Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи обліку праці та її оплати

.1 Види та форми оплати праці в умовах ринку

.2 Формування фонду оплати праці на сільськогосподарському підприємстві

Розділ 2. Стан обліку праці та її оплати в СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області

.1 Організаційно-економічна характеристика СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області

.2 Організація обліку та нарахування заробітної плати у СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області

Розділ 3. Шляхи удосконалення використання трудових ресурсів, обліку праці та її оплати в СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області

.1 Напрямки удосконалення обліку праці та її оплати в господарстві

.2 Удосконалення обліку праці та її оплати і аналізу використання робочої сили в СВК "Ренійський" на підставі автоматизації

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Проблеми організації заробітної плати і формування її рівня поряд з питаннями забезпечення зайнятості складають основу соціально-трудових відносин суспільства через те, що поєднують інтереси всіх учасників трудового процессу. Як економічна категорія, заробітна плата - одна з найскладніших економічних категорій і соціально-економічних явищ. З одного боку вона є джерелом доходів найманих працівників, основою матеріального добробуту членів їхніх сімей, а з іншого - для роботодавців є значною часткою витрат виробництва і ефективним засобом мотивації працівників до досягнення цілей підприємства.

Актуальність теми дипломної роботи обумовлена тим, що в умовах ринкової економіки заробітна плата відіграє значну роль у розвитку суспільного виробництва. Основним функціональним призначенням заробітної плати є стимулювання продуктивності праці, відтворення робочої сили та вирішення соціальних потреб суспільства. Рівень та стан оргнапнізації оплати праці здійснює значний вплив на виробничність праці, а відповідним чином організований бухгалтерський облік надає можливість мобілізувати працівників на якісне та своєчасне виконання робіт і забезпечує пошук резервів підвищення ефективності виробництва.

Об`єкт дослідження: сукупність теоретичних та прикладних проблем з нарахування, обліку і аналізу заробітної плати на сільськогосподарському підприємстві.

Предмет дослідження: стан обліку заробітної плати працівників СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області.

Метою дипломної роботи є дослідження стану обліку та механізму організації заробітної плати в сільськогосподарському підприємстві, вивчення організації роботи бухгалтерії та стану обліку і аналізу використання трудових ресурсів в СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області та розробка пропозицій за результатами дослідження.

Виходячи із зазначеної мети основними завданнями роботи визначено наступні:

вивчити літературу з теми дослідження;

розглянути основні теоретичні концепції та категорії обліку та аналізу оплати праці;

розкрити зміст, сутність та методику визначення й обліку заробітної плати;

провести поглиблений аналіз використання трудових ресурсів на підставі якого запропонувати основні напрямки удосконалення обліку та аналізу оплати праці і використання робочої сили в СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області.

Методи дослідження: Методологічною основою дипломної роботи є діалектичний метод, як загальний спосіб наукового пізнання соціально-економічних явищ та процесів. Для аналізу ефективності організації оплати праці на сільськогосподарському підприємстві використовувалися методи порівняння, аналізу і синтезу. Теоретичні положення та висновки, що висуваються в роботі, обґрунтовуються виходячи з принципів діалектичної логіки. Поряд з теоретичним в роботі використовується і кількісний аналіз матеріалів. В ході аналізу порівнюються фактичні данні в таблицях та графіках і на цій основі робляться практичні висновки і пропозиції щодо удосконалення організації праці у господарстві.

Проведене дослідження обліку праці та її оплати дає змогу розробити конкретні, обґрунтовані висновки і внести пропозиції щодо поліпшення організації обліку праці та її оплати в відкритому акціонерному в СВК "Ренійський"

Практичними матеріалами для виконання дипломної роботи послужили дані річних фінансових звітів за 2009-2011 роки, та дані первинного, аналітичного, синтетичного обліку по рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці".

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи обліку праці та її оплати

.1 Види та форми оплати праці в умовах ринку

Заробітна плата є важливим якісним показником господарювання. У процесі виробництва споживається жива та уречевлена праця. Жива праця створює нову вартість, частина якої споживається самими робітниками і одержується у формі оплати праці, а інша частина привласнюється власником засобів виробництва. Розмір заробітної плати залежить від складності роботи, що виконується робітником, рівня відповідальності, кваліфікації працівника, результатів праці та господарської діяльності підприємства. В сучасних умовах економічного розвитку України результати господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників значною мірою визначається рівнем організації оплати праці. При цьому заробітна плата визначається як винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку власник або уповноважена ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У процесі виробництва споживається жива та уречевлена праця. Уречевлена праця втілена в засоби виробництва (будівлі, машини, сировину, добрива, пальне, запасні частини тощо), які переносять свою вартість на вироблений продукт. Жива праця створює нову вартість, частина якої споживається самими працівниками і додержується у формі оплати праці.

Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки конче потрібно, щоб учасники, приймаючи рішення, мали правдиву та об’єктивну інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи - прибутки, доходи чи збитки, а також про особливості їх досягнення як на своєму підприємстві, так і партнерів. Таку інформацію надає лише система бухгалтерського обліку. Однією із ланок цієї системи є організація обліку і аналізу праці та її оплати, тобто сукупність заходів спрямованих на планомірне і найбільш доцільне використання праці працівників з метою досягнення їх високої продуктивності.

За видами заробітна плата поділяється на: основну, додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата є базою нормального відтворення робочої сили. Вона залежить від результатів праці робітника, якості робочої сили, кваліфікації, виробничого досвіду тощо. Витрати на основну заробітну плату є основною частиною фонду оплати прані і безпосередньо входять до собівартості виробленої продукції, виконуваних робіт чи наданих послуг.

Додаткова заробітна плата - це складова заробітної плати працівників, до якої включають витрати на оплату праці, не пов'язані з виплатами за фактично відпрацьований час тобто це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. До неї входять доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; окремі види преміювання, винагороди та інші види заохочення, визначені Положенням з оплати праці підприємства та пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій які залежать від результатів господарської діяльності та виплат за рахунок власних коштів (прибутку) підприємств. Нараховують додаткову заробітну плату залежно від досягнутих і запланованих показників, умов виробництва, кваліфікації виконавців. Джерелом додаткової оплати праці є фонд матеріального стимулювання, який створюється за рахунок прибутку. Розмір останнього не може бути гарантованим і змінюється зі зміною результатів господарської діяльності підприємства.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, що не передбачені актами чинного законодавства або що здійснюються понад встановлені зазначеними актами норми.

Основна і додаткова заробітна плата (оплата праці) утворює фонд заробітної плати. Він включає: оплату проходження підвищення кваліфікації, оплату вимушеного прогулу, стипендій працівникам за період навчання, оплату за роботу в святкові дні та в нічний час, надбавки за класність, персональні надбавки, доплати за керівництво ланкою, бригадою та тощо.

Облік розрахунків з оплати праці в сільськогосподарських підприємствах здійснюється на основі типових форм, які затверджуються відповідними державними органами. При організації трудових відносин на сільськогосподарському підприємстві виходять з того, що основні права й обов’язки щодо організації оплати праці передано державою підприємствам. Організація праці та її оплата на нових засадах покликана створити додаткові джерела для заохочення показників, збільшити їх доходи і залучити широкі верстви до активного пошуку ефективних рішень в організації праці та виробництва. Крім того, організація праці та її оплата на нових засадах спрямована на суворе дотримання технологічних вимог і строків виконання робіт, раціональне використання ресурсів виробництва, підвищення кваліфікації, прагнення до одержання високого кінцевого результату, тобто дотримання принципів матеріальної зацікавленості працівників [45, с. 107].

Завданнями обліку праці та її оплати в сучасних умовах є:

точне і своєчасне документальне оформлення даних про обсяг виконаних робіт, одержаної продукції і нарахованої оплати праці відповідно до кількості та якості затраченої праці;

правильне нарахування оплати праці кожному працівникові згідно з чинними положеннями;

дотримання порядку розподілу оплати праці по об'єктах бухгалтерського обліку;

повний і своєчасний розрахунок з працівниками з оплати праці;

своєчасне складання та подання бухгалтерської і статистичної звітності з оплати праці.

Забезпечуючи виконання зазначених завдань, бухгалтерський облік оплати праці здійснює великий вплив на трудову дисципліну. На відповідному рівні організований бухгалтерських облік сприяє мобілізації працівників на виконання робіт і пошук резервів підвищення ефективності виробництва. Облік праці та її оплати організовується таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни, підвищенню якості виробництва продукції, виконання робіт та послуг.

Система оплати праці має бути побудована так, щоб вона матеріально стимулювала розподіл і використання трудових ресурсів за видами економічної діяльності України з максимальною віддачею. Завдання такого розподілу вирішується міжгалузевою диференціацією заробітної плати, необхідність якої диктується низкою чинників, що визначають наявність відмінностей в умовах і рівнях витрат робочої сили, обумовлених рівнем складності робіт, технічною оснащеністю виробництва, формою його організації, тривалістю та інтенсивністю (напруженістю) праці тощо [11, с.43].

Облік праці займає провідне місце в бухгалтерському обліку на сільськогосподарських підприємствах. У складі виробничих витрат оплата праці складає, як правило, від 15 до 35% всіх витрат і здійснює значний вплив на формування фінансових результатів діяльності підприємства.

Під оплатою праці розуміють виражений у грошовому обчисленні еквівалент кількості праці працівників в суспільному продукті, яка надходить в особисте споживання робітника. Весь процес обліку оплати праці працівників поділяють на два етапи [20, с. 24]:

. Облік особового складу та використання робочого часу;

. Облік виробітку продукції і заробітної плати

Закон України "Про оплату праці" від 24.03.95 року № 108/95 - ВР (зі змінами та доповненнями) [25] є основним базовим документом з питань оплати праці. Згідно статті 8 Закону держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств всіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств монополістів згідно переліку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування прибутків працівників.

Заробітна плата, доходи громадян є концентрованим вираженням ефективності економіки і соціальної політики держави та спроможності профспілок і суспільства в цілому захищати одне і основоположних прав людини - право на гідне життя та цільний розвиток [20, с.38].

Згідно з Законом України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р № 108/95-ВР заробітна плата працівникам підприємств та організацій повинна виплачуватись грошима. Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами самостійно, що фіксується в колективному договорі. У ньому може бути передбачено частину заробітної плати виплачувати натурою [25, с.23].

Дієвість оплати праці визначається тим, наскільки повно вона виконує свої основні функції - відтворювальну, стимулюючу, регулюючу й соціальну.

Реалізація відтворювальної функції заробітної плати передбачає встановлення норм оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації та водночас дає змогу застосовувати обґрунтовані норми праці, що гарантують власнику отримання необхідного результату господарської діяльності.

Стимулююча функція полягає в тому, що та організація та можливий рівень оплати праці має спонукати кожного працівника до найефективніших дій на своєму робочому місці.

Регулююча функція оплати праці реалізує загальновживаний принцип диференціації рівня заробітку за фахом і кваліфікацією відповідної категорії персоналу, важливістю та складністю трудових завдань.

Соціальну функцію заробітної плати спрямовано на забезпечення однакової оплати за однакову роботу; вона має поєднувати державне й договірне її регулювання, а також реалізовувати принцип соціальної справедливості щодо одержання власного доходу.

Повна та ефективна реалізація цих головних функцій оплати праці можлива за умови формування й послідовного здійснення науково обґрунтованої політики як на макрорівні (держава, галузь, регіон), так і на мікрорівні (підприємство, організація, їхні підрозділи).

У сучасних теоріях, пов’язаних із моделюванням величини заробітної плати, вихідну позицію займає така її категорія, як мінімальна заробітна плата. Вона виступає в якості соціальної гарантії і нижньої межі оплати праці. Також вона відображає мінімальну прийняту для даних економічних умов величину споживання і є базою для визначення розміру оплати праці найменш кваліфікованого робітника, і в кожному випадку вона покликана стабілізувати соціально - економічну ситуацію.

Економічна суть мінімальної заробітної плати полягає в забезпеченні мінімального достатнього рівня відтворення економічно активного населення країни, яке підтримає безперервність виробництва і відповідно функціонування ринку праці [45, c.129].

Основна мета законодавчого встановлення мінімальної заробітної плати це - боротьба з бідністю, причому, на думку окремих зарубіжних учених, уведення й підвищення рівня мінімальної зарплати є більш продуктивним методом боротьби з бідністю, аніж різнопланові форми соціального забезпечення (безкоштовні талони на харчування і медичні послуги, будівництво муніципального житла для бідних тощо). У розвинутих країнах набуто чималий досвід використання мінімальної заробітної плати для регулювання трудових відносин, який узагальнено у відповідних теоріях і моделях [45, c.138].

Мінімальна заробітна плата вважається елементом державного регулювання заробітної плати і, відповідно, трудових відносин. Вважаємо, що дослідження взаємозв’язку та взаємного впливу таких категорій, як трудові відносини та мінімальна заробітна плата потрібно почати з визначення економічної суті мінімальної заробітної плати та її реалізації в сучасних умовах в нинішній економічній ситуації в Україні. Це потрібно для з’ясування впливу чинників, що діють на вказані категорії та можливості їхнього регулювання.

У Законі України "Про оплату праці" зазначено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік - під час затвердження Державного бюджету України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди.

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств - монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників [59, c.76].

Як соціально - економічна категорія, заробітна плата служить основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що стимулює розвиток суспільного виробництва, ріст продуктивності праці, скорочений витрат на виробництво, засобом перерозподілу кадрів по галузях народного господарства [6, c.174]. Державна політика оплати праці практично реалізується через механізм її регулювання. Останній є складовою частиною загального механізму реалізації соціально - економічної політики держави. Використання конкретних важелів механізму державного регулювання оплати праці залежить від впливу різноманітних чинників [20, c.378]. За умов розвитку підприємництва та існування різних форм власності заробіток працівника вже не визначається розміром якогось гарантованого фонду оплати праці, а все більше залежить від кінцевих результатів і доходів від діяльності підприємства.

Враховуючи зміни в природі та механізмі формування заробітку працівника, замість поняття "заробітна плата" усе частіше використовують терміни "трудовий дохід", "винагорода", "оплата праці", "заробіток", "дохід". В счасних умовах сам працівник усе частіше стає більш - менш реальним співвласником підприємства. Відтак винагороду працівникові - власнику треба нараховувати не тільки за працю, а й за вкладений у підприємство капітал.

В той же час, в будь-якому разі повна компенсація (грошова або не грошова) за витрачені зусилля, включаючи заробітну плату, повинна відбивати внесок кожного працівника, ефективність його праці [8, c.180]. В Україні, в умовах формування соціально-орієнтованої ринкової економіки, статусу першочергових набувають проблеми функціонування ринку праці [3, c.23].

Однією з проблем сучасного ринку праці виступає незбалансованість у попиті й пропозиції висококваліфікованої робочої сили, що призводить до неефективного використання інтелектуального потенціалу країни [20, c.59]. Якщо розглядати окремо ринок робочих місць, функціонування якого також створює позитивний зовнішній ефект, то недостатня пропозиція робочих місць на ньому є закономірною. Цей недолік ринку має виправити держава, трансформуючи зовнішній позитивний ефект у внутрішньо фірмові. Портібно вжити заходів, які б створювали умови коли роботодавцям було б економічно вигідно створювати нові робочі місця. Саме тому Україні слід використовувати досвід країн із розвиненою ринковою економікою, які широко застосовують системи субсидування підприємців на працевлаштування безробітних та систему дотацій підприємцям на створення нових робочих місць. Варто зазначити, що перші позитивні зрушення в цьому напрямі в Україні вже є [3, c.23].

Основним організаційно - правовим інструментом обґрунтування диференціації заробітної плати працівників різних суб’єктів господарювання (діяльності) є тарифно - посадова система, основні елементи якої такі:

тарифно-кваліфікаційні довідники;

-        кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців;

тарифні сітки й ставки;

схеми посадових окладів або єдина тарифна сітка.

Тарифно-кваліфікаційні довідники у вигляді Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників (ЄТКД) - це збірник нормативних актів, що містить кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані за виробництвами та видами робіт. ЄТКД призначено для тарифікації робіт, надання кваліфікаційних розрядів робітникам, а також для формування навчальних програм підготовки їх підвищення кваліфікації робітників.

Кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців є нормативними документами, в яких подаються загальногалузеві кваліфікаційні характеристики цих категорій працівників. У них зазначаються посадові обов’язки, вимоги до знань і стажу роботи за спеціальністю, рівня та профілю підготовки керівників, спеціалістів і службовців.

Тарифна сітка встановлює відповідні співвідношення в оплаті праці працівників різної кваліфікації. Вона є, власне, переліком тарифних розрядів і відповідних тарифних коефіцієнтів.

Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює одиниці. За першим розрядом тарифікуються прості роботи, виконання яких не потребує професійної підготовки. Коефіцієнти наступних розрядів характеризують ступінь складності праці робітників, що мають такі розряди.

Важливим елементом тарифної системи є тарифна ставка, її абсолютна величина визначається згідно зі встановленим державою мінімальним розміром заробітної плати, тобто таким, що нижче за нього вже не можна платити працівникові за виконану норму робочого часу. До цього необхідно додати, що у мінімальну заробітну плату не включають доплати, надбавки та компенсаційні виплати. Відтак розмір оплати праці не може бути нижчим від встановленої державою мінімальної заробітної плати навіть за невиконання норм виробітку чи виготовлення бракованої продукції з вини працівника.

Оплата праці керівників, спеціалістів і службовців конкретних суб’єктів господарювання (колективної діяльності) здійснюється за встановленими державою посадовими окладами з урахуванням застосовуваної системи стимулювання високоефективної роботи чи за контрактною (договірною) системою роздержавлених підприємств (організацій) та інших підприємницько - комерційних структур [20, c.383].

Для здійснення своєї діяльності кожне підприємство використовує матеріальні і трудові ресурси. Кількість і склад персоналу, необхідний підприємству залежить від його розміру, рівня механізації, напрямку спеціалізації, структури і організації виробництва та інших факторів. Облік особового складу працівників має забезпечити систематичне одержання даних про чисельність працівників на підприємстві, а також по його структурних підрозділах, про склад працівників по статі, віку, категоріях персоналу, посадах, спеціальностях, освіті, стажу роботи та інших ознаках. Облік особового складу працівників підприємства веде відділ кадрів, інспектор по кадрах або інша на це уповноважена особа.

Основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Ведуть її на кожного працівника, який пропрацював на підприємстві понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємства, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню. На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. При влаштуванні на роботу працівники зобов’язані подавати трудову книжку. Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку.

При виписуванні трудової книжки, вкладиша до неї або її дубліката з працівника стягується сума їх вартості. Трудові книжки, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у відділі кадрів підприємства, а після цього строку - в архіві підприємства протягом 50 років. По закінченні зазначеного строку трудові книжки вилучаються та знищуються в установленому порядку.

.2 Формування фонду оплати праці на сільськогосподарському підприємстві

Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення розміру мінімальної зарплати, інших державних норм і гарантій, умов і розмірів оплати праці працівників бюджетних установ і організацій і керівників державних підприємств, а також шляхом встановлення диференційованого оподаткування доходів працівників. Регулювання фонду оплати праці і фонду споживання здійснюється на основі Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про колективні договори та угоди" від 1 липня 1993 р. № 3356-ХП, КЗПП України, іншими нормативними актами.

Виділяються дві частини фонду оплати праці - нормативна і заохочувальна.

Нормативна - нараховується виходячи із діючих норм праці, кількості виготовленої продукції, тарифних ставок, окладів, нормативів доплат за умови праці та погодженої величини компенсації, що зумовлена зростаннями цін.

Заохочувальна частина призначена для заохочення працівників та виробничих підрозділів за освоєння нової техніки, технології, організації праці і виробництва.

Розрахунок нормативних фондів оплати праці підрозділів підприємства може здійснюватися прибутковим і аналітичним методами. В першому разі виходять із базового фонду та приросту обсягу продукції. В другому - величина фонду визначається на основі трудомісткості випуску продукції.

При аналітичному плануванні фонду можуть бути використані два методи:

. Прямий - на основі нормативів зарплати спроможності продукції та етапів робіт.

. Опосередкована - пропорційно об’єктивних організаційно-активних характеристик виробничих підрозділів.

Фонди оплати праці обслуговуючих працівників і управлінського персоналу встановлюються, виходячи із норм обслуговування, чисельності, керованості, а також за трудомісткість відповідних робіт. Таким чином фонд нормативної оплати робіт відтворює нормативну зарплатоспроможність продукції. Збільшення фонду під час дії погоджених тарифних умов можливе тільки в результаті збільшення обсягу робіт.

Фонд заохочення створюється із фактично одержаного доходу за залишковим принципом. Із загальної суми доходу, що розподіляється, вираховується:

нормативний фонд оплати праці.

фонд технічного розвитку.

фонд соціального розвитку.

фонд дивідендів.

Після встановлення сумарної величини фонду по підприємству визначаються фонди заохочування окремих підрозділів.

До складу фонду оплати праці не входять такі виплати: суми вихідної допомоги, передбачені законодавством і витрати на відрядження в межах норм. Допомога з тимчасової непрацездатності, допомога по вагітності та пологах, одноразова допомога при народженні дитини, по догляду за дитиною до встановленого законодавством строку, грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років. Суми виплат щорічної, щомісячної компенсації сім'ям на дітей, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи або стали інвалідами; щорічна допомога на оздоровлення дітей; суми, спрямовані на оплату утримання дітей у дитячих закладах, відшкодування заробітку та інших витрат завданого каліцтва та іншого ушкодження здоров'я працівника (крім допомоги з тимчасової втрати працездатності, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві); вартість виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту у випадках невидачі їх адміністрацією; витрати на оплату навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах та установах з підвищення кваліфікації, професійну підготовку та перепідготовку працівників, які перебувають у штатному розпису підприємства. Стипендії студентам та учням, направленим підприємством на навчання у виші та середні спеціальні навчальні заклади, що виплачуються за рахунок коштів підприємства; суми матеріальної допомоги, що надається підприємством на поховання.

Розмір оплати праці залежить від складності і умов виконуваних робіт, професійно-ділових якостей робітника, результатів його праці і господарської діяльності підприємства і максимальним розміром не обмежується. Витрати на оплату праці складаються із:

) фонду основної заробітної плати;

) фонду додаткової заробітної плати;

) інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

До фонду основної заробітної плати включаються: заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадовим обов'язкам) за відрядними розцінками, тарифними ставками (окладами) робітників та посадовим окладам незалежно від форм і систем оплати праці прийнятих на підприємстві; суми відсотків або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг) у випадках, коли вони є основною, заробітною платою.

До фонду додаткової заробітної плати входять: надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів: кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність; за класність водіям автомобілів, трактористам-машиністам та іншим робітникам, яким введено такі надбавки та доплати за звання майстра і класу кваліфікації; бригадирам з числа робітників, не звільнених від основної роботи, за керівництво бригади; персональні надбавки, за суміщення професій (посад); розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконаних робіт; за роботу у важких шкідливих умовах; роботу у багатозмінному та безперервному режимі виробництва (включаючи доплати за роботу у вихідні дні, які с робочими днями за графіком); премії робітникам, керівникам-спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних матеріальних ресурсів, в тому числі за: виконання і перевиконання виробничих завдань; виконання акордних завдань у встановлений строк; підвищення продуктивності праці, виробітку; поліпшення кінцевих результатів господарської діяльності; економію сировини, матеріалів, інструментів та інших матеріальних цінностей; винагороди (відсоткові надбавки) за вислугу років, стаж роботи (надбавки за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві). Оплата працівникам, які не перебувають у штаті підприємства, за виконання разових робіт (ремонт інвентарю, побілка, фарбування тощо). Зазначені суми у статистичній звітності з праці відображуються в фонді оплати праці працівників позаштатного складу і не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати штатних працівників підприємства. Оплата за працю у вихідні та святкові (неробочі) дні, надурочний час за розцінками, встановленими законодавчими актами. Заробітна плата до кінцевого розрахунку після закінчення року або іншого періоду обумовлена системами оплати праці на сільськогосподарських підприємствах. Оплата праці кваліфікованих робітників, керівників, спеціалістів підприємств, залучених без звільнення від основної роботи для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, для керівництва виробничою практикою студентів та інші. Оплата праці студентів вищих навчальних закладів, учнів середніх спеціальних і професійно-технічних навчальних закладів, що проходять виробничу практику на підприємстві, а також оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл у період професійної орієнтації, які залучені на тимчасову роботу. Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників у межах, передбачених законодавством оплата за час вимушеного прогулу, передбачених законодавством; вартість безкоштовно наданих працівникам комунальних послуг, продуктів харчування, витрат на оплату житла, або сум грошових компенсацій за ненадання безкоштовного житла, комунальних послуг та інше; вартість безкоштовно наданих предметів (включаючи формений одяг, обмундирування), що залишається в особистому постійному користуванні. Оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до "Закону про відпустки", грошових компенсацій за невикористану відпусту; оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених Законодавством, оплата пільгового часу підліткам; оплата робочого часу працівників, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо ці обов'язки виконуються в робочій час відповідно до законодавства. Суми заробітної плати за повним місцем роботи робітникам, керівникам і спеціалістам підприємств за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів. Оплата навчальних відпусток, наданих працівникам, які навчаються у вечірніх та заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, аспірантурах, а також які навчаються без відриву від виробництва у вечірніх, заочних загальноосвітніх школах; оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку, що надаються після кожного дня здавання крові.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносять: оплату простоїв не з вини працівника; суми, що виплачуються працівникам, які перебувають у відпустці з ініціативи адміністрації з частковим збереженням заробітної плати; винагороди за підсумками роботи за рік; винагороди за відкриття і раціоналізаторські пропозиції; одноразові заохочення (наприклад за виконання особливо важливих виробничих завдань, заохочень до ювілейних та пам'ятних дат як у грошовій, так і натуральній формі; матеріальні допомоги (оздоровчі, економічні та інші виплати); суми наданих підприємством трудових і соціальних пільг працівникам: оплата додатково наданих відпусток, в тому числі жінкам, які виховують дітей, одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію; доплати і надбавки до державних пенсій працюючим пенсіонерам; оплата за навчання у навчальних закладах дітей працівників підприємства; вартість путівок на лікування і відпочинок, або суми компенсації, видані замість путівок; екскурсії і мандрівки; здешевлення вартості харчування працівників як готівкою, так і безготівковими розрахунками в їдальнях, буфетах та інших.

Таким чином, у розглянутій системі виділено дві групи факторів, що істотно впливають на оплату праці: об’єктивні (які не залежать від працівника) і суб’єктивні (які залежать від його активності). Фактори першої групи (складність і відповідальність робіт, умови праці та ін) враховуються в тарифній сітці, доплатах та компенсаціях; фактори другої групи (ставлення до праці, творча активність - у надбавках і преміях.

Розділ 2. Стан обліку праці та її оплати в СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області

.1 Організаційно-економічна характеристика СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ренійський" є сільськогосподарським кооперативом з пайовим фондом у розмірі 882110,65 грн. І орендованим земельним масивом загальною площею 2799,9 га з яких 2453,4 га рілля, що є власністю 665 пайовиків.

СВК "Ренійський" був організований у 1948 р. як радгосп "Ренийский", потім у 1995 р. рішенням зборів товариства покупців, відповідно до законодавства був реорганізований у КСП "Ренійський" з безвідплатною передачею у власність членів КСП усіх основних засобів. У 1999 році рішенням загальних зборів КСП було реорганізовано в СВК "Ренійський" і в цьому виді здійснює свою господарську діяльність по теперішній час.

Основними видами виробничої діяльності СВК "Ренійський" є:

вирощування і реалізація зернових і технічних сільськогосподарських культур, основними видами з яких є - пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник.

виробництво і реалізація молока, м'яса ВРХ і свиней.

- обробіток і реалізація багаторічних насаджень зокрема винограду.

надання послуг (тракторних, ремонтних, будівельних) та ін.

Організаційно виробничу діяльність СПК здійснює на основі створених виробничих підрозділів і ділянок:

у тваринництві функціонують підрпозділи:

ферма ВРХ

ферма СТФ

у рослинництві:

мехзагін №1, мехзагін №2, мехзагін №3

обслуговуючі та допоміжні ділянки:

центральна їдальня

центральний склад

будівельний цех

ланка по обслуговуванню електрогосподарства

ремонтно-слюсарний цех

Загальне керівництво СВК здійснює Голова, найвищим органом управління є зібрання засновників.

Облік виробництва, руху і реалізації продукції і послуг, а також керівництво структурними підрозділами здійснює штат адміністративно-управлінського персоналу.

Організаційна структура підприємства представлена на рис. 2.1

Рис.2.1 Організаційна структура СВК Ренійський

Одним з основних видів діяльності цього підприємства є виробництво, реалізація сільськогосподарських культур і молока і м'яса ВРХ і СТФ. Свої економічні взаємини СВК здійснює за допомогою партнерів:

в межах району - ВАТ "Ренійський м'ясокомбінат", ВАТ "Виноградар", ЗАТ "Ренійський елеватор" та ін.

- в межах області - РИВА "Холдинг", "Дунайвнештур" та ін.

Одним з серйозних проектів СВК було проведення сертифікації господарства по виробництву екологічно чистої продукції. Що дозволяє в співпраці з міжнародною компанією "Топфер" виходити на міжнародний ринок з реалізацією власної продукції за вищими цінами. Це дозволяє мати стабільний ринок збуту і збільшення рентабельності виробництва, а так само збереження і навіть збільшення родючості ґрунтів.

Основними напрямами підвищення фінансової стабільності господарства, які закладені в перспективні плани його розвитку, є:

закладка молодих виноградників на площі - 400 га;

створення цеху по переробці сільськогосподарської продукції;

створення міні гусиної ферми. По цьому пункту у господарства є переваги за рахунок наявних вільних виробничих приміщень і примикання території до природної водойми.

Створення цеху по переробці сільськогосподарської продукції з урахуванням високоефективних технологій виробництва м'яса гусей дозволить робити одночасно три види продукції - м'ясо, паштет і пух-перо. Що дозволить додатково розширити ринок реалізації.

Наявність виробничих ресурсів забезпечує функціонування підприємства за всіма напрямами його діяльності. Аналіз наявності та використання виробничих ресурсів у СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області, що характеризує розміри сільськогосподарського підприємства представлено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Розміри господарювання СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області

Показники таблиці 2.1 свідчать, що за розмірами господарювання СВК "Ренійський" відноситься до середніх господарств району. Протягом періоду дослідження площа сільськогосподарських угідь не змінювалася. Залишкова вартіст основних виробничих засобів зросла з 399 тис. грн.. у 2009 р. до 418 тис. грн. у 2011 році. За цей самий період вартість чистого доходу (виручки) від реалізації продукції зросла на 319 тис. грн., що склало у 2011 році 113,7% від рівня 2009 року. Як видно середньорічна чисельність робітників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві протягом трьох років трохи зменшилася, з 83 чол. у 2009 році до до 64 чол. у 2011 році. За період дослідження спостерігається збільшення обсягів виробництва основних видів продукції у господарстві. Так, обсяги виробництва пшениці озимої збільшилися у 2,1 рази, кукурудзи на зерно у 3 рази, гороху у 2,2 рази. Поряд з тим спостерігається зменшення виробництва ячменю, проса, винограду та продукції тваринництва.

Особливість сільськогосподарського виробництва полягає в тому. Що тут земля є основним засобом виробництва, тому результати діяльності господарства значною мірою залежать від економічної ефективності використання земельних ресурсів. Склад, структуру та показники економічної ефективності використання земельних ресурсів в СВК "Ренійський" представлено у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Земельні ресурси та економічна ефективність їх використання в СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області

Аналіз показників таблиці свідчить, що за останні три роки у господарстві загальна кількість землі залишалася без змін. За період дослідження також не змінювалася структура землі, що знаходиться у господарстві. Так, протягом періоду дослідження у СВК "Ренійський" рілля займає 2416 га, а багаторічні насадження 327 га.

Розвиток і розміщення сільського господарства, формування сільськогосподарських зон та їх спеціалізація здійснюються згідно з дією об’єктивних економічних законів і спрямовані на збільшення виробництва високоякісної і дешевої продукції з метою повнішого задоволення всезростаючих потреб суспільства. Напрям розвитку сільського господарства визначається його спеціалізацією. Спеціалізація означає переважаючий розвиток кількох або однієї галузі з метою масового виробництва певних видів продукції на основі фондо- та енергоозброєності праці з урахуванням природноекономічних умов регіону. Спеціалізація - це форма суспільного поділу праці, як між галузями і сферами суспільного виробництва, так і всередині галузі на всіх стадіях виробничого процесу. Спеціалізація сприяє концентрації певної продукції по природноекономічних зонах і підприємствах.

Виробнича спеціалізація підприємства визначається за основними товарними галузями і продуктами, які забезпечують найбільший доход (виручку) від реалізації. Отже, основним показником, що характеризує спеціалізацію підприємства, є структура товарної продукції. Концентрація виробництва знаходить своє конкретне втілення в розмірах підприємств і їх внутрішньогосподарських підрозділів -відділків, ферм, цехів, кооперативів, дільниць тощо. Аналіз складу та структури товарної продукції в досліджуваному господарстві, дає підстави зробити висновок, що підприємство СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області віддає перевагу вирощуванню сільськогосподарських культур і, зокрема, зерновим і зернобобовим.

Розмір сільськогосподарського підприємства є одним з факторів, що впливають на ефективність виробництва. При визначенні розмірів сільськогосподарських підприємств враховують такі фактори, як рівень технічної оснащеності господарства, його організаційну структуру, ступінь спеціалізації і концентрації виробництва, рівень і кваліфікацію кадрового забезпечення. Розмір сільськогосподарських підприємств визначається багатьма показниками, зокрема: обсягом виробництва валової і товарної продукції в натуральному і грошовому вираженнях, земельною площею (сільськогосподарські угіддя, рілля, багаторічні плодово-ягідні насадження, культиваційні споруди), основними виробничими фондами, енергетичними потужностями, наявністю техніки, поголів’ям худоби і птиці, кількістю середньорічних працівників та ін. Склад і структура доходу від реалізації продукції в СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області представлено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Склад і структура доходу від реалізації продукції в СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області

Як видно з показників таблиці 2.3, господарство спеціалізується на виробництві продукції рослинництва. У структурі реалізації за 2009-2011 рр. переважає продукція рослинництва (87,2). Серед продукції рослинництва значну частку займаєть зернові та зернобобові (67,4 % у структурі, або 1385,5 тис. грн.), з яких пшениця озима займає 22,4%. На другому місці знаходиться ячмінь озимий та горох (відповідно 16,2% та 13,7%.). Серед продукції тваринництва, яка займає в структурі доходу від реалізації 7,1% переважає дохід від виробництва м’яса ВРХ (2,7% в загальній структурі) та свинини (2,6%). В середньому за 2009-2011 рр. вартість реалізованої продукції тваринництва 146,3 тис. грн.

Рівень спеціалізації, який склався у господарстві, можна визначити за допомогою коефіцієнта спеціалізації, який розраховується за формулою:

= 100/147,8=0,676 (2.1)

де - питома вага і-того виду реалізованої продукції у ранжируваному ряді структури реалізованої продукції;

- порядковий номер і-того виду продукції у ранжируваному ряді, побудованому за спадаючою ознакою.

Для досліджуваного господарства значення коефіцієнту спеціалізації становить 0,7, тобто підприємство належить до таких, які мають глибокий рівень спеціалізації.

Головною метою діяльності господарства є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізації, надання послуг та здійснення іншої незабороненої діяльності. Для здійснення окремих видів діяльності підприємство отримує у встановленому чинним законодавством порядку спеціальні дозволи.

Важливішим етапом економічної характеристики підприємства є аналіз фінансових результатів діяльності, необхідний для з’ясування економічної ефективності господарювання, а тому для аналізу і оцінки рівня і динаміки показників фінансових результатів діяльності підприємства на підставі "Звіту про фінансові результати" була побудована аналітична таблиця 2.4.

Таблиця 2.4 Економічна оцінка фінансових результатів діяльності СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області

Показники таблиці свідчать, що в процесі своєї діяльності СВК "Ренійський" здійснює операційну, інвестиційну та фінансову діяльності. Найбільшу частку доходів підприємство отримує у результаті операційної діяльності. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції у 2011 році складав 2633 тис. грн., в той час, як у 2009 році вын дорівнював 2333 тис. грн. Враховуючи високі операційні витрати, на протязі трьох років підприємство отримувало збитки в результаті операційної діяльності. В той же час аналіз результатів діяльності господарства свідчить, що рівень збитків поступово зменшується. Так, якщо у 2009 році збитки дорівнювали 880 тис. грн., то у 2011 році їх рівень скоротився до 522 тис. грн. Розрахований рівень рентабельності галузей виробництва як відношення прибутку від галузі до собівартості реалізованої продукції свідчить про низький рівень цього показника у галузі рослинництва, а у галузі тваринництва на протязі трьох дослідних років спостерігався рівень збитковості.

.2 Організація обліку та нарахування заробітної плати у СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ренійський" Ренійського району, Одеської області є юридичною особою згідно із законодавством, має самостійний баланс, власні основні і оборотні кошти, розрахунковий рахунок в установі банку, круглу печатку та штамп зі своїм найменуванням. В СВК "Ренійський" передбачено вести бухгалтерські справи на власному виробництві у спеціальному приміщенні - бухгалтерії. Структуру бухгалтерської служби бухгалтерії СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області представлено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Структура бухгалтерської служби СВК "Ренійський"

Як видно із наведеної схеми, у штаті господарства передбачено наступні посади працівників бухгалтерії: головний бухгалтер, бухгалтер з обліку рослинництва, бухгалтер з обліку тваринництва, бухгалтер з обліку основних засобів, касир - бухгалтер з обліку оплати праці.

Облік праці та її оплати - це важлива та складна ділянка обліку, оскільки потребує точних і оперативних даних, у яких відображаються зміни в кількості працівників, затратах робочого часу, категоріях працівників, кодах виробничих витрат і здійснюється контроль використання трудових ресурсів. Узагальнення інформації про розрахунки з персоналом з оплати праці за всіма її видами, а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами) ведуть на синтетичному рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам". За кредитом рахунка 66 "Розрахунки за виплатами працівникам" відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога з тимчасової непрацездатності, інші нарахування, за дебетом - виплата заробітної плати, премій, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів у рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу.

Рахунок 66 "Розрахунки за виплатами працівникам" має субрахунки:

-     661 "Розрахунки за заробітною платою";

-        662 "Розрахунки з депонентами";

На першому субрахунку відображають суми нарахованої заробітної плати працівникам підприємства, які належать як до облікового, так і до не облікового складу. На другому субрахунку відображають суми невиплаченої (депонованої) заробітної плати, які перераховуються з першого субрахунку, якщо працівник з будь-яких причин в установлений термін не одержав нарахованої йому суми. За кредитом субрахунка 661 облічують суми нарахованої заробітної плати і виплати, які не входять до фонду оплати праці. За дебетом субрахунка 661 відображають виплачені суми, включаючи вартість натуральної оплати, всі види утримань із оплати праці, депонування сум невиплаченої заробітної плати. Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений термін суми з оплати праці відображаються на субрахунку 662 "Розрахунки з депонентами".

Господарські операції з обліку праці та її оплати в СВК "Ренійський"представлено в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Господарські операції з нарахування заробітної плати в СВК "Ренійський" у квітні 2011 року

Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений строк суми з плати праці, відображаються по дебету субрахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою" та кредиту субрахунку 662 "Розрахунки з депонентами"

Рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці" має кредитове сальдо, на якому показується заборгованість підприємства щодо заробітної плати перед працівниками. У ряді випадків по рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" може бути і дебетове сальдо, на якому показується заборгованість окремих працівників підприємства щодо оплати праці. Таке сальдо виникає в тих випадках, коли працівникам виплачено більше, ніж їм належить за фактично виготовлену продукцію (виконаний обсяг робіт) або відпрацьований час, а також при помилках у розрахунках. Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі ведеться на підприємстві в розрізі кожного працівника.

Згідно з діючим законодавством про працю заробітна плата працівникам сільськогосподарських підприємств видається два рази на місяць у терміни, встановлені колективним договором, через проміжок часу, який не перевищує шістнадцяти календарних днів. При цьому застосовується авансовий порядок розрахунків заробітної плати за першу половину місяця. При авансовому порядку розрахунку працівникам видається аванс, розмір якого визначається угодою адміністрації підприємства з профспілковою організацією при укладанні колективного договору, однак мінімальний розмір авансу не повинен бути нижче тарифної ставки робітника за відпрацьований час. Підставою для нарахування авансу, є табель обліку використання робочого часу.

Остаточний розрахунок проводиться при виплаті заробітної плати за другу половину місяця. Кожному працівнику щомісяця видається на руки розрахунок заробітної плати (типова форма № П-52), в якому вказуються суми за видами нарахувань і утримань.

Синтетичний облік розрахунків з оплати праці в даному підприємстві ведеться в Журналі - ордері № 10.2 с.-г. Основним регістром при цій формі обліку є журнал - ордер. Записи в журнали-ордери здійснюються безпосередньо на підставі первинних або зведених виправдних документів у міру їх надходження і опрацювання. Схему записів при журнально-ордерній формі обліку в СВК "Ренійський" наведено на рис. 2.1.

У СВК "Ренійський", як і в більшості сільськогосподарських підприємств, первинні і зведенні документи складаються в виробничих підрозділах, а центральна бухгалтерія - виконує синтетичний та аналітичний облік.

Рис. 2.1. Схема облікових записів при журнально-ордерній формі в СВК "Ренійський"

Облік праці та її оплати в СВК "Ренійський" організований таким чином, що сприяє підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни, підвищенню якості виробництва продукції, виконання робіт і послуг. Основними завданнями обліку праці та її оплати в СВК "Ренійський" є:

-     точне і своєчасне документальне оформлення даних про обсяг виконаних робіт, одержаної продукції і нарахованої оплати праці відповідно до кількості та якості затраченої праці;

-        правильне нарахування оплати праці кожному працівникові відповідно до діючих положень;

дотримання порядку розподілу оплати праці по об’єктах бухгалтерського обліку;

повний і своєчасний розрахунок з працівниками по оплаті праці;

-     своєчасне складання та подання бухгалтерської і статистичної звітності по оплаті праці.

Забезпечуючи виконання зазначених завдань, бухгалтерський облік оплати праці має великий вплив на трудову дисципліну. Правильний облік мобілізує працівників на виконання робіт і пошук резервів підвищення ефективності виробництва та використання трудових рексукрсів.

Аналіз наявності та використання трудових ресурсів в СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області наведено у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 Аналіз наявності та використання трудових ресурсів в СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області

При аналізі наявності та використання трудових ресурсів підприємства видно, що у 2011 році в господарстві працювала найменша кількість працівників за період дослідження - 64 особи. Усі працюючі зайняті безпосередньо у сільському господарстві. Так як у СВК "Ренійський" домінуючою є галузь рослинництва, то в галузі рослинництва в 2011 році зайняті були 53 робітники, а в галузі тваринництва працювали 11 осіб. Що стосується ефективності праці по підприємству, то спостерігається тенденція її поліпшення, а саме у звітному році на одного середньорічного працівника було виготовлено 34,3 тис. грн. валової продукції, що на 10,9 тис. грн. більше порівняно з базисним роком.

Порядок нарахування заробітної плати робітникам підприємства залежить від форм оплати праці, що застосовуються та організації виконання робіт. Все це в кінцевому вимірі впливає на продуктивність праці. Аналіз продуктивності праці у сільськогосподарському виробництву у СВК "Ренійський" наведено у таблиці 2.7

Таблиця 2.7 Аналіз продуктивності праці у сільськогосподарському виробництві в СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області

Проведений аналіз продуктивності праці в СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області свідчить, що у 2009 році чистий дохід (виручка) від реалізації сільськогосподарської продукції становив 1944 тис. грн., а у 2011 році - 2194 тис. грн., що на 250 тис. грн. більше.

Слід зазначити те, що у 2011 році у господарстві парцювала найменша кількість працівників - 64 чоловіки, загальне число відпрацьованих робітниками галузі людино-годин у 2011 році склало 106,4 тис., що на 27,3 тис. менше ніж було відпрацьовано у 2009 році.

Основним документом по обліку виходу на роботу і відпрацьованого часу є табель обліку робочого часу (ф.№64). Він складається в одному примірнику протягом місяця окремо по виробничих підрозділах і категоріях працюючих. Табельний облік у відділках, на фермах, у бригадах, ремонтних майстернях та інших виробничих підрозділах ведуть спеціально призначені працівники, або керівники підрозділів. Для кожного працівника в табелі відводять окремий рядок, у якому записують кількість відпрацьованих годин, умовними літерами зазначають причини невиходу на роботу, наприклад вихідні або святкові дні _ "ВС", дні хвороби - "Х", відрядження - "СВ", відпустка - "ЧВ" тощо. У табелі також зазначають посаду працівника його оклад вид оплати, суму заробітної плати, табельний номер, код синтетичного і аналітичного обліку. В кінці місяця табель передають у бухгалтерію для нарахування оплати праці.

Обліковий лист тракториста - машиніста (ф.№67) застосовується для обліку робіт трактористів-машиністів протягом 5, 10, 15 днів, тобто залежно від того, як це передбачено планом документообігу. У ньому відображуються виконані роботи під ту чи іншу культуру, склад агрегату і агротехнічні умови Їх виконання. Виконані транспортні роботи тракторами оформляють Дopoжнім листом трактора (ф.№68). Дорожній лист виписує механік або бригадир кожного дня перед виїздом із гаражу і видають на руки трактористу.

Працівникам тваринництва у господарстві заробітна плата нараховується в первинному документі - Розрахунок нарахування оплати праці працівникам тваринництва (ф.№69). На лицьовому боці розрахунку по кожному працівнику ферми вказують його посаду, професію, категорію, табельний номер, відпрацьований час, обсяг одержаної продукції, розцінку і суму нарахованої заробітної плати, на зворотному кількість відпрацьованих на фермі днів.

Первинні документи по обліку виробітку передаються в бухгалтерію, де вони перевіряються і групуються. Якщо облік ведеться на кількох документах, то в бухгалтерії складається нагромаджувальна карточка обліку виробітку. На підставі цих первинних та групових документів здійснюється нарахування заробітної плати, яка визначається множенням встановленої розцінки за одиницею виробітку на кількість виробів. При відрядно-преміальній заробітній платі відзначається норма виробітку.

Для тих працівників, які працюють в господарстві по відрядній формі оплати праці, встановлено наступний порядок визначення заробітної плати:

визначається заробіток по тарифу кожного робітника і бригади в цілому множенням ставок тарифних відповідного розряду на кількість годин;

визначається коефіцієнт розподілу як відношення місячного заробітку бригади на загальний заробіток по тарифам;

визначається сума заробітної плати кожного робітника шляхом множення заробітної плати за тарифом кожного члена бригади на коефіцієнт розподілу.

Бригадирам із числа робітників-відрядників, не звільнених від основної роботи, нараховують доплати за керівництво бригадою. Розподіл заробітної плати між членами бригади проводиться з урахуванням коефіцієнтів трудової участі для кожного робітника. Це рішення оформлюють протоколом, який здають у відділі праці і заробітної плати для розрахунку заробітної плати. Нарахування заробітної плати здійснюється у розрахунково-платіжній відомості по кожному працівнику за її видами (відрядна, погодинна, премії та різного виду нарахування). До іншої нарахувань відносяться доплати за роботу в святкові (вихідні дні), роботу в понад урочний час, персональні надбавки, інші доплати.

У тому випадку, коли виникає потреба, здійснюється нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності. Джерелом виплати цієї допомоги є кошти фонду соціального страхування. Оплата допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється на основі листків непрацездатності і табелю обліку використаного часу. Розміри такої допомоги визначаються з урахуванням:

середнього заробітку за два попередні місяці роботи, що передували хворобі,

кількості днів хвороби і трудового стажу роботи.

До фактичного заробітку при цьому додають середньорічні премії виробничого характеру в частці цих двох місяців. Шляхом ділення суми заробітної плати (з відповідними добавками) на кількість робочих днів за ці два місяці одержимо середньоденний заробіток, що не повинен перевищувати подвійної тарифної ставки, посадового окладу (крім випадків виробничого травматизму, професійного захворювання, а також захворювання внаслідок чорнобильської катастрофи). Одержаний середньоденний заробіток перемножують на кількість днів хвороби, зазначених у листку непрацездатності.

При визначенні нарахованих сум заробітної плати бухгалтерія проводить утримання із заробітної плати. Різниця між нарахованою сумою заробітної плати та утриманням по кожному робітнику складає суму до видачі. Загальна сума, яка належить до видачі, складає перехідну суму розрахунків по заробітній платі, яка погашається в наступному місяці шляхом видачі її готівкою чи депонування суми, яка не була запитана. Кошти для виплати заробітної плати отримують підприємства по чеку розрахункового рахунку банку.

Отримання заробітної плати відбувається по платіжних відомостях (ф.№Т-53). В відомості вказується табельний номер, прізвище, ім'я, по-батькові робітника та сума до видачі. Бухгалтерія підприємства не тільки нараховує заробітну плату та різні доплати і допомоги, але й також здійснює утримання із заробітної плати.

Із заробітної плати робітників та службовців можуть проводитися утримання дозволені законодавством:

єдиний соціальний внесок - 3,6 % від нарахованої суми заробітної плати;

податок на доходи фізичних осіб - 15 % віл суми, що залишилася після утримання єдиного соціального внеску та (якщо положена) соціальної пільги;

по судово-виконавчих документах (аліменти, штрафи та ін.).

У відповідності до Закону України "Про оплату праці" загальна сума утримань на повинна перевищувати 20% (а в окремих випадках, передбачених законодавством, - 50%) суми заробітку, який залишається після вирахувань. Ці обмеження не розповсюджуються на утримання із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт, а також при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. Не дозволяються утримання із вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат.

Утримання за виконавчими листами повинні здійснюватися тільки у разі їх наявності або особистої заяви працівника. Утримання за товари, які продані в кредит, і за позиками здійснюються на основі доручення-зобов'язання або договорів. Далі встановлюється правильність указаної в облікових реєстрах кореспонденції рахунків та суми нарахованої заробітної плати та утримань з неї в обліковому періоді.

При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, що отримані в грошовій та натуральній формі. При цьому доходи, отримані в натуральній формі, зараховуються до сукупного оподаткованого доходу за календарний рік по вільних ринкових цінах, крім доходів, отриманих від сільськогосподарських підприємств, які визначаються по цінах продажу державі. Забороняється сплата прибуткового податку з громадян за рахунок засобів підприємств, організацій, а також суб'єктів підприємницької діяльності, окрім колективних сільськогосподарських підприємств.

Для забезпечення обліку витрат підприємства в рамках розподілу між господарськими процесами, виробництва та видами продукції, відображення нарахованої оплати праці на витрати підприємства у ВАТ "Комсомолець" здійснюють за допомогою рахунків класів 8 і 9 (рис. 2.2.)

Наведена схема характеризує, як на підприємстві ведеться облік з нарахування заробітної плати із застосуванням класів 8 і 9 плану рахунків. Тут відображено на який рахунок списуються витрати на оплату заробітної плати.

Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" до складу елементу витрат "Витрати на оплату праці" включається заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятими у виробництві продукції, виконанні робіт або надання послуг, які можуть бути безпосередньо віднесенні до конкретного об'єкта витрат.

Рис. 2.2. Схема відображення у бухгалтерському обліку операцій з нарахування заробітної плати із застосуванням рахунків класів 8 і 9 у СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області

Динаміка витрат на оплату праці у СВК "Ренійський" представлена в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 Динаміка витрат на оплату праці у СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області

З показників таблиці видно, що на оплату праці працівникам с/г у 2009 році пішло 612 тис.грн, а у 2011 році - 627 тис. грн., що на 15 тис. грн. більше. На оплату праці працівникам рослинництва у 2011 році було витрачено 480 тис. грн., що на 29,6 тис. грн. більше ніж у 2009 році. Що стосується працівників тваринництва, то затрат праці у 2011 році склали 78,4 тис. грн., що на 17,8 тис. грн. менше ніж було у 2009 році.

Витрати на оплату праці робітникам відносяться до елементів операційних витрат поряд з витратами на виробництво і збут продукції, управління та інші. Аналіз елементів операційних витрат у СВК "Ренійський" представлено в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 Елементи операційних витрат у СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області тис. грн.

З показників таблиці видно, що витрати на оплату праці у 2009 році становили 612 тис. грн., а у 2011 році вони збільшилися на 15 тис. грн.. і склали 627 тис.грн. Що стосується відрахувань то в 2011 році вони зросли на 67 тис. грн. і склали 249 тис. грн. Матеріальні витрати протягом трьох рокув зросли з 1139 тис. грн. у 2009 році до 1305 тис. грн. у 2011 році. Амортизація основних засобів за період дослідження зменшилася на 4 тис. грн. і склала 32 тис. грн.

Для зростання продуктивності праці велике значення має забезпечення підприємств кваліфікованими кадрами, здатними ефективно використовувати засоби виробництва, удосконалювати технології, впроваджувати прогресивні форми організації виробництва на основі широкого використання інновацій у господарській практиці.

Пріоритетні шляхи підвищення продуктивності праці в конкретному підприємстві визначаються з урахуванням галузевих і регіональних особливостей. Правильне поєднання факторів, які забезпечують раціональне і ефективне використання земельних угідь, засобів виробництва і трудових ресурсів, є реальною умовою збільшення виробництва продукції та підвищення продуктивності праці персоналу аграрного підприємства.

Аналіз динаміки фонду оплати праці та вплив факторів на його зміну в СВК "Ренійський" представлені у таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 Динаміка фонду оплати праці і вплив факторів на його зміну в СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області

Із аналізу показників таблиці 2.10. видно, що зменшення фонду оплати праці на 15 тис. грн. було спричинено дією таких факторів, як чисельність працівників. В результаті зменшення чисельності працюючих на 19 чол. економія фонду оплати праці становила 2423,4 тис. грн.

Рівень оплати праці СВК "Ренійський" представлено у таблиці 2.11.

З показників таблиці 2.11. видно, що за період одслідження зросла як середньорічна, так і середнього динна оплата праці одного працівника. Середньорічна оплптп праув збільшилася у 2011 році порівняно з 2009 роком на 2423,4 тис. грн. і склала 9796,9 грн.

Таблиця 2.11 Рівень оплати праці в СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області

У 2011 році порівняно з 2009 роком середня годинна оплата праці зросла на 0,52 грн., і склала у 2011 році 6,24 грн.

Таким чином, проведений аналіз стану обліку та нарахування заробітної плати працівникам СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області дає можливість зробити висновок відносно того, що працівники бухгалтерії господарства проводять облік та нарахування заробітної плати у відповідності із вимогами чинного законодавства, діючих П(С)БО та інших нормативних актів.

Розділ 3. Шляхи удосконалення використання трудових ресурсів, обліку праці та її оплати в СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області

.1 Напрямки удосконалення обліку праці та її оплати в господарстві

оплата облік співробітник сільськогосподарський

Найважливішою властивістю праці є її продуктивність, рівень якої характеризує ефективність використання трудових ресурсів. Продуктивність праці як економічна категорія відображує взаємозв'язок між обсягом виробництва продукції і відповідними затратами праці. Продуктивність праці в сільському господарстві характеризується системою прямих і непрямих показників. Прямі показники визначаються кількістю продукції, що виробляється за одиницю робочого часу. Вони безпосередньо характеризують її рівень в окремих галузях, сільськогосподарських підприємствах або в сільському господарстві в цілому. Вони виражаються в натуральній і вартісній формі. Продуктивність праці, як здатність конкретної праці створювати певну кількість продукції за одиницю робочого часу, підвищується, якщо збільшується виробництво продукції на одиницю робочого часу або зменшуються затрати праці на одиницю продукції. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Виробіток - це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу, і розраховується за формулою

В=V/Т

де В - виробіток;- обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);

Т - затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг).

На підприємстві виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюється обсяг продукції і затрати праці.

До прямих показників продуктивності праці належать:

) виробництво окремих видів сільськогосподарської продукції (зерна, молока, приросту живої маси тварин, яєць тощо) в натуральному виразі з розрахунку на 1 люд.-год;

) прямі затрати праці (люд.-год) на виробництво 1 ц продукції (характеризують трудомісткість продукції);

) вартість валової продукції рослинництва, тваринництва або сільського господарства в цілому з розрахунку на 1 люд.-год;

) вартість валової продукції сільського господарства з розрахунку на одного середньорічного працівника.

При збільшенні вартості валової продукції та зменшенні кількості працівників продуктивність праці підвищується і навпаки. При поглибленні аналізу цього показника потрібно мати на увазі, що вартість виробленої продукції за 1 людино-годину залежить від показників:

) затрати праці на вирощування 1 га посіву сільськогосподарських культур (люд.-год);

) затрати праці на 1 голову окремих видів худоби (люд.-год);

) навантаження посівних площ з розрахунку на одного середньорічного працівника;

) навантаження поголів'я худоби і птиці на одного середньорічного працівника відповідної галузі тваринництва.

Для підвищення продуктивності праці у господарстві потрібно забезпечити збільшення вартості валової с-г продукції в порівнянних цінах. Головним шляхом тут є збільшення виробництва продукції рослинництва і тваринництва.

Що стосується другого фактора, кількості працівників, то під час аналізу в СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області були досліджені наступні питання:

) вивчено забезпеченість підприємства працівниками окремих категорій (трактористи, водії, тваринники тощо);

) досліджено можливості виконання того самого обсягу робіт меншою кількістю працівників, що впливає на підвищення продуктивності праці.

У господарстві прямі показники продуктивності праці за виходом кінцевої продукції сільськогосподарських галузей визначаються по закінченні господарського року. Це відбувається через те, що у сільському господарстві продукцію одержують нерегулярно (раз на рік), в той час як затрати праці здійснюються постійно, особливо в тваринницьких галузях. Тому значення натуральних показників помітно зменшується, оскільки домінуючу роль в усіх аспектах економічного життя відіграють вартісні показники - показники виробітку, в яких обсяг продукції вимірюється грошовими одиницями.

Продуктивність праці у господарстві протягом року обчислюють і аналізують системою непрямих, показників, які визначають із співвідношення обсягу виконаних робіт і затрат робочого часу. Вартісний показник продуктивності праці по господарству в цілому є дуже загальним. А тому більш глибокий і конкретний аналіз продуктивності праці проводять за окремими видами продукції рослинництва і тваринництва. Для визначення рівня продуктивності праці за видами продукції в практиці використовують обернений показник кількість затрачених людино-годин на одиницю продукції. Цей показник називають ще трудомісткістю продукції. Зменшення трудомісткості означає підвищення продуктивності праці і впливає на зниження собівартості продукції і навпаки.

На трудомісткість продукції рослинництва (кількість затрачених людино-годин на 1 ц впливають два фактори:

) кількість затрачених людино-годин на 1 га посівної площі;

) урожайність.

Трудомісткість - це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг), і розраховується за формулою

ТМ = Т/У

Де V - обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);

Т - затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг).

При зростанні затрат праці на 1 га затрати праці на 1 ц збільшуються, а при підвищенні врожайності - зменшуються. Вплив головних факторів на зміну трудомісткості продукції визначають методом ланцюгових підстановок і методом обчислення різниць.

Проведений аналіз дозволяє виділити два найбільш ефективні шляхи зменшення трудомісткості продукції (підвищення продуктивності праці) в рослинництві в СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області

) зменшення затрат праці на 1 га;

) підвищення врожайності.

Затрати праці на 1 га є непрямим або неповним показником продуктивності праці. Прямий показник трудомісткості продукції в рослинництві визначають лише в кінці року, а тому протягом року у господарстві проводять оперативний контроль затрат праці за видами робіт (підготовка ґрунту до посіву, посів, догляд за посівами, збирання). Відшукуючи резерви зменшення затрат праці на 1 га потрібно враховувати, що вони залежать від рівня механізації виробництва, обсягу виконаних робіт під культуру, зміни структури робіт з різною трудомісткістю, рівня виконання працівниками норм виробітку та інших факторів.

Аналогічно аналізують трудомісткість продукції (продуктивність праці) в тваринництві. Тут на трудомісткість впливають такі фактори:

) затрати праці на 1 голову худоби;

) продуктивність 1 голови.

Зменшення затрат праці досягається підвищенням рівня механізації робіт, удосконаленням організації й оплати праці. Для підвищення продуктивності тварин потрібно впроваджувати високопродуктивні породи тварин, поліпшувати забезпеченість тварин кормами, приміщеннями, здійснювати належний зоотехнічний і ветеринарний догляд, зменшувати яловість корів, впроваджувати інтенсивні технології відгодівлі тварин тощо. Рівень продуктивності праці по окремих роках істотно коливається, тому його динаміку вивчають за середніми даними за 3 - 5 років. Рівень продуктивності праці аналізують, порівнюючи фактичні показники з передбачуваними, з даними попередніх років свого господарства. Це дозволяє виявити зміни в рівні продуктивності праці, вплив їх на виробництво продукції, зниження собівартості, підвищення різня рентабельності та визначити заходи щодо подальшого зростання продуктивності праці. Оберненим показником, що характеризує рівень продуктивності праці, є затрати праці на виробництво одиниці продукції, тобто трудомісткість продукції.

На підвищення продуктивності праці впливає багато факторів, основними з яких є вихід продукції та затрати праці. Для визначення рівня впливу цих факторів використовують метод ланцюгових підстановок.

Фактори зміни певного показника - це сукупність усіх рушійних сил і причин, що визначають динаміку цього показника. Відповідно фактори зростання продуктивності праці - це вся сукупність рушійних сил і чинників, що ведуть до збільшення продуктивності праці.

Оскільки праця є процесом взаємодії робочої сили із засобами виробництва, фактори зростання продуктивності праці за змістом можна поділити на чотири групи:

) соціально-економічні, що визначають якість робочої сили, що використовується;

) матеріально-технічні, що характеризують якість засобів виробництва;

) організаційно-економічні, що відображають якість поєднання робочої сили із засобами виробництва;

) природні фактори, які залежать від родючості землі визначають кінцеві результати сільськогосподарського виробництва, ефективність використання матеріальних і трудових ресурсів.

За сферою виникнення і дії фактори зростання продуктивності праці поділяються на: внутрішньовиробничі, галузеві і міжгалузеві, регіональні, загальнодержавні.

Важливим напрямом підвищення продуктивності праці є раціональне розміщення сільського господарства, економічно обґрунтована спеціалізація і концентрація виробництва на базі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції. Ці фактори зумовлюють підвищення рівня технічної оснащеності сільського господарства, необхідність впровадження комплексної механізації та індустріальних методів в його галузях, удосконалення технології та організації виробництва. За цих умов відбуваються докорінні зміни характеру трудової діяльності, які й сприяють зростанню продуктивності праці.

Одним із резервів підвищення продуктивності праці є зміцнення трудової і технологічної дисципліни, яке передбачає найбільш повне і раціональне використання робочого часу, своєчасне виконання всіх вимог і елементів технологічного процесу. Особливого значення цей фактор набуває в умовах спеціалізованого потокового виробництва на великих тваринницьких комплексах, а також при міжгосподарській кооперації.

Таким чином, пріоритетні шляхи підвищення продуктивності праці в господарстві визначаються з урахуванням регіональних і галузевих особливостей. Правильне поєднання факторів, які забезпечують раціональне і ефективне використання земельних угідь, засобів виробництва і трудових ресурсів, є реальною умовою збільшення виробництва продукції та підвищення продуктивності праці в СВК "Ренійський".

.2 Удосконалення обліку праці та її оплати і аналізу використання робочої сили в СВК "Ренійський" на підставі автоматизації

В умовах розвитку ринкової економіки та зростання конкуренції більше шансів має той, хто в будь-який момент може чітко уявити, яка продукція користується найбільшим попитом, які товари є на складі і в якому обсязі слід здійснювати подальше їх виробництво або придбання. Ефективне вирішення зазначених питань при великому обсязі інформації неможливе без використання систем автоматизації оперативного і бухгалтерського обліку. Застосування комп'ютерів дозволить автоматизувати робоче місце бухгалтера і підняти на новий рівень процес реєстрації господарських операцій. Бухгалтер працює з машиною в діалоговому режимі, використовує зворотній зв'язок в процесі обробки інформації і отримання відповідних вихідних документів.

Технологічний процес обробки даних при комп'ютерній формі обліку поділяється на три етапи.

) Початковим етапом облікового процесу є збирання і реєстрація первинних даних для обробки на комп'ютері.

) На другому етапі проводиться формування масивів облікових даних на електронних носіях: Журналу господарських операцій, структури синтетичних і аналітичних рахунків, довідників аналітичних об'єктів тощо. Одночасно здійснюється контроль процесу, обробка інформації, записаної в масивах облікових даних.

) 3аключним етапом процесу є отримання результатів за звітний період за запитом користувача або у вигляді регістрів синтетичного обліку, аналітичних таблиць, довідок з бухгалтерських рахунків або відображенням на екрані дисплею потрібної інформації.

Для автоматизації за допомогою АРМ у господарстві доцільно купити декілька окремих програм з можливістю перенесення даних до АРМ зведеного обліку, які забезпечують складання оборотної відомості, балансу та інших звітів. Наприклад, часто купують такий комплект: "Розрахунок зарплати" + "Облік матеріалів та МШП" + "Облік основних засобів" + "Облік реалізації продукції" + "Банк" + "Каса". Однак створена цим шляхом система обліку є громіздкою, не дуже зручною в роботі і неперспективною для подальшого розвитку і вдосконалення.

АРМ з обліку праці та заробітної плати накопичує щоденні відомості про виробіток та заробітну плату працівників, забезпечує формування набору електронних регістрів, передбачає розв'язання великого кола завдань з розрахунку всіх видів нарахувань та утримань із заробітної плати, зі складання розрахунково-платіжної документації, довідок тощо.

Розглянуті АРМ здійснюють первинне узагальнення даних та призначені для автоматизації обробки інформації, що надають первинні документи. їх функціонування дозволяє охопити найбільш трудомісткі операції з реєстрації первинної інформації в цехах, на складах та в інших підрозділах підприємства. Це сприяє покращанню якості обліку, підвищенню його оперативності та зменшенню потоку паперових документів.

В СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області операційний та бухгалтерський облік автоматизований частково. Облік розрахунків з оплати праці у господарстві здійснюється автоматизовано. Бухгалтер, який веде облік по заробітній платі з первинних документів, які сформовані у звіти відповідними працівниками заносить дані в регістри програми, а машина сама робить нарахування, утримання з заробітної плати, нарахування на неї а також формує відповідні звіти, необхідні для звітності в податкову інспекцію та інші. Також вкінці місяця програма робить "Зведення" по підрозділам та загальний по підприємству, а також "Лицеві рахунки за місяць" по кожному працівнику та по підрозділам в якому показані всі нарахування та утримання із заробітної плати, а також сума призначена до виплати на кінець місяця.

Для обліку розрахунків в оплати праці призначений рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці", по якому в програмі передбачене ведення аналітичного обліку по співробітниках організації.

Крім того, у типовій конфігурації на рахунку 66 ведеться аналітичний облік. Підсистема "Облік праці та заробітної плати" забезпечує виконання наступних факторів:

1.   Розрахунок різних видів нарахувань та утримань по заробітній платі, відрахувань до фондів;

2.      Можливість настроювання алгоритму користувача для розрахунку сум за видом оплати або нарахування до фондів;

.        Введення особових рахунків співробітників;

.        Збереження наказів по призначенню та переміщенню робітників;

.        Збереження архівів розрахункових листів робітників до 3 років, або більше;

.        Підтримка проізвольної кількості різних графіків роботи;

.        Введення табельного обліку по дням та сумарного за місяць;

.        Автоматичного перерахунку сум видів оплати та нарахування до фондів за закритий період при змінені законодавства, або при виявленні помилок.

Для підприємств, що застосовують погодинну систему оплати праці (відповідно до встановлених посадових окладів), для автоматизації введення операцій, пов'язаних з нарахуванням розрахунку сум відрахувань і утримань, і виплатою заробітної плати, в типовій конфігурації програми передбачені відповідні документи "Нарахування заробітної плати" та "Виплата заробітної плати".

За допомогою документа "Нарахування заробітної плати" можливе виконання декількох операцій:

) нарахування заробітної плати співробітникам підприємства;

) формування відомості нарахування авансу;

) внесення до інформаційної бази залишків взаєморозрахунків зі співробітниками на початок звітного періоду.

В документі "Нарахування заробітна плата" повинен бути визначений вид виплат, бухгалтерський рахунок (субрахунок) розрахунків з оплати праці, кількість робочих днів у поточному періоді нарахування заробітної плати, величина, що визначає середньооблікову чисельність співробітників.

Для нарахування основної заробітної плати співробітникам підприємства, автоматичного розрахунку сум відрахувань і утримань, формування відповідного набору бухгалтерських проводок у реквізиті "Вид виплати" слід вибрати значення "Основна з/п". За допомогою документа з таким видом виплати можна одержати друковані форми платіжної та, розрахунково-платіжної відомостей, відомостей відрахувань від заробітної плати до фондів, а також розрахункові листки за зазначений період по співробітниках, що вказані у його табличній частині.

Для формування відомості нарахування авансу реквізит "Вид виплати" повинен бути встановлений у значення "Аванс". У цьому випадку при автоматичному заповненні табличної частини документа в графу "До видачі" по кожному співробітнику будуть розміщені суми з реквізиту "Аванс" довідника "Співробітники". Суму авансу в разі необхідності можна відредагувати вручну. Зауважимо, що в реквізиті "До видачі" показується заборгованість підприємства перед співробітниками, а не різниця між нарахованою й утриманою сумами. При проведенні документу з видом виплат "Аванс" бухгалтерські проводки не формуються.

Для введення сальдо по розрахунках з співробітниками на самому початку роботи призначений документ із видом виплати "Внесення залишків". У цьому випадку розрахунково-платіжна відомість містить реквізити "Нараховано". "Податок з доходу", "До видачі". В разі необхідності можна автоматично сформувати звіт "Форма № 1ДФ", для чого потрібно внести дані про нараховані суми, суми утриманого прибуткового податку зі співробітників за кожен місяць звітного року окремо, тобто окремим документом "Нараховано заробітної плати". На закладці "Дополнительно" документу "Нарахування заробітної плати" визначається бухгалтерський рахунок витрат, на який списується сума податків та рахунок обліку валових витрат.

Для автоматичного розрахунку сум основних утримань по кожному співробітнику відповідно до бази оподатковування і ставок, зазначених для них у довіднику "Налоги и отчисления" призводить натискання кнопки "Рассчитать". При цьому у графах "Начислено", "Удержано", "К выплате" відобразяться підсумкові суми всіх нарахувань, утримань по співробітнику і сума, що підлягає виплаті.

Документ "Виплата заработной платы" призначений для формування друкованої форми платіжної відомості, бухгалтерських проводок, що відображають факт виплати заробітної плати (заборгованостей по заробітній платі) співробітникам.

Заповнення діалогової форми документа починається з визначення виду виплат аналогічно документу "Начисление заработной платы" та періоду, за який буде здійснюватися виплата заробітної плати співробітникам, виду виплати, а також рахунку обліку оплати праці. В обох зазначених вище документах є кнопка "Заполнить", призначена для автоматичного заповнення табличної частини документа. В документ "Начисление заработной платы" буде внесено всіх співробітників підприємства, і заповнено графу "Начислено" відповідно до окладу, зазначеного для співробітника в довіднику "Сотрудники" (розміру авансу для виду виплати "Аванс") і числа відпрацьованих співробітником днів, зазначеного в графі "Дн". Для документів "Виплата зароботной платы" з видом виплати "Аванс" треба здійснити вибір одного з документів "Начисление заработной платы", на підставі якого буде заповнено табличну частину документу. Як варіанти будуть запропоновані всі документи "Начисление заработной платы " з таким же видом виплат, що були введені в поточному місяці. Для документа "Виплата зароботной платы" з видом виплати "Основная з/п" таблична частина буде заповнена поточним сальдо взаєморозрахунків по кожному співробітнику обраного підрозділу.

Отже при автоматизованому обліку заробітної плати повинно передбачатись одержання вихідних типових форм. Автоматизація обліку допомагає значно скоротити витрати часу на облік заробітної плати і робочого часу, складання звітності. Для автоматизації використовують програмні продукти для ПЕОМ. В автоматичному режимі може бути нарахована заробітна плата погодинно, відрахування та нарахування на заробітну плату з видачею кореспонденції рахунків, нарахування допомоги по непрацездатності та інше. При автоматизованому обліку широко використовується типова кодифікація операцій. Дуже важливим моментом в програмному забезпеченні обліку заробітної плати та робочого часу є пристосованість його до частих змін законодавства, нормативів відрахувань і нарахувань, форм звітності, що забезпечує роботу програм без втручання програмістів.

Застосування комп’ютерних технологій у бухгалтерському обліку підвищує продуктивність праці бухгалтерів. Підвищує ефективність роботи бухгалтерського обліку на конкретній ділянці.

В ході виконання дипломної роботи було проведено розрахунки поточних витрат на вирішення облікових задач ручним методом, річної економії від впровадження автоматизації облікових задач та терміну окупності капітальних витрат на автоматизацію бухгалтерського обліку у господарстві. Результати розрахунків наведено у додатках.

Впровадження автоматизованої системи обробки облікової інформації пов'язано з капітальними вкладеннями на придбання технічних засобів та програмного забезпечення, виконання підготовчих робіт, навчання персоналу, поточними витратами на підтримку на належному рівні всієї системи.

Визначення економічної ефективності автоматизації облікових задач включає розрахунок наступних показників:

загальні капітальні витрати на впровадження;

річні поточні витрати, пов'язані з автоматизацією облікових задач;

річна економія від використання автоматизованої системи обробки облікової інформації;

термін окупності загальних капітальних витрат.

Загальні капітальні витрати на впровадження автоматизованої системи обробки облікової інформації складаються з витрат на придбання:

технічних засобів обладнання робочих місць користувачів;

загальносистемного програмного забезпечення;

бухгалтерської програми;

Загальні капітальні витрати, пов'язані з автоматизацією облікових задач у господарстві складуть 45017,42 грн. Річна економія від впровадження автоматизації облікових задач у господарстві складе 17082,50 грн. Термін окупності капітальних витрат на автоматизацію бухгалтерського обліку дорівнюватиме 2,64 року.

Висновок

Проведене дослідження організації обліку праці та її оплати в СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області дає підстави зробити наступні висновки та пропозиції.

В господарстві налагоджена система обліку виконаних робіт, одержаної продукції і оплати праці відповідно до кількості та якості затраченої праці. Для цього по виконанні обсяги робіт фіксуються в індивідуальних або бригадних нарядах. Первинними документами з обліку виробітку є рапорти або відомості виробітку бригад. Операції, які передбачені технологічним процесом, оплачуються за нарядами на відрядні роботи, а різні доплати - за листками на доплату. Дані наряду на відрядну роботу переносяться в табель обліку робочого часу, в якому обліковується час, відпрацьований кожним працівником. Заробіток кожного члена бригади визначається в табелі пропорційно до виконаних робіт, відпрацьованого часу, розряду робіт і встановлених розцінок.

Стосовно організації нарахування в господарстві оплати праці кожному працівникові згідно з чинними керівними документами можна зробити наступні висновки. В обліку заробітної плати застосовується як погодинна оплата праці так і відрядна. Погодинна форма в основному зустрічається у працівників робота яких не пов’язана з виробленням продукції . Це керівник господарства, працівники бухгалтерії, комірники, бригадири та інші. А відрядна форма застосовується при обчисленні заробітної плати таких працівників як водії вантажного транспорту, доярки, трактористи, комбайнери, свинарі та інші. На даному етапі бухгалтерія господарства комп’ютеризовано нараховує тільки заробітну плату працівникам. І те, що в господарстві є комп’ютерна програма по нарахуванню заробітної плати, дає можливість точно, швидко виконати це завдання, що полегшує роботу працівника бухгалтерії.

В бухгалтерії СВК "Ренійський" обов’язки між працівниками бухгалтери поділені. В бухгалтерії знаходиться п’ять фахівців між якими поділені ділянки по веденню бухгалтерського обліку. Заступник головного бухгалтера веде зведений облік нарахування заробітної плати, нарахування на заробітну плату, потім переносить дані у відповідні регістри обліку та складає бухгалтерські проводки.

Господарство намагається своєчасно розраховуватись з працівниками за виконані роботи. Також в СВК "Ренійський" практикується часткова видача заробітної плати (за бажанням робітника) в натуральній формі. Тобто видають в рахунок зарплати зерно, м’ясо, худобу, виписують сіно, силос та інше.

Організований в господарстві облік праці та її оплати сприяє зміцненню трудової та фінансової дисципліни, економії та раціональному використання трудових ресурсів.

Аналізуючи трудові ресурси видно, що підприємство забезпечене трудовими ресурсами майже повністю, а саме на 97 %. Повністю забезпечене шоферами, свинарями, трактористами-машиністами, механізаторами, доярками, скотарями та службовцями. Але підприємство шукає напрямки та резерви покращення продуктивності праці. Отже бухгалтерський облік в СВК "Ренійський" Ренійського району, Одеської області зокрема облік праці та її оплати повинен бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни, підвищенню якості виробництва продукції, виконання робіт та послуг.

Список використаних джерел

. Андрійчук В. Економіка аграних підприємств / Андрійчук В. - К.: КНЕУ, 2007.- 218с.

. Баланда А. "Інститут мінімальної заробітної плати: світовий досвід встановлення та проблеми України" / Баланда А., Варецька О. // Україна: аспекти праці.- 2005.- № 4.- 38-42с.

.     Баланда Л. "Ринок праці як економічна категорія." / Л. Баланда // "Підприємництво, господарство і право".- 2009.- №5.- 21-26с.

4.      Баран Р. "Досвід закордонних країн у системі мотивації та стимулювання персоналу" / Баран Р. // Регіональна економіка.- 2005.- №1.-169-177с.

.        Беспалов В. Інформатика для економістів. / Беспалов В., Вакула А., Гострик А - К.: "ЦУЛ", 2008. - 787с.

.        Бойчик І. Економіка підприємства./ Бойчик І., Харів М. - К.: "Каравела".- 2007.- 298с.

.        Бондар Н. Економіка підприємства./ Бондар Н - К.: А.С. К., 2008 - 400с.

.        Буряк П. Економіка праці та соціально - трудові відносини. / Буряк П., Карпінський Б. та ін - К: Центр навчальної літератури, 2009. - 228с

.        Буряк П. "Фінансово - економічний аналіз". // За ред. П. Буряка, М. Римара.-К.: ВД "Професіонал", 2008.- 528с.

.        Білоусова І. "Впровадження національних стандартів" / Білоусова І. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2008.- №2 - с. 14-17.

.        Вітвіцький В. Сучасні проблеми використання робочого часу працівників сільськогосподарських підприємств та способи їх вирішення. / Вітвіцький В., Метельська З. // Україна: аспекти праці.- 2007.- №5.-40-46с.

.        Внески до Пенсійного фонду // Бухгалтерія в сільському господарстві.- 2008.- №7 (136).-50-54с.

.        Волошина О. "Розрахунки з оплати праці та соціальних виплат: податковий аспект". / Волошина О. // Облік і фінанси АПК.- 2009.- №2.-40-44с.

.        Гаркава І. "Організація оплати праці актуальна проблема національної економіки". Гаркава І. // Формування ринкових відносин в Україні.- 2007.- №9(40).- 245-247с.

.        Гольда А. "Зарубіжний досвід мотивації праці трудового потенціалу в умовах ринкової економіки". / Гольда А. // Формування ринкових відносин в Україні, 2008, №2 (33).- 94-97с.

.        Гулевич О. "Нормативний аналіз державного регулювання ринку праці". / Гулевич О. // Україна: аспекти праці.- 2005.- №8.-3-6с.

.        Дієсперов В. "Актуальні проблеми оплати сільськогосподарської праці". / Дієсперов В. //Облік і фінанси АПК.- 2008.- №7.-51-57с.

.        Дробиш Л. "Ринок праці висококваліфікованої робочої сили". / Дробиш Л. // Маркетинг в Україні.- 2007.- №4.-59-63с.

.        Покропивний С. "Економіка підприємства". // За ред. С. Покропивного.- К.: КНЕУ, 2009.- 528с.

.        Єсінова Н. Економіка праці та соціально - трудові відносини. / Єсінова Н .- К.: Кондор, 2008.- 432с.

.        Жук Н. "Первинний облік праці та її оплати на сільськогосподарських підприємствах". / Жук Н. //Облік і фінанси АПК.- 2009.- №7.- 59-65с.

.        Закон України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 15 березня 2007 року №749-V. // Бухгалтерія в сільському господарстві.- 2007.- №8(185).-12с.

.        Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" від 16.07.1999 р. // Урядовий кур’єр.- 1999.- №23.- 11с.

.        Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 р. №504/96-ВР // Офіційний вісник України.- 2002.- №50.-13-18с.

.        Закон України "Про оплату праці" від 24 травня 1995 р. №108/95-ВР, зі змінами та доповненнями // Урядовий кур’єр.- 1995.-9с.

.        Закон України "Про підприємництво" від 27 жовтня 2000р. - № 1. // Урядовий вісник. - 2000. - № 7. -35с.

.        Закон України "Про фіксований сільськогогосподарський податок" від 17.12.1998 р. №320. // Урядовий кур’єр.- 1998.- №8.- 17с.

.        Завгородній В. "Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу та аудиту". / Завгородній В. - К: А.С. К, 2008. - 768с.

.        Залюбовська С. "Підвищення продуктивності праці в сучасних умовах ринкової економіки". / Залюбовська С. // Формування ринкових відносин в Україні, 2008, №5 (24).-76-77с.

.        Іванілов О. Застосування в комерційних організаціях узагальненої системи стимулювання праці". / Іванілов О., Губа О. // Україна: аспекти праці, 2009, №3.- 41-52с.

.        Іванова Н. Щодо перерахунку заробітної плати". / Іванова Н., Матвійчук В. // Бухгалтерія в сільському господарстві.- 2007.- №14.-42-43с.

.        Івахненков С. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту. / Івахненков С. - К.: Знання, 2009.- 384с.

.        Ізмайлова К. Фінансовий аналіз. / Ізмайлова К. - К.: МАУП, 2008. - 152с.

.        Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України №5 від 13.01.2004. // Бухгалтерія в сільському господарстві.- 2007.- №7.- 12с.

.        Калина А. "Облік та аналіз заробітної плати на підприємстві". / Калина А. // Формування ринкових відносин в Україні.- 2009.- 32.- 61-63с.

.        Інформаційні системи і технології / Карпенко С., Попов В.В., Тарнавський Ю.А., Шпортюк Г.А -К.: МАУП, 2009. -182с.

.        Кваснікова Г. "Про стан оплати праці в основних галузях економіки". / Кваснікова Г // Таврійський науковий вісник.- 2008.- с.219-221

.        Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р.-К.:Преса України, 1997.

.        Криклій А. "Кваліфікація та її роль у визначенні поняття "персонал"". / Криклій А. //Формування ринкових відносин в Україні.- 2007.- №4(35).- 68-70с.

.        Ломанов І. "Основні напрями посилення державного впливу на регулювання оплати праці в контексті реалізації концепції дальшого реформування оплати праці в Україні". / Ломанов І. // Україна: аспекти праці.- 2008.- №2.- 37-40с.

.        Люткевич В. "Методологічні основи досліджень розвитку інфрастуктури ринку праці". / Люткевич В. // Регіональна економіка, 2009, №1.- 51-56 с.

.        Матійчук О. "Удосконалення тарифної системи на основі єдиної тарифної сітки в галузях АПК". / Матійчук О. // Україна: аспекти праці.- 2007.- №1.- 9-13с.

.        Петрусенко І. "Оподаткування доходів у вигляді заробітної плати у 2007 році". / Петрусенко І. // Вісник податкової служби України.- 2008.- №1-2.- 77 с.

.        Писаревька Т. "ІС обліку та аудиту". / Писаревька Т. - К.: КНЕУ, 2008.- 436 с.

.        Бухгалтерський облік у сільському господарстві України. / Плаксієнко В., Пісьмаченко Л., Рябий Є. - К.:КНЕУ, 2009. - 489с.

.        Поворознюк І. "Мінімальна заробітна плата як соціальна гарантія працівників і елемент системи оплати праці". / Поворознюк І. // Формування ринкових відносин в Україні.- 2008.- №12(31).-129-131с.

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999. - № 290. // Бухгалтерія. - №5. - 35с.

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999. - № 318.// Бухгалтерія. - №5. - 42с.

.        Поплавська О. "Бідність населення: шляхи запобігання та подолання наслідків". / Поплавська О. // Україна: аспекти праці.- 2007.- №2.- 40-45с.

.        Податковий кодекс: Закон України від 02 грудня 2010 року № 2755 [Електронний ресурс] / Доступний з http://www.rada.gov.ua

.        Комп‘ютеризація економічного аналізу (теорія, практика). / Прокопенко І., Ганін В. І., Москаленко В.В. - К.: КНЕУ, 2009. - 340с.

.        Розпорядження Президента України "Про невід'ємні заходи щодо прискорення реформи виведення економіки України з кризи" від 18 серпня 1997р. - № 298.// Урядовий вісник. - 1997. - № 8. -25с.

.        Савицька Г. Економічний аналіз діяльності підприємства. / Савицька Г. - К.: "Знання", 2007.- 654с.

.        Сакун М.М., Нагорнюк В.Ф. Методичні вказівки до написання розділу "Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях" в дипломних роботах студентів освітньо-кваліфікаційного рівня "Спеціаліст", "Магістр", 38с.

.        Сук Л. "Облік праці та її оплати". / Сук Л, Сук П. // Бухгалтерія в сільському господарстві.- 2008.- №15(120).- 8-14с.

.        Таранченко З. "Податкове навантаження на фонд оплати праці". / Таранченко З. // Економіст.- 2009.- №10.- 76с.

.        Інформаційні системи і технології в обліку. / Терещенко Л., Матвієнко - Губенко І.- К.: КНЕУ, 2008.- 187с.

.        Ткаченко Н. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність. / Ткаченко Н. - К.: Алерта, 2006.- 1080с.

.        Топіха І. Економіка аграрних підприємств. / Топіха І. - Миколаїв: Видавничий відділ МДАУ, 2009. - 317с.

.        Цивільна оборона" Інформаційний пакет методичних матеріалів для практичних занять з дисципліни для підготовки фахівців ОКР "спеціаліст", "магістр" всіх напрямків очної і заочної форми навчання. Частина 2. - Одеса: ОДАУ, 2010.

.        http://www.ukrstat.gov.ua - сайт Державного комітету статистики України. [Електронний ресурс] / Доступний з http://www.ukrstat.gov.ua

.        http:www.debetkredit.com.ua Методичні рекомендації щодо використання систем "Клієнт - Банк" [Електронний ресурс] / Доступний з http:www.debetkredit.com.ua.