним бухгалтером банку або особами, ними уповноваженими.

Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери мають бути заповнені таким чином, щоб забезпечувалося збереження цих записів протягом терміну зберігання документів.

Слід уважно перевірити використання бланків прибуткових касових ордерів, їх облік та зберігання. Аудитор перевіряє наявність та порядок ведення журналу реєстрації прибуткових та видаткових касових документів, обов’язково звіряє його дані а записами у касовій книзі. Перевіряючи порядок ведення касової книги, необхідно впевнитися, що банк має тільки одну касову книгу, яка має бути пронумерована, прошнурована і опечатана сургучною або мастиковою печаткою. Кількість аркушів у касовій книзі повинно бути засвідчено підписами керівника і головного бухгалтера. Підчистки та невмотивовані виправлення в касовій книзі забороняються.

Перевірка операцій з видачі готівки з каси проводиться на третьому етапі аудиту.

Четвертий етап передбачає перевірку повноти оприбуткування готівки в касі банку. Необхідно визначити, чи повністю і своєчасно банк оприбутковує готівку, яка надходить з різних джерел.

На п’ятому етапі аудитор перевіряє додержання банком встановленого ліміту залишку готівки в касі. Перевіряється повідомлення банку про встановлення ліміту залишку готівки, в касі, касова книга на предмет виявлення перевищення встановленого ліміту.

Останнім – шостим етапом перевірки є зіставлення даних первинних, аналітичних і синтетичних облікових документів з даними, відображеними у звітності підприємства, з метою встановлення їх відповідності.

4.3 Заключні процедури аудиту касових операцій банка

Міжнародний стандарт аудиту (МСА) 700 "Аудиторський висновок про фінансову звітність" слід розуміти в контексті "Передмови до міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, надання впевненості та супутніх послуг", де вказано застосування та статус МСА

Метою цього Міжнародного стандарту аудиту (МСА) є встановлення положень і надання рекомендацій щодо форми і змісту аудиторського висновку, який надається в результаті аудиторської перевірки фінансових звітів суб'єкта господарювання, проведеної незалежним аудитором. Багато рекомендацій можна адаптувати для підготовки аудиторських висновків щодо іншої фінансової інформації, а не лише фінансових звітів.

Аудитор повинен оглянути та оцінити висновки, зроблені на основі отриманих аудиторських доказів, як підставу для висловлення думки щодо фінансових звітів.

Цей огляд та оцінювання передбачають аналіз того, чи складено фінансові звіти відповідно до прийнятної концептуальної основи фінансової звітності, чи за Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (МСБО), чи за відповідними національними стандартами або практикою. Можливо, буде потрібно визначити також відповідність фінансових звітів вимогам законодавства.

Аудиторський висновок повинен містити чітко сформульовану думку (викладену письмово) щодо фінансових звітів у цілому.

Аудиторський висновок має містити такі елементи:

а)  заголовок;

б) адресат;

в)  вступний або початковий параграф:

і) перелік перевірених фінансових звітів;

іі) відомості про відповідальність управлінського персоналу суб'єкта господарювання та про відповідальність аудитора;

г) параграф, що описує обсяг (опис характеру аудиторської перевірки):

і) посилання на МСА або відповідні національні стандарти і практику;

іі) опис роботи, виконаної аудитором;

ґ) параграф, у якому висловлено думку аудитора щодо фінансових звітів:

і) посилання на концептуальну основу фінансової звітності, використану при складанні фінансових звітів (із зазначенням країни походження концептуальної основи фінансової звітності, якщо концептуальна основа не є МСБО);

іі) висловлення думки щодо фінансових звітів;

д) дата аудиторського висновку;

е) адреса аудитора;

є) підпис аудитора.

Бажано дотримуватись одноманітності форми та змісту аудиторського висновку, що полегшує розуміння його користувачем і допомагає виявити незвичайні обставини (якщо вони є).

Аудиторський висновок повинен мати відповідний заголовок. Може бути доцільно використати термін "незалежний аудитор" у заголовку для того, щоб відрізнити аудиторський висновок від звітів, складених іншими особами (наприклад, посадовими особами суб'єкта господарювання, радою директорів) або від висновків інших аудиторів, від яких не вимагається дотримання етичних вимог, як від незалежного аудитора.

В аудиторському висновку слід зазначити адресата відповідно до умов завдання та місцевих нормативних актів. Висновок, як правило, призначається для акціонерів або для ради директорів суб'єкта господарювання, фінансові звіти якого перевіряються. До аудиторського висновку слід включити перелік перевірених фінансових звітів суб'єкта господарювання із зазначенням дати та звітного періоду.

У висновку слід також зазначити, що відповідальність за фінансові звіти несе управлінський персонал суб'єкта господарювання і що обов'язком аудитора є лише висловлення його думки щодо фінансових звітів на основі проведеної аудиторської перевірки.

Фінансові звіти подає управлінський персонал. Складання таких звітів вимагає від управлінського персоналу визначення облікових оцінок і суджень, а також визначення відповідних принципів і методів бухгалтерського обліку, які використовуються при підготовці фінансових звітів. Це визначення здійснюватиметься в контексті концептуальної основи фінансової звітності, яку обирає управлінський персонал або яку слід використовувати). На відміну від цього, відповідальністю аудитора є аудиторська перевірка цих фінансових звітів для висловлення думки щодо них.

Аудиторський висновок повинен містити опис обсягу аудиторської перевірки, зазначаючи, що аудит було здійснено відповідно до МСА або відповідних національних стандартів аудиту та практики. "Обсяг" стосується можливості аудитора здійснювати аудиторські процедури, які вважаються необхідними за цих обставин. Користувачеві це потрібно як гарантія того, що аудиторська перевірка проведена відповідно до встановлених стандартів або практики. Якщо не обумовлено інше, то аудиторськими стандартами (або практикою), яких дотримується аудитор, є стандарти (або практика) країни, зазначеної в інформації про аудитора.

В аудиторському висновку слід описати процес аудиторської перевірки, зокрема:

а) здійснену шляхом тестування перевірку доказів, які підтверджують суми у фінансових звітах та розкриття інформації;

б) оцінку принципів бухгалтерського обліку, що застосовуються при підготовці фінансових звітів;

в) аналіз попередніх суттєвих оцінок, здійснених управлінським персоналом при підготовці фінансових звітів;

г) оцінку загального подання фінансових звітів.

До аудиторського висновку слід включити твердження аудитора про те, що аудиторська перевірка надає обґрунтовану впевненість для висловлення думки.

Для висловлення аудиторської думки використовуються терміни "справедливо та достовірно відображають" або "подають достовірно, в усіх суттєвих аспектах", які є еквівалентними. Обидва терміни, поряд з іншим, указують на те, що аудитор розглядає лише ті питання, які є суттєвими для фінансових звітів. Аудитор повинен зазначити дату висновку, яка є датою завершення аудиторської перевірки. Це інформує читача, що аудитор розглянув вплив на фінансові звіти й на висновок подій та операцій, відомих аудиторові, які відбулися до цієї дати. Оскільки до обов'язку аудитора входить надання висновку щодо фінансових звітів, підготовлених та наданих управлінським персоналом, аудитор не повинен датувати висновок числом, що передує даті підписання або затвердження фінансових звітів управлінським персоналом. В аудиторському висновку слід зазначити конкретне місце перебування аудитора, яке, як правило, є місцем перебування офісу аудитора, відповідального за аудит.

Аудиторський висновок слід підписати від імені аудиторської фірми, особисто від імені аудитора або, якщо це доцільно, обома підписами. Аудиторський висновок зазвичай підписується від імені аудиторської фірми, оскільки фірма бере на себе відповідальність за аудит.

Безумовно-позитивну думку слід висловити тоді, коли аудитор дійшов висновку, що фінансові звіти справедливо й достовірно відображають (або подають достовірно, в усіх суттєвих аспектах) інформацію відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності. Безумовно-позитивна думка беззастережно вказує на те, що всі зміни у принципах бухгалтерського обліку й методах їх застосування, а також їх вплив належно визначені та розкриті у фінансових звітах.

Далі наведено приклад повного аудиторського висновку, який містить основні елементи, наведені в Додатку У. Цей висновок ілюструє висловлення безумовно-позитивної думки.

Важливою складовою аудиторської перевірки фінансово-господарського стану банку є аудит грошових коштів, який проводиться за такими напрямками:

аудит касових операцій;

аудит операцій на поточному рахунку;

аудит операцій на валютному та інших рахунках у банках.

Досліджуючи ці напрямки, можна зробити висновок про доцільність та ефективність використання грошових коштів клієнтом.

Висновки та пропозиції

Розглянувши тему моєї дипломної роботи «Облік, аналіз і аудит касових операцій банку» можна зробити таків висновки, ПАТКБ «Правекс-банк» ¾ це багатопрофільна кредитна установа, що здійснює операції у різних секторах ринку позичкових капіталів, обслуговуючи підприємства всіх галузей економіки. Банк, здійснюючи своєчасне касове обслуговування клієнтів, забезпечуює збереження своїх грошових коштів, а також сприяє дотриманню емісійно-касової дисципліни, здійснює аналіз і прогнозування касових оборотів, організовує і виконує оперативні функції з реалізації єдиної грошово-фінансової політики на території регіону.

Значна маса готівкових коштів проходить через касу. Розрахунки між суб'єктами господарювання, у яких гроші є засобом платежу, здійснюються готівкою і нерозривно пов'язані з доходами та витратами населення.

Система бухгалтерського обліку в ПАТКБ «Правекс-банк» задовольняє такі вимоги:

1. Актуальність. Усі здійснювані банком операції щодня відображаються в балансі і в оборотно-сальдовій відомості. Завдяки цьому:

• банк і клієнти дістають актуальну інформацію;

• у разі виявлення помилки клієнт може своєчасно подати рекламацію.

2. Надійність. Помилкових записів банк уникає завдяки автоматичному контролю та узгодженню в системі автоматизації банку (САБ). Завдяки цьому:

• скорочуються витрати на виправлення можливих помилок;

• не порушується впевненість клієнта в надійності банку.

3. Ефективність. Між банківськими операціями, які дають дохід, і витратами на їх проведення, виконується певне співвідношення, що забезпечує тривале функціонування банку. Через це:

• бухгалтерський облік у банку стає раціонально організованим і спрямованим на те, щоб підтримувати і підвищувати конкурентоспроможність банку. Система бухгалтерського обліку відповідає чинному законодавству та нормативним документам НБУ.

Отже, бухгалтерський облік в ПАТКБ «Правекс-банк» базується на певних правилах визначення, записування, класифікування та інтерпретування операцій або подій, пов'язаних із діяльністю банку. Усе це і становить метод бухгалтерського обліку, який використовується в досліджуваному банку.

Бухгалтерська система банку комп'ютеризована, завдяки чому система бухгалтерських проведень - занесення інформації до щоденних балансів, касових книг, оборотно-сальдових відомостей - виконується в автоматичному режимі.

Розглянувши повністю тему моєї дипломної роботи, та зробивши до неї висновок, можна надата пропозиції.

Як свідчить аналіз показників звіту про касові обороти, при виникненні потреби у готівці банк здійснює підкріплення операційної каси, в основному, за рахунок отримання готівки у іншій установі банку. Аналіз стану готівки, що перебуває у обігу, доводить, що на міжбанківському валютному ринку реалізується готівка не завжди належної якості. Тому останнім часом для готівкових розрахунків у регіоні використовуються значні обсяги зношеної готівки, а також велика кількість фальшивих банкнот, ознаки підроблення яких можуть бути виявлені тільки на сучасному високотехнологічному обладнанні. Для вивчення умов, які б сприяли оптимізації структури готівкового обігу, поліпшенню якості готівки, що перебуває у обігу, удосконаленню касового обслуговування установ банків та раціоналізації схем перевезень готівки у регіоні, пропоную надати Головному управлінню пропозиції щодо наступних питань удосконалення організації касових операцій:

1) встановити тарифи за підкріплення готівкою які будуть прийнятні для установ банків для збільшення обсягів підкріплень готівкою від Головного управління;

2) встановити тарифами за підкріплення готівкою установи банків які згодні одержувати у Головному управлінні 100 % необхідного для установи банку підкріплення, а надлишки готівки здавати до Головного управління;

3) визначити за якими тарифами установи банків згодні одержувати підкріплення у Головному управлінні при умові доставки готівки силами інкасації Головного управління;

4) вивчити за яку плату (грн. за пачку банкнот) установи банків згодні здавати до Головного управління для обробки та сортування на автоматизованих системах банкноти гривень, сформованих банками регіону, які попередньо не сортувались на зношені та придатні, з подальшим одержанням у межах зданих сум підкріплення за пільговими тарифами (визначити ці пільгові тарифи);

5) вивчити на яких умовах установи банків згодні залучати для перевезення готівки між Головним управлінням та установами банків службу інкасації Головного управління.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про аудиторську діяльність»  http://zakon.rada.gov.ua/
2. Закон України «Про господарські товариства»  http://zakon.rada.gov.ua/
3. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Закон  вiд 16.07.1999  № 996-XIV
4. Закон України «Про банки і банківську діяльність» http://zakon.rada.gov.ua/
5. № 337 від 14.08.03р «Інструкція про касові операції в банкках України»
6. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. Інструкція від 17.06.2004 №280
7. Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України
8. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні N 368 від 28.08.2001 http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0841-01
9. Положення про бухгалтерський облік та звітність у банківських установах України

10. "Положення про порядок створення і реєстрацію комерційних банків", затверджене Постановою Правління НБУ від 21 липня 1998 р.

11.  Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні 15.12.2004  N 637 http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0040-05

12. Правила організації фінансової та статистичної звітності банків України

13. АУБ про зміни умов здійснення валютно-обмінних операцій http://aub.org.ua/

14. Аналіз банківської діяльності:Підручник А.М.Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко та ін. КНЕУ – 2004-282с

15. Аналіз банківської діяльності: Навчальний посібник, Підручник Косова Т.Д. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 486 с.

16. Аналіз економічно стану банків України        www.bank.gov.ua/

17. Банківські операції:Підручник - 2-ге вид., випр. і. доп.\А.М.Мороз, М.І.Савлук та ін., За ред.д-ра екон.наук, проф.А.М.Мороза. – К.:КНЕУ, 2002 – 476с.

18. Банківські операції: Підручник\За ред. В.І.Міщенка, Н.Г.Слав’янської. – К.: Знання, 2006 – 727с.

19. Банківська система України [Текст]: монографія \ В.В.Коваленко, О.Г. Коренєва, К.Ф. Черкашина, О.В. Крухмаль. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010.-187с.

20. Батракова Л.Г. Економічний аналіз діяльності комерційного банку. Вид.2-е: Підручник для ВНЗ.-М.:Логос, 2005.-368с.

21. Виїзне інспектування банків: практичний аспект: Навч. посіб./ Шпачук В.В.,Пилипенко О.І.; Держ.ком.статистики України, Держ.акад. статистики, обліку та аудиту – К.: ДП «Інформ.-аналіт. агенство», 2010.-175с.

22. Горина С. А. Учет в банке. Проверка правильности отражения банковских операций. — Москва: Приор., 1995 – 323с.

23. Економічний аналіз: Навч. посібник / За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — К.: КНЕУ, 2001. — 540 с.

24. Економічний аналіз. М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка: КНЕУ – 2003-554с.

25. Економічний аналіз. М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка: КНЕУ – 2003-554с.

26. Кіндрацька Л.М. Фінансовий та управлінський облік у банках: Підручник.-К.:КНЕУ, 2008 – 816с.

27. Косова Т.Д., Циганов О.Р. Банківські операції: Навч.пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 372с.

28. Кочетков В. Н. Анализ банковской деятельности: Теоретико-прикладной аспект. — К.: МАУП, 1999. — 192 с.

29. Кузьмінська О.Е., КириленкоВ.Б. Організація обліку в банках:Навч.-метод.посіб. для самост.вивч.дисц.-К.:КНЕУ, 2002 – 282с.

30. Лобозинська С.М. Облік і аудит у банку: Навч.посіб.\За ред.проф. С.К.Реверчука.-К.:Знання,2007 – 630с.

31. Облік і аудит у банках: Підручник. А. М. Герасимович, Л. М. Кіндрацька, Т. В. Кривов’яз та ін. КНЕУ, 2004р – 311с.

32. Облік та аудит у банках: Навчально-методичний посібник \ Уклад.: О.Г. Коренєва, Н.Г. Євченко. – Суми: УАБС, 2003. – 56с.

33. Організація обліку в банку [Текст]: навч. посіб. – О.Г. Коренєва, О.В. Мірошниченко, Т.Г. Савченко. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2008. – 273с.

34. Основи банківської справи: Курс лекцій \ Остапишин Т. П.: МАУП – 2001 – 64с

35. Пантелеєв В.П. Аудит. Навчальний посібник. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2008 – 400с.

36. Парасій-Вергуненко І.М. Аналіз банківської діяльності: Навч.-метод.посібник для самост.вивч.дисц.-К.:КНЕУ,2003-347с.

37. Парасій-Вергуненко І. М. Організація управлінського обліку в банках. Деякі аспекти теорії і практики / І. М. Парасій-Вергуненко // Вісн. Нац. банку України. — 2004. — № 10. — С. 26–29

38. Пилипенко І.І., Гаєвська Н.І., Шевчук В.О. та ін.\ Аудит: Застосування міжнародних стандартів в аудиторській практиці України. Навчальний посібник.-К.: ТОВ «ІАМЦАУ»СТАТУС»-2005 – 172с.

39. Правекс-банк. «Довіра юридичних та фізичних осіб»\22 травня 2010р. http://www.financeua.net/finance/news/45-sphere-of-banks

40. Правекс-банк. Основна інформація про банк http://www.bankstore.com.ua/banks/121997/

41. Примостка Л. О. Аналіз банківської діяльності: Сучасні концепції, методи та моделі. — К: КНЕУ, 2002. — 316 с.

42. Раєвський К., Раєвська Т. Методичні рекомендації щодо економічного аналізу діяльності комерційного банку // Вісник НБУ. — 1999. — № 3. — С. 31—42;

43. Раєвський К., Раєвська Т. Методичні рекомендації щодо економічного аналізу діяльності комерційного банку // Вісник НБУ. — 1999.. - № 4. — С. 35—48.

44. Річна фінансова звітніст ПАТКБ «Правекс-Банк» http://pravex.com/user/memberfiles/documents/otchet_2010.pdf/

45. Савлук М.І., Мороз А.М., Коряк А.М.. Вступ до банківської справи. Київ, Лібра, 1998. – 344с.

46. Сопко В.В., Верхоглядова Н.І., Шило В.П., Ільіна С.Б., Брадул О.М. Організація і методика проведення аудиту: Навчально-практичний посібник.К.: ВД «Професіонал», 2004 – 624с.

47. Стаття.  Раєвській К. Особливості регулювання та аналіз діяльності комерційніх банків / / Банківська справа № 2, 2007р.

48. Стаття. ЗАЯВА Президента АУБ про черговий прояв владної безвідповідальності – тепер з боку НБУ 14.02.2009р

49. Стойко О.Я. Банківські операції. – К.: Лібра, 2000. – 252 c

50. Стратегічний аналіз у банках: теорія, методологія, практика / Парасій-Вергуненко І. М. — К.:КНЕУ,2007.—360 с.

51. Сугоняко О. Роль комерційніх банків у встановленні національної ЕКОНОМІКИ / / Закон І Бізнес № 24, 2003 р.

52. Рейтинг банків. Комісія за розрахунково-касове обслугоування. \ 27.09.2011. http://www.ukrbanks.info/6/articles.html

53. Тиркало Р. І., Щивоблок З. І. Фінансовий аналіз комерційного банку: Навч. посібник. — К.: Слобожанщина, 1999. — 236 с

54. Чернелевський Л.М., Беренда Н.І. Аудит. Навч.посібник.-К.: Міленіум, 2002 – 466с.

55. Шеремет А. Д., Щербакова Г. Н. Финансовый анализ в коммерческом банке. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 256 с.

56. Щибиволок З.І. Аналіз банківської діяльності: Навч.посіб. – 2-ге вид.,стер.- К.: Знання, 2007 – 311с.

57. http://knigi.tr200.ru/v.php?id=275077">Деньги.Кредит.Банки/

58. Прайс-листи на програмні продукти Представництва Українського Центру Ліцензійного програмного забезпечення  http://www.soft.cl.zp.ua.

59. Прайс-листи на програмне забезпечення компанії Глобал Інформ http://www.global.com.ua/rus/software/ms.phtml

60. Рекламні пропозиції для платформи Linux  http://www.penreader.com/ru/Linux/PenReader.html

. http://pcweek.ru/Year2008/N34/CP1251/Strategy/chapt1.htm